Коні Анатолій Федорович
Коні Анатолій Федорович | |
---|---|
Народився | 28 січня (9 лютого) 1844, 9 лютого 1844[1] або 29 січня (10 лютого) 1844[1] Санкт-Петербург, Російська імперія |
Помер | 17 вересня 1927 (83 роки) або 27 вересня 1927[1] (83 роки) Ленінград, РСФРР, СРСР |
Поховання | Літераторські мостки |
Країна | Російська імперія РСФРР СРСР |
Діяльність | правник, суддя, державний діяч, громадський діяч, літератор, оратор, викладач університету |
Alma mater | Училище Святої Анниd, Друга Санкт-Петербурзька гімназія і юридичний факультет Московського університетуd |
Знання мов | російська |
Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
Членство | Академія наук СРСР |
Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
Конфесія | православна церква |
Батько | Коні Федір Олексійовичd |
Мати | Irina Semenovna Konid |
Брати, сестри | Yevgeny Konid |
Нагороди | |
Анато́лій Федорович Ко́ні (28 січня (9 лютого) 1844, Санкт-Петербург — 17 вересня 1927, Ленінград) — російський юрист, громадський діяч і літератор, дійсний таємний радник, член Державної ради, почесний академік Петербурзької АН (1900). Професор Петербурзького університету (1918—1922). Видатний судовий оратор. 1878 року суд під головуванням Коні виніс виправдальний вирок у справі Віри Засулич.
Анатолій Федорович Коні народився в родині театрального діяча і письменника Федора Коні. Мати Ірина Юр'єва була дочкою поміщика Полтавської губернії (Україна) — письменниця і актриса. На сцені вона виступала під прізвищем Сандунова — за першим чоловіком. У 1837 році під впливом родича Олександра Вельтмана видала збірку оповідань. Виконання Іриною Семенівною ролей у п'єсах М. Гоголя «Весілля» та «Ревізор» дало їй можливість проявити видатний талант.
Анатолій, бувши гімназистом, відвідував лекції знаменитих професорів Санкт-Петербурзького університету, зокрема відомого українського історика Миколи Костомарова.
У серпні 1867 року Анатолія Федоровича призначили товаришем (помічником) прокурора Сумського окружного суду; але ще до відправлення на нове місце служби його призначили товаришем прокурора Харківського окружного суду.
Анатолій Федорович керував слідством у справі про катастрофу потягу імператора Олександра III в Бірках під Харковом 17 жовтня 1888 року. Він очолював розслідування у справі про загибель пароплава «Володимир» влітку 1894 року в Одесі.
1890 року в Харківському університеті Анатолію Коні за сукупністю робіт було надано ступінь доктора кримінального права.
Одружений Анатолій Федорович ніколи не був, «у мене немає особистого життя» — писав він в одному з листів. Його першим коханням була Надія Морошкіна, з якою він познайомився в Харкові.
З Оленою Василівною Пономарьовою, яка була молодша від Анатолія Федоровича на 24 роки, він познайомився імовірно в один із приїздів у Харків. Збереглося їхнє листування з 1892 року — декілька сотень листів. У середині 1924 року Олена Василівна переїхала в квартиру Коні і до самої смерті Анатолія Федоровича була його помічницею, секретарем і господинею дому.
Нариси і спогади «На життєвій дорозі» (т.т. 1-5, 1912—1929).У 2000 році встановлена вища відомча нагорода Міністерства юстиції Росії-«Медаль Коні А. Ф.»
- Балышев М.А., Шандула А.О. Анатолий Федорович Кони и харьковчане (2007). UNIVERSITATES. Наука и Просвещение. 2007. №3. С. 26-36.
- Ю. С. Шемшученко. Коні Анатолій Федорович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 26. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Ю. С. Шемшученко. Коні Анатолій Федорович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Доманова, С. А. Переписка А. Ф. Кони как исторический источник : диссертация ... кандидата исторических наук.– М.: 1999.
- Коні [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 261. — ISBN 966-7492-03-6.
Це незавершена стаття про юриста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в г Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- Народились 9 лютого
- Народились 1844
- Народились 10 лютого
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Померли 17 вересня
- Померли 1927
- Померли 27 вересня
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані на Літераторських містках
- Випускники Другої Санкт-Петербурзької гімназії
- Науковці Санкт-Петербурзького університету
- Члени АН СРСР
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена святого Володимира 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Російські правники
- Випускники Московського університету
- Правознавці