Микільська волость (Старобільський повіт)
| Микільська волость | ||||
| Центр | Микільська | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 18 400 (1885) | |||
| Населення | 6436 осіб (1885) | |||
| Густота | 32 осіб / км² | |||
Микільська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старобільського повіту Харківської губернії із центром у слободі Микільська.
На 1862 рік до складу волості входили[1]:
- слобода Микільська;
- слобода Шелестівка;
- хутір Нехаїв.
Станом на 1885 рік складалася з 6 поселень, 3 сільських громад. Населення — 6436 осіб (3193 чоловічої статі та 3243 — жіночої), 934 дворових господарства[2].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 18151 | 15222 |
| Приватної власності | — | — |
| Іншої власності | 249 | 149 |
| Загалом | 18400 | 15371 |
Основні поселення волості станом на 1885:
- Микільська — колишня державна слобода при річці Комишна за 80 верст від повітового міста, 3986 осіб, 568 дворових господарств, православна церква, школа, 2 лавки, базари. За 7 верст — залізнична станція Лиман.
- Нехаїв — колишній державний хутір, 591 особа, 89 дворових господарств.
- Шелестівка — колишня державна слобода при річці Комишна, 1789 осіб, 267 дворових господарств, православна церква, школа.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[3]:
- слобода Микільська — 6419 мешканців.
- слобода Шелестівка — 2620 мешканців.
Старшиною волості був Рубан Опанас Микитович, волосним писарем — Скляров Роман Іванович, головою волосного суду — Хрипченко Василь Парфенович.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
