Не пора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Не пора»
Пісня духового оркестру, гітари
Випущено 1880 (лірика)
Тип вірш, інструментальний твір
Жанр інструментальна музика, марш
Мова українська
Автор слів Іван Франко
Композитор Денис Січинський[1] (хор)
Богдан Сапелюк (оркестр)

S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Не пора́» — вірш українського письменника Івана Франка циклу «Україна» зі збірки «З вершин і низин» (редакції 1893/1897[2]), створений 1880 року. Свого часу, разом ще з кількома віршами циклу, був заборонений за польського панування, правління Російської імперії та радянських часів[3]. Був одним з найпопулярніших українських гімнів початку XX ст.[4].

Написання[ред. | ред. код]

Поезію вперше надруковано в журналі «Світ» (1881). Невдовзі, під назвою «Національний гімн», видано в друкарні Шмапера (Лейпциг, 1897). Денис Січинський поклав твір на музику. Твір не був надрукований на території Емського указу. Згодом «Не пора» увійшов до Січового співаника (1921).

У радянському франкознавстві цикл було скорочено. Патріотичні поезії Франка в УРСР не друкувалися, починаючи з 30-х років. Вірш «Не пора», як і вірші «Ляхам» та «Розвивайся ти, високий дубе…», надалі, під пильним оком цензури, не увійшли до 50-томного зібрання творів письменника. Єдиним виключенням став лірично-нейтральний «Моя любов».

За часів Незалежності твір для духового оркестру переклав Богдан Сапелюк. Відтоді увійшов до репертуару військових оркестрів ЗСУ, зокрема композиція лунала на ювілейному параді до дня Незалежності[5].

Текст[ред. | ред. код]

Січовий співаник (1921)

Не пора, не пора, не пора
Москалеви й ляхови служить:
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невигласків лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира,
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Най пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора це великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,
Рідний краю, здобути тобі[6].

Мозаїка із творів (2001)

Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира:
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора ця великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,
Рідний краю, здобути тобі![7].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • «Січовий співаник» 1921, упорядник Кирило Трильовський. Друкарня «Адрія», Відень.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Януковичу заспівали «не пора москалеві служить»
  • Симоненко назвал стихи Ивана Франка «Не пора, не пора москалеві й ляхові служить!» проявлением пещерного национализма(рос.)
  • Не пора. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Процитовано 27 грудня 2020.