Латківці
| село Латківці | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Мельнице-Подільська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060290140086599 |
| Основні дані | |
| Населення | 322 |
| Територія | 1.361 км² |
| Густота населення | 236.59 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48755 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°33′18″ пн. ш. 26°16′51″ сх. д. / 48.55500° пн. ш. 26.28083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
196 м |
| Водойми | Дзван |
| Відстань до районного центру |
6 км |
| Найближча залізнична станція | Тересин |
| Відстань до залізничної станції |
3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48751, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Мельниця-Подільська, вул Кудринецька, буд 1 |
| Карта | |
  Латківці | |
 Латківці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ла́тківці — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської области. Розташоване на річці Дзвіна, на південному сході району.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади.[1]
Населення — 322 особи (2001).
У Латківцях здавна розвинені різьбярство та вишивання.
Село розташоване на відстані 371 км від Києва, 121 км — від обласного центру міста Тернополя та 32 км від міста Борщів.
Поблизу Латківців виявлено археологічні пам'ятки дворової та міської дворової культури.
Перша писемна згадка — 1570.
2 жовтня 1656 р. король Ян ІІ Казимир надав вінницькому старості (майбутньому брацлавському воєводі) Анджею Потоцькому села Дзвиняч, Звенигород, Вовківці, Латківці, Бабинці, Трубчин на Поділлі, також належні батьку Гряду, Ситихів, Волю Брюховецьку в Львівській землі, які пізніше були «доживоттям» дружини.[2]
1669 у Латківцях збудовано бульбан, який 1678 зруйнували турки.
На початку 19 століття селом володіла графиня Катажина Коссаковська.
Діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа», «Відродження», кооператива.
До 2015 входило до складу Урожайнівської сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.
Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[3].
У 1810 році в селі було 46 родин, 57 житлових будинків і 213 мешканців[4].
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 321 | 99.69% |
| російська | 1 | 0.31% |
| Усього | 322 | 100% |
Є церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1785, мурована, УГКЦ).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.
- Антофійчук Володимир Іванович — український літературознавець, культуролог, педагог,
- А. Бурлака — громадський діяч,
- О. Гавриш-Сікорська, С. Наконечний, П. Сікорський — різьбярі,
- Т. Гошко — освітній діяч, меценат,
- І. Копран — автор спогадів із життя першопоселенців Канади,
- І. Сирота — військовик.
Пастирював поет, філолог, етнограф отець Іван Вагилевич, працювала Герой соціалістичної праці М. Стрільчук, археологічні дослідження проводив Олег Кандиба-Ольжич.
-
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці(1785р.) -
Старий напівдерев'яний млин
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Majewski W. Potocki Andrzej (Jędrzej) h. Pilawa (zm. 1663) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. – T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 773. (пол.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 квітня 2022.
- Івахів Г., Мизак Н., Уніят, В. Латківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 528—529. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Мельничук І., Уніят В. Латківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 325. — ISBN 966-528-199-2.
- Łatkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 608. (пол.)
- Łatkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 258. (пол.)