Маній Емілій Лепід (консул 66 до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Маній Емілій.
Маній Емілій Лепід
лат. Manius Aemilius Lepidus
Народився2 століття до н. е.
Стародавній Рим
Померневідомо
невідомо
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мовлатина
Суспільний станпатрицій[d][1]
Посададавньоримський сенатор[d][2] і консул[2]
Партіяоптимати
РідAemilii Lepidid
Батьконевідомо
Матиневідомо
У шлюбі зневідомо
ДітиКвінт Емілій Лепід

Маній Емілій Лепід (лат. Manius Aemilius Lepidus) — давньоримський політик, консул 66 р. до н. е.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Еміліїв. Народився близько 109 р. до н. е. Його батьком імовірно був Маній Емілій Лепід, монетарій. Мав сина — Квінта Емілія Лепіда, консула 21 р. до н. е.

У період між 84 та 78 рр. до н. е. знаходився в Азії на посаді проквестора. До 69 р. до н. е. обіймав посаду претора. Був обраний консулом у 66 р. до н. е. разом з Луцієм Волкацієм Туллом. Підтримав Гнея Корнелія, якого звинуватили в образі величі римського народу.

Згадується серед багатьох консулярів, що підтримали Цицерона при придушенні заколоту Катіліни у 63 р. до н. е. Він відмовився прийняти у своїй домівці Катіліну, який бажав бути добровільно взятим під варту, аби зняти з себе підозру, а в грудні того ж року Маній Емілій підтримав пропозицію про смертний вирок прибічникам Катіліни.

У 49 р. до н. е., на самому початку громадянської війни, зичив перемогу Гнею Помпею, але не наважився відплити з ним до Епіра і залишився в Італії.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Цицерон
  • Саллюст. Bellum Catilinae
  • Діон Кассій. Історія Риму
  • Асконій
  • William Smith. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology (1870)
75: Луцій Октавій і Гай Аврелій Котта — 74: Луцій Ліциній Лукулл і Марк Аврелій Котта — 73: Марк Теренцій Варрон Лукулл і Гай Кассій Лонгін — 72: Луцій Геллій Публікола і Гней Корнелій Лентул Клодіан — 71: Публій Корнелій Лентул Сура і Гней Ауфідій Орест — 70: Гней Помпей і Марк Ліциній Красс — 69: Квінт Гортензій Гортал і Квінт Цецилій Метелл Критський — 68: Луцій Цецилій Метелл і Квінт Марцій Рекс, суффект — Сервілій Ватія — 67: Гай Кальпурній Пізон і Маній Ацилій Глабріон — 66: Маній Емілій Лепід і Луцій Волкацій Тулл — 65: Луцій Аврелій Котта і Луцій Манлій Торкват — 64: Луцій Юлій Цезар і Гай Марцій Фігул — 63: Марк Туллій Цицерон і Гай Антоній Гібрида — 62: Децим Юній Сілан і Луцій Ліциній Мурена — 61: Марк Пупій Пізон Фругі Кальпурніан і Марк Валерій Мессала Нігер — 60: Квінт Цецилій Метелл Целер і Луцій Афраній — 59: Гай Юлій Цезар і Марк Кальпурній Бібул — 58: Луцій Кальпурній Пізон Цезонін і Авл Габіній — 57: Публій Корнелій Лентул Спінтер і Квінт Цецилій Метелл Непот — 56: Гней Корнелій Лентул Марцеллін і Луцій Марцій Філіпп — 55: Гней Помпей (2-й раз) і Марк Ліциній Красс (2-й раз) — 54: Луцій Доміцій Агенобарб і Аппій Клавдій Пульхр — 53: Гней Доміцій Кальвін і Марк Валерій Мессала Руф — 52: Гней Помпей (3-й раз) і Квінт Цецилій Метелл Пій Сципіон Назіка — 51: Сервій Сульпіцій Руф і Марк Клавдій Марцелл
  1. ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маній_Емілій_Лепід_(консул_66_до_н._е.)&oldid=41979383