Поп-рок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попрок
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Популярністьз 1960-их.
Піджанри
Аренний рок, Бароко-поп, Баблгам-поп, Емо, Глем-метал, Глем-панк, Глем-рок, Інді-рок/поп, Нова хвиля, Поппанк, Софт-рок, Серф-рок/поп, Синті-поп
Інші теми
Попкультура, Британське вторгнення

Попрок (англ. Pop rock) — музичний напрямок, що поєднує елементи попмузики (проста структура, помітні мелодії, що легко запам'ятовуються, повторення фраз) і рок-музики (енергійність, агресивний настрій, використання електрогітар i ударних як базових інструментів).

Існують різні визначення цього жанру — його називають як легким та «оптимістичнішим» різновидом рок-музики, адаптованим для широких мас, так і піднапрямком попмузики. Деякі музичні критики скептично ставляться до об'єднання двох жанрів, яких уважають двома протилежностями (рок-музика часто протиставляється популярній); супротивники популярної музики вважають попрок повністю комерційним продуктом, менш автентичним, ніж рок.

Характеристика та етимологія

[ред. | ред. код]

Значна частина поп- і рок-музики була дуже схожою за звучанням, інструментарієм і навіть тематикою текстів пісень. Термінами «попрок» і «паверпоп» описували комерційно успішнішу музику, яка використовує елементи або форми рок-музики.[1] Письменник Йохан Форнас розглядає поп/рок як «єдине безперервне жанрове поле», а не як окремі категорії[2]. Ларрі Старр і Крістофер Вотермен визначають попрок як «бадьорий різновид рок-музики», представлений такими виконавцями та групами, як: Енді Кім, The Bells, Пол Маккартні, Lighthouse і Пітер Фремптон[3].

Термін поп використовувався з початку двадцятого століття щодо популярної музики в цілому, але з середини 1950-х років він почав використовуватися для окремого напряму, орієнтованого на молодіжний ринок, який часто характеризують як більш м'яку альтернативу рок-н-ролу[4][5]. Після британського вторгнення, приблизно з 1967 року, попмузика все частіше протиставляється рок-музиці, як більш комерційна, ефемерна та доступна[6].

Критик Філіп Ауслендер стверджує, що різниця між попмузикою та роком більш виразна в США, ніж у Великій Британії. Він стверджує, що в США попмузика походить від білих виконавців, таких як Перрі Комо, тоді як рок сягає корінням в афроамериканську музику, на яку вплинули такі напрями, як рок-н-рол. Ауслендер зазначає, що концепція попроку, яка поєднує поп і рок, суперечить концепції попроку як протилежностей. Ауслендер і кілька інших вчених, таких як Саймон Фріт і Гроссберг, стверджують, що попмузика часто зображується як неавтентична, цинічна, «витончена комерційна» і шаблонна форма розваги. Навпаки, рок-музика часто проголошується як автентична, щира та антикомерційна форма музики, яка наголошує на написанні пісень співаками та групами, інструментальній віртуозності та «справжньому зв'язку з аудиторією».

Б. Дж. Мур-Гілберт натомість вважає, що роль рок-музики в історії популярної музики надто перебільшується, коли нові течії отримують назви, що починаються з «рок-», як це було з «фолкроком» в 1960-ті й «попроком» в 1970-ті. Такий підхід, на його думку, несправедливо ставить рок на вершину, а інші впливи представляє додатками до центрального ядра року[7].

У «Посібнику зі звукозапису Крістгау: Рок-альбоми сімдесятих» (1981) Роберт Крістгау розглядав термін «попрок» у контексті фрагментації популярної музики за стилістичними ознаками в 1970-х роках; він розглядав «попрок» як «моноліт», який «охоплював» усі напрями та течії, що розвивалися на ринку популярної та напівпопулярної музики того часу, включаючи музику авторів-виконавців, артрок, хеві-метал, бугі, кантрі-рок, джаз, ф'южн, фанк, диско, сучасну міську музику та музику нової хвилі, але не панк-рок[8].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ R. Shuker, Popular Music: the Key Concepts (Abingdon: Routledge, 2nd edn., 2005), ISBN 0-415-34770-X, p. 207.
  2. ↑ Steven L. Hamelman (2004). But is it Garbage?: On Rock and Trash. University of Georgia Press. с. 11. ISBN 978-0-8203-2587-3. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  3. ↑ L. Starr and C. Waterman, American Popular Music (Oxford: Oxford University Press, 2nd ed., 2007), ISBN 0-19-530053-X, archived from the original on 17 February 2011.
  4. ↑ S. Frith, «Pop music» in S. Frith, W. Stray and J. Street, eds, The Cambridge Companion to Pop and Rock (Cambridge: Cambridge University Press, 2001), ISBN 0-521-55660-0, pp. 93–108.
  5. ↑ Early Pop/Rock. AllMusic. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 1 листопада 2016.
  6. ↑ T. Warner, Pop Music: Technology and Creativity: Trevor Horn and the Digital Revolution (Aldershot: Ashgate, 2003), ISBN 0-7546-3132-X, p. 3.
  7. ↑ B. J. Moore-Gilbert, The Arts in the 1970s: Cultural Closure? (London: Routledge, 1994), ISBN 0-415-09906-4, p. 240.
  8. ↑ Christgau, Robert (1981). The Decade. Christgau's Record Guide: Rock Albums of the Seventies. Ticknor & Fields. ISBN 0899190251. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]


Це незавершена стаття про музичний жанр.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поп-рок&oldid=43471482