Економічна і соціальна рада ООН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економічна і соціальна рада ООН
United Nations Economic and Social Council.jpg
Абревіатура ECOSOC[1] і CÉSNU[1]
Тип principal organ of the United Nationsd
Засновано 1945[1]
Штаб-квартира Нью-Йорк[1]
Офіс голови President of the United Nations Economic and Social Councild
Материнська
організація
Організація Об’єднаних Націй
Дочірня(і)
організація(ї)
United Nations Economic Commission for Africad
Європейська економічна комісія ООН
Економічна комісія ООН з Латинської Америки та Карибівd
United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacificd
United Nations Economic and Social Commission for Western Asiad
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН
Всесвітня організація охорони здоров'я
United Nations Interregional Crime and Justice Research Instituted
Вебсайт un.org/ecosoc/

CMNS: Економічна і соціальна рада ООН у Вікісховищі
Економічна і Соціальна Рада ООН

Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) — головний орган з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН.

Важливість цього органу засвідчує той факт, що на нього припадає майже 70 % всіх бюджетних ресурсів, а також персоналу ООН. У 1965 р. кількість членів Економічної і Соціальної Ради було збільшено з 18 до 27 і в 1973 р. — до 54 членів (друга і четверта поправки до Статуту).

Президент[ред. | ред. код]

10 січня 2012 року 68 президентом ЕКОСОР було обрано Мілоша Котереца, посла та постійного представника Словаччини при ООН в місті Нью-Йорк. Президент обирається терміном на 1 рік з-поміж малих чи середніх за впливом країн, представлених в ЕКОСОР.

Країни-члени[ред. | ред. код]

ЕКОСОР складається з 54 країн-членів, які обираються Генеральною Асамблеєю ООН терміном на 3 роки, щорічно по 18 членів. Місця в Раді розподіляються за географічним критерієм: 14 місць - країни Африки, 11 місць - країни Азії, 6 - країни Східної Європи, 10 - країни Латинської Америки та Карибського басейну і 13 - країни Західної Європи та інші країни. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів. ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю в один місяць: у Нью-Йорку і в Женеві.

Африка (14) Азія (11) Східна Європа (6) Латинська Америка та Карибський басейн (10) Західна Європа та інші країни (13)
Габон Габон Бангладеш Бангладеш Естонія Естонія Аргентина Аргентина Австралія Австралія
Гана Гана Індія Індія Молдова Молдова Багамські Острови Багамські Острови Бельгія Бельгія
Гвінея-Бісау Гвінея-Бісау Ірак Ірак Польща Польща Бразилія Бразилія Велика Британія Велика Британія
Єгипет Єгипет Катар Катар Росія Росія Венесуела Венесуела Італія Італія
Замбія Замбія КНР КНР Словаччина Словаччина Гватемала Гватемала Канада Канада
Камерун Камерун Монголія Монголія Україна Україна Перу Перу Ліхтенштейн Ліхтенштейн
Коморські Острови Коморські Острови Пакистан Пакистан Сент-Кіттс і Невіс Сент-Кіттс і Невіс Мальта Мальта
Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар Південна Корея Південна Корея Сент-Люсія Сент-Люсія Німеччина Німеччина
Маврикій Маврикій Саудівська Аравія Саудівська Аравія Уругвай Уругвай Норвегія Норвегія
Малаві Малаві Філіппіни Філіппіни Чилі Чилі США США
Марокко Марокко Японія Японія Туреччина Туреччина
Намібія Намібія Фінляндія Фінляндія
Руанда Руанда Франція Франція
Сенегал Сенегал

Функції і повноваження[ред. | ред. код]

  • обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;
  • проводить дослідження, складає доповіді, розробляє рекомендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;
  • заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;
  • скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;
  • веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;
  • погоджує діяльність спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій;
  • надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамблеї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;
  • консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.

Протягом року робота ЕКОСОР провадиться в її допоміжних органах: комісіях і комітетах, які регулярно збираються, і подають доповіді і звіти.

Механізм допоміжних органів ЕКОСОР складається з функціональних комісій, постійних комітетів, регіональних комісій, постійних експертних органів. Крім того, сімнадцять спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН спеціальними угодами про співробітництво і координацію, взаємодіють з нею і одна з одною через координуючий апарат ЕКОСОР. Це самостійні міжнародні організації, створені на основі міжурядових угод, які мають широку компетенцію і працюють у співробітництві з ООН. Спеціалізовані установи користуються самостійністю і мають повну юридичну правоспроможність. ЕКОСОР координує їхню діяльність

Функціональні комісії[ред. | ред. код]

  • Статистична комісія,
  • Комісія з народонаселення,
  • Комісія соціального розвитку,
  • Комісія з прав людини,
  • Комісія про становище жінок,
  • Комісія з наркотичних засобів;

Регіональні комісії[ред. | ред. код]

  • Економічна комісія для Африки,
  • Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану,
  • Європейська економічна комісія,
  • Економічна і соціальна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну,
  • Економічна комісія для Зх. Азії;

Постійні комітети і комісії на правах комітетів[ред. | ред. код]

  • Комітет по програмі і координації,
  • Комітет по природних ресурсах,
  • Комітет по неурядових організаціях,
  • Комітет по переговорах з міжурядовими установами,
  • Комісія по транснаціональних корпораціях,
  • Комісія по населених пунктах.

Функціонує також ряд експертних органів з питань:

  • запобігання злочинності та боротьба з нею,
  • планування розвитку,
  • міжнар. співробітництво з питань податків
  • перевезення небезпечних вантажів.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Економічна і соціальна рада ООН — 1945.