Едуард Меріке
Едуард Меріке | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Eduard Mörike | ||||
Ім'я при народженні | нім. Eduard Friedrich Mörike | |||
Народився |
8 вересня 1804[1][2][…] Людвігсбург, Штутгарт, Баден-Вюртемберг[2][4][5] | |||
Помер |
4 червня 1875[2][1][…] (70 років) Штутгарт, Німецька імперія[2][4] | |||
Поховання | Празький цвинтар Штутгартаd[6] | |||
Країна | Королівство Вюртемберг | |||
Діяльність | поет, письменник, перекладач, парох, викладач університету, рисувальник, оповідач, Lutheran pastor | |||
Alma mater | Eberhard-Ludwigs-Gymnasiumd, Тюбінгенська богословська семінарія (1826) і Evangelical Seminaries of Maulbronn and Blaubeurend | |||
Мова творів | німецька | |||
Magnum opus | Q19193784? і Q1951309? | |||
Конфесія | лютеранство | |||
Батько | Carl Friedrich Möriked | |||
Мати | Charlotte Möriked | |||
Брати, сестри | August Möriked | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Едуард Меріке у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Едуард Меріке (нім. Eduard Mörike) — німецький поет, прозаїк, перекладач.
Біографія[ред. | ред. код]
Батько був лікарем, мати — дочкою пастора. Батько помер в 1817 році. Едуард навчався в латинській школі в Людвігсбурзі, потім в семінарії в Бад-Урах, закінчив богословський факультет Тюбінгенського університету. Другом його студентських років був рано померлий поет Вільгельм Вайблінгер, який представив Меріке вже хворому Гельдерліну. Історія цього знайомства описана Германом Гессе в оповіданні «У Перселлевском садовому будиночку».
З 1826 Меріке служив помічником пастора в різних парафіях Баден-Вюртемберга, в 1834 році отримав нарешті пасторське місце в Клеверзульцбахе під Вайнсбергом. У 1851 році за станом здоров'я (він відрізнявся хворобливістю і схильністю до іпохондрії) вийшов у відставку, став викладати німецьку літературу в школі для дівчаток в Штутгарті, в 1866 році вийшов у відставку і тут.
Творчість[ред. | ред. код]
Належав до так званої швабської школи німецьких романтиків (Л. Уланд, В. Гауф та ін.) На багато з його віршів, які відрізняються рідкісною навіть для романтиків мелодійністю, написані пісні. Відома також його проза: роман «Художник Нольте» (1832), повість «Моцарт на шляху до Праги» (1856). Переклав Гомерівські гімни, вірші Анакреонта, Феокріта та інших грецьких поетів.
Популярність і визнання[ред. | ред. код]
Вірші Меріке були покладені на музику Р. Шуманом, І. Брамсом, Г. Вольфом, Х. Пфіцнером, М. Регера, Робертом Францом та ін. До образу придуманої Меріке в «Художника Нольтене» райської землі Орплід не раз звертався Хосе Лесама Ліма.
Переклади українською[ред. | ред. код]
Українською мовою Василієм Стусом була перекладена повість "Моцарт на шляху до Праги"[7].
Джерела[ред. | ред. код]
- Сторінка на people.su. [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Рубинова Е. Я. Мёрике // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 4. — С. 776.
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118583107 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://zkm.de/en/person/eduard-moerike
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Василь Стус. Критика. Особливості творчості В. Стуса. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
Поилання[ред. | ред. код]
- Народились 8 вересня
- Народились 1804
- Уродженці Людвігсбурга
- Померли 4 червня
- Померли 1875
- Померли в Штутгарті
- Поховані на Празькому цвинтарі Штутгарта
- Кавалери Баварського ордена Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
- Нагороджені орденом Фрідріха (Вюртемберг)
- Німецькі поети
- Німецькі письменники
- Німецькі монархісти
- Німецькі лютеранські пастори
- Письменники XIX століття
- Люди на марках