Жолоби (Кременецький район)
| село Жолоби | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район |  Кременецький район
|
| Громада | Кременецька міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1548 |
| Населення | 1 169 |
| Територія | 17.350 км² |
| Густота населення | 67.38 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47030 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°04′33″ пн. ш. 25°41′21″ сх. д. / 50.07583° пн. ш. 25.68917° сх. д.Координати: 50°04′33″ пн. ш. 25°41′21″ сх. д. / 50.07583° пн. ш. 25.68917° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67 |
| Карта | |
  Жолоби | |
 Жолоби | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Жолоби́ — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване в центрі району. До 2020 - адміністративний центр Жолобівської сільської ради. До Жолобів приєднано хутір Олексюки.
Населення — 1161 особа (2003).
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1545, згідно з описом Кременецького замку.
У переліку замкових сіл та людей при Кременецькому замку (дані за люстраціями 1542, 1545, 1552 рр): -Жолоби та Підлісі (12 тяглих, 2 данники, 6 путніх; те ж; 16 дворищ, димів 16, на волі 3 дима);[1]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади[2].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.[3]
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,66 | |
| російська | 0,34 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Поблизу Жолобів виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
Поблизу села зростає модриново-букове насадження — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення[5].
Через село проходить екологічний велосипедний маршрут "Навколо Кременецьких гір"[6], створений Національним природним парком "Кременецькі гори".
Релігія[ред. | ред. код]
- церква святої Трійці (1782; мурована),
- церква святителя Миколая Чудотворця (2001, ПЦУ),
- дім молитви ХВЄ.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Встановлено пам'ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженкою села є Свентах Тетяна Василівна — бандуристка, педагог, заслужений діяч мистецтв України.
У селі поховані полковник Армії УНР К. Мисевич та солдат ЗС України В'ячеслав Мельник.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кременецький замок | Спадщина Предків. spadok.org.ua. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Національний природний парк «Кременецькі гори» відвідали колеги із НЛТУ України, Польщі та Німеччини – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Процитовано 14 травня 2019.[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- ↑ колективом Парку апробовано маршрут “Навколо Кременецьких гір” довжиною 34 км – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Процитовано 14 травня 2019.[недоступне посилання з листопадаа 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- Голобородько Р., Ониськів М. Жолоби // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 580. — ISBN 966-528-197-6.
| ||||||||