Коні Анатолій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коні Анатолій Федорович
Народився28 січня (9 лютого) 1844, 9 лютого 1844(1844-02-09)[1] або 29 січня (10 лютого) 1844[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер17 вересня 1927(1927-09-17) (83 роки) або 27 вересня 1927(1927-09-27)[1] (83 роки)
Ленінград, РСФРР, СРСР
ПохованняЛітераторські мостки
Країна Російська імперія
 РСФРР
 СРСР
Діяльністьправник, суддя, державний діяч, громадський діяч, літератор, оратор, викладач університету
Alma materУчилище Святої Анниd, Друга Санкт-Петербурзька гімназія і юридичний факультет Московського університетуd
Знання мовросійська
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Посадачлен Державної ради Російської імперії[d]
Конфесіяправославна церква
БатькоКоні Федір Олексійовичd
МатиIrina Semenovna Konid
Брати, сестриYevgeny Konid
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Анато́лій Федорович Ко́ні (28 січня (9 лютого) 1844(18440209), Санкт-Петербург — 17 вересня 1927, Ленінград) — російський юрист, громадський діяч і літератор, дійсний таємний радник, член Державної ради, почесний академік Петербурзької АН (1900). Професор Петербурзького університету (19181922). Видатний судовий оратор. 1878 року суд під головуванням Коні виніс виправдальний вирок у справі Віри Засулич.

Батьки

[ред. | ред. код]

Анатолій Федорович Коні народився в родині театрального діяча і письменника Федора Коні. Мати Ірина Юр'єва була дочкою поміщика Полтавської губернії (Україна) — письменниця і актриса. На сцені вона виступала під прізвищем Сандунова — за першим чоловіком. У 1837 році під впливом родича Олександра Вельтмана видала збірку оповідань. Виконання Іриною Семенівною ролей у п'єсах М. Гоголя «Весілля» та «Ревізор» дало їй можливість проявити видатний талант.

Факти, пов'язані з Україною

[ред. | ред. код]

Анатолій, бувши гімназистом, відвідував лекції знаменитих професорів Санкт-Петербурзького університету, зокрема відомого українського історика Миколи Костомарова.

У серпні 1867 року Анатолія Федоровича призначили товаришем (помічником) прокурора Сумського окружного суду; але ще до відправлення на нове місце служби його призначили товаришем прокурора Харківського окружного суду.

Анатолій Федорович керував слідством у справі про катастрофу потягу імператора Олександра III в Бірках під Харковом 17 жовтня 1888 року. Він очолював розслідування у справі про загибель пароплава «Володимир» влітку 1894 року в Одесі.

1890 року в Харківському університеті Анатолію Коні за сукупністю робіт було надано ступінь доктора кримінального права.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений Анатолій Федорович ніколи не був, «у мене немає особистого життя» — писав він в одному з листів. Його першим коханням була Надія Морошкіна, з якою він познайомився в Харкові.

З Оленою Василівною Пономарьовою, яка була молодша від Анатолія Федоровича на 24 роки, він познайомився імовірно в один із приїздів у Харків. Збереглося їхнє листування з 1892 року — декілька сотень листів. У середині 1924 року Олена Василівна переїхала в квартиру Коні і до самої смерті Анатолія Федоровича була його помічницею, секретарем і господинею дому.

Нариси і спогади «На життєвій дорозі» (т.т. 1-5, 19121929).У 2000 році встановлена вища відомча нагорода Міністерства юстиції Росії-«Медаль Коні А. Ф.»

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова