Матвієнко Антоніна Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвієнко.
Тоня Матвієнко
Основна інформація
Повне ім'яАнтоніна Петрівна Гончар
Дата народження12 квітня 1981(1981-04-12) (43 роки)
Місце народженняКиїв
Роки активності1991 — тепер. час
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Професіїспівачка, акторка
ОсвітаКиївська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені М. В. Лисенка і КНУКіМ
Інструментивокал[d]
Жанринародна музика
МатиНіна Матвієнко

Тоня Матвіє́нко (Антоні́на Петрі́вна Гончар; нар. 12 квітня 1981,[1] Київ) — українська співачка та акторка, Заслужена артистка України[2] (2021).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мати Ніна Матвієнко мала неабиякий вплив на Антоніну. 1991 року Ніна поїхала з десятирічною Тонею на гастролі до США, то були перші виступи Антоніни. 1992 року на Майдані Незалежності Тоня співала Гімн України.

У 1999 році закінчила Київську спеціальну музичну школу-інтернат за спеціальністю «хорове диригування». Потім закінчила Київський інститут культури і мистецтв за спеціальністю «менеджмент зв'язків з громадськістю». У 2010 році у тому ж виші отримала другу вищу освіту вокалістки народного співу (факультет музичного мистецтва, кафедра народного пісенного виконавства).

Перша донька — Уляна (нар. 6 листопада 1998). 15 січня 2016 року народила другу доньку — Ніну, від Арсена Мірзояна, з яким перебувала в незареєстрованому шлюбі.[3] 15 червня 2017 року узаконила стосунки.

Музична кар'єра

[ред. | ред. код]

Першою була посада співачки у Художній галереї. Згодом працювала піарницею у рекламній агенції.

2002 року — дипломантка «Першого всеукраїнського конкурсу естрадного співу», на якому виступає у дуеті з К. Герасимовою.

2006 року співачка стає солісткою камерного оркестру «Київські камерати», де співала її матір. Після першого прослуховування керівник ансамблю Валерій Матюхін пожартував: «Матвієнко звільнена — Антоніна прийнята».[1]

Виконуючи складні класичні твори, виступаючи як сольно, так і з оркестром чи хором, беручи участь разом з матір'ю в різноманітних концертах, акціях та турах, Матвієнко швидко привернула увагу неповторним тембром та манерою виконання.[4]

У 2007 році записала свою першу пісню «Не метелиця лугом стелиться».

Протягом 2010 року грає в театральній виставі «Скіфські камені» режисерки Вірляни Ткач (мистецька група «Яра», експериментальний театр «LA MAMA», США, Киргизстан та Україна).

У 2012 році здійснила спільний тур з Арсеном Мірзояном. Почався 7 травня у місті Суми, далі були Тернопіль, Луцьк, Чернівці, Львів, Ужгород та фінальний виступ — Запоріжжя.

У 2013 році випустила перший, записаний спільно з Ніною Матвієнко, альбом «Нове та найкраще».

У липні 2013 року виступила на Global Gathering Ukraine разом з дуетом Tapolsky & VovKING. Музиканти представили спільну роботу з унікальним міксом вокалу Матвієнко та електронної стилістики.

Восени 2013 року стала хедлайнеркою на першому польсько-українському фестивалі «Наша Галичина», що проводився 10–13 жовтня на центральній площі Кракова.

Голос країни

[ред. | ред. код]

У травні 2011 року взяла участь у першому сезоні співочого талант-шоу «Голос країни», однак не пройшла прослуховування «наосліп»: зіркові тренери захоплено відгукнулися про вокальні здібності Матвієнко, проте до своїх команд не обрали через «народний тембр». Олександр Пономарьов, не знаючи, хто перед ним, зауважив:

«Мені голос ваш дуже сподобався: я би навіть сказав, що після Ніни Матвієнко на другому місці в такому тембрі — мені дуже сподобалось! Просто божественно»[5]

Руслана на кінець виступу двічі повторила слово «Супер», а далі побивалася, що «дуже сильно шкодує» про своє рішення не обирати Матвієнко.[5] Водночас виступ на проєкті привернув до співачки увагу публіки та журналістів, вона стала однією з найбільш обговорюваних учасників шоу.[6][7][8]

Проте на закінчення сліпих прослуховувань Матвієнко надав другий шанс продюсер шоу Костянтин Меладзе. Після повторного прослуховування її обрала у свою команду Руслана. Після двох «вокальних двобоїв» вокалістка потрапила до прямих ефірів шоу через неоднозначні[9] рішення Руслани.

У фіналі прямих ефірів здобула друге місце, поступившись Івану Ганзері в останньому голосуванні.

Євробачення

[ред. | ред. код]

2016 року брала участь у півфіналі національного відбору Пісенного конкурсу «Євробачення 2016».[10]

Дискографія

[ред. | ред. код]

Пісні

[ред. | ред. код]
  • Хто я для тебе
  • Душа
  • Петрівочка
  • Подаруй любов
  • Тобі
  • Квітка-душа
  • Мій милий
  • Мавка
  • Ой, верше мій, верше
  • А може ти
  • Коханий
  • Злива і полум'я
  • Дивна квітка
  • Мої сни
  • Чарівна скрипка
  • Ой, летіли дикі гуси
  • Як я люблю тебе
  • Не метелиця
  • Сизокрилий голубонько
  • Ой, ти зозулько
  • Дощ
  • Роса
  • Івана Купала
  • Мавка (remix)
  • А може, ти (remix)

Відеокліпи

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Антоніна Матвієнко: «Мені інколи кажуть, що не маю права копіювати голос мами…» [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.] — Високий Замок, 10.08.2010.
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №406/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  3. ↑ Певица Тоня Матвиенко второй раз стала мамой (рос.). Ivetta.ua. 16 січня 2016. Архів оригіналу за 23 серпня 2016.
  4. ↑ Тоня Матвієнко. Архів оригіналу за 14 червня 2011. Процитовано 23 травня 2011.
  5. ↑ а б Антоніна Матвієнко: «Не метелиця» (відео). [Архівовано 28 травня 2011 у Wayback Machine.] — Голос країни, 22.05.2011.
  6. ↑ Антонина Матвиенко: «Меня просили подруги — только не пой народную песню!» [Архівовано 28 травня 2011 у Wayback Machine.] — Дуся, 25.05.2011.
  7. ↑ Тоню Матвиенко вернут в «Голос країни»?[недоступне посилання з липня 2019] — Дуся, 26.05.2011.
  8. ↑ Виступи — Голос країни. Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 4 червня 2011.
  9. ↑ Тоня Матвієнко: Я готова на піар, крім ліжка й оголення! [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Tochka.net, 11.07.2011.
  10. ↑ Євробачення 2016: визначені імена півфіналістів нацвідбору від України [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] // ТСН. Гламур, 26.01.2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матвієнко_Антоніна_Петрівна&oldid=43824223