Забєлін Іван Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Єгорович Забелін
Иван Егорович Забелин
І. Є. Забєлін. Портрет роботи І.Рєпіна (1877)
І. Є. Забєлін. Портрет роботи І.Рєпіна (1877)
І. Є. Забєлін. Портрет роботи І.Рєпіна (1877)
Народився17 (29) вересня 1820(1820-09-29)
Твер, Російська імперія
Помер31 грудня 1908 (13 січня 1909)(1909-01-13) (88 років)
Москва, Російська імперія
ПохованняВаганьковське кладовище
Країна Російська імперія
Національністьросіянин
Діяльністьантрополог, археолог, історик, філософ, краєзнавець, мистецтвознавець
Галузьісторія,археологія
ЗакладРосійська Імператорська Академія наук, Державний історичний музей
Вчене званнячлен-кореспондент, почесний член Російської Імператорської Академії наук
Науковий ступіньдоктор російської історії
Науковий керівникГрановський Т. М.
ЧленствоПетербурзька академія наук
Автограф

Іван Єгорович Забє́лін (рос. Иван Егорович Забелин; 17 (29) вересня 1820(18200929) — 31 грудня 1908 (13 січня 1909)) — російський історик, археолог, почесний член Петербурзької Академії Наук1907 р.). Член Московського археологічного товариства. Вивчав історію давньоруської держави та Москви, а також ремесла та побут феодальної епохи.

Розкопував скіфські та грецькі могили північного Причорномор'я, зокрема Чортомлицьку. В 18371852 працював в Оружейній палаті.

Тарас Шевченко познайомився з Забєліним 21 березня 1858. Того самого року разом з Шевченком та іншими прогресивними діячами Забєлін підписав протест проти антисемітської вихватки журналу «Иллюстрация». Поет згадував російського історика у «Щоденнику» 21 березня 1858.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчивши Преображенське училище в Москві, не зміг продовжити освіту через нестачу коштів і в 1837 поступив на службу в Оружейну палату канцелярським служителем другого розряду. Знайомство з Стройовим і Снєгирьовим пробудило в Забєліна інтерес до вивчення російської старовини.

За архівними документами він написав свою першу статтю про поїздки російських царів на прощу до Троїце-Сергієву лавру, надруковану в скороченому варіанті в «Московських губернських відомостях» в № 17 за 1842. Стаття, вже перероблена і доповнена, з'явилася в 1847 в «Читання Московського товариства історії та старожитностей», і в той же час Забєлін був обраний в члени-змагателі товариства. Прочитаний Грановським на дому курс історії розширив історичний кругозір Забєліна — в 1848 він отримав місце помічника архіваріуса в Двірцевій конторі, а з 1856 займав тут місце архіваріуса.

У 18351854 роках Забєлін працював викладачем історії в Костянтинівському межовому інституті.

У 1859 за пропозицією графа Сергія Григоровича Строганова Забєлін перейшов до Імператорської археологічну комісію молодшим членом, і йому були доручені розкопки скіфських курганів в Катеринославській губернії і на Таманському півострові, близько Керчі, де було зроблено безліч цікавих знахідок.

Результати розкопок описані Забєліним в «Древностях Геродотової Скіфії» (1866 і 1873) і в звітах Археологічної комісії. У 1876 Забєлін залишив службу в комісії. У 1871 р. університет св. Володимира удостоїв його ступеня доктора російської історії. У 1879 р. він був обраний головою Московського товариства історії і старожитностей і потім товаришем голови Імператорського Російського Історичного музею імені Імператора Олександра III.

У 1884 Академія наук обрала Забєліна в число членів-кореспондентів, а в 1892 — почесним членом. На урочистому святкуванні 50-річного ювілею в 1892 Забєліна привітав весь російський вчений світ.

Дослідження Забєліна стосувалися, головним чином, епох Київської Русі і становлення Московської держави. У галузі історії побуту та археології найдавніших часів його праці займали одне з перших місць. Забєліна також цікавили корінні питання особливостей життя російського народу.

Відрізняє риса його робіт — це віра в самобутні творчі сили російського народу і любов до нижчого класу, «міцного і здорового морально, народу-сироті, народу-годувальнику». Глибоке знайомство зі старовиною і любов до неї відбивалися і в мові Забєліна, виразному і оригінальному, з архаїчним, народним відтінком. При всьому своєму ідеалізмі Забєлін не приховує і негативних сторін давньої російської історії: приниження ролі особистості в роду і домостроєвської сім'ї та інше. Розбираючи ідейні основи російської культури, він відзначає також важливе значення економічних відносин в історії політики і культури.

Дослідження курганів

[ред. | ред. код]
  • У 1860 році Іван Єгорович частково досліджував Краснокутський курган.
  • У 18621863 роках експедиція Імператорської Археологічної комісії під його керівництвом досліджувала курган Чортомлик.
  • У 1865 році Забєлін досліджував курган Козел.

Джерела та література

[ред. | ред. код]