Економічна і соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану
| Економічна і соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану | |
|---|---|
 | |
 | |
| Абревіатура | ESCAP |
| Тип | Первинний орган – регіональне відділення |
| Засновано | 28 березня, 1947 |
| Правовий статус | Активна |
| Галузь | міжнародні державні або недержавні організаціїd[1] |
| Штаб-квартира | Бангкок, Таїланд |
| Партнерство | Міжнародна організація цивільної авіації[2] |
| Материнська організація | Економічна і соціальна рада ООН |
| Вебсайт: www.unescap.org | |
Економічна та соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО) є однією з п'яти регіональних комісій під юрисдикцією Економічної та соціальної ради ООН[3]. Вона була створена з метою підвищення економічної активності в Азії та на Далекому Сході, а також для сприяння економічним відносинам між регіоном та іншими регіонами світу.
Комісія складається з 53 держав-членів і дев’яти асоційованих членів, переважно з Азійсько - Тихоокеанського регіонів[4]. Окрім країн Азії та Тихоокеанського регіону, до складу комісії входять Франція, Нідерланди, Велика Британія та США.
У регіоні, який охоплює комісія, проживає 4,1 мільярда людей, або дві третини населення світу, що робить ЕСКАТО найповнішою з п’яти регіональних комісій ООН[5].
Комісія була вперше заснована Економічною та соціальною радою 28 березня 1947 року як Економічна комісія ООН для Азії та Далекого Сходу (ECAFE) для надання допомоги у післявоєнній економічній відбудові. Його основним мандатом було «ініціювання та участь у заходах для сприяння узгодженим діям для економічної реконструкції та розвитку Азії та Далекого Сходу».
1 серпня 1974 року Економічна та соціальна рада перейменувала комісію на Економічну та соціальну комісію для Азії та Тихого океану (ESCAP), щоб відобразити економічні та соціальні аспекти роботи Комісії, а також географічне розташування її членів[6].
Загалом існує 53 держави-члени, 3 з яких не входять до Азії чи Океанії
Повноправними членами комісії є:[4]
Афганістан
Вірменія
Австралія
Азербайджан
Бангладеш
Бутан
Бруней
Камбоджа
КНР
Північна Корея
Фіджі
Франція
Грузія
Індія
Індонезія
Іран
Японія
Казахстан
Кірибаті
Киргизстан
Лаос
Малайзія
Мальдіви
Маршаллові Острови
Федеративні Штати Мікронезії
Монголія
М'янма
Науру
Непал
Нідерланди
Нова Зеландія
Пакистан
Палау
Папуа Нова Гвінея
Філіппіни
Південна Корея
Росія
Самоа
Сінгапур
Соломонові Острови
Шрі-Ланка
Таджикистан
Таїланд
Східний Тимор
Тонга
Туреччина
Туркменістан
Тувалу
Велика Британія
США
Узбекистан
Вануату
В'єтнам
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Асоційованими членами комісії є:[4]
- Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй
- Угода про мережу трансазійських залізниць
- Азійська мережа автомобільних доріг
- ↑ Архів преси XX століття — 1908.
- ↑ https://www.icao.int/about-icao/Pages/Invited-Organizations.aspx
- ↑ United Nations Economic and Social Council (n.d.). Subsidiary Bodies of ECOSOC. United Nations Economic and Social Council. United Nations. Процитовано 27 грудня 2018.
- ↑ а б в United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (n.d.). ESCAP Member States and Associate Members. United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific. United Nations. Процитовано 27 грудня 2018.
- ↑ United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (n.d.). About ESCAP. United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific. United Nations. Процитовано 27 грудня 2018.
- ↑ United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (n.d.). History. United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific. United Nations. Процитовано 27 грудня 2018.
- Економічна і соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану
- Тихоокеанський оперативний центр ESCAP EPOC
- Центр подолання бідності шляхом розвитку вторинних культур в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (CAPSA)
- Публікація Asia and Pacific: A Story of Transformation and Resurgence містить детальний огляд роботи ESCAP з кінця 1940-х років (1947-2014).