Павло Русин із Кросна

Павло Русин із Кросна
Псевдонім	Ruthenus
Народився	1474 Коросно, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер	1517 Старий Сонч, Новосандецький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Країна	Корона Королівства Польського
Діяльність	поет, філолог, перекладач
Alma mater	Грайфсвальдський університет
Заклад	Ягеллонський університет
Мова творів	польська
Павло Русин із Кросна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Magistri Pauli Crosnensis Rutheni Sapphicon de inferorum vastatione et triumpho Christi \\ Сапфікон майстра Павла з Кросенсіса з Рутенію про спустошення підземного світу та тріумф Христа

Павло́ Ру́син (лат. Paulus Ruthenus Crosnensis, бл. 1470, Кросно, сучасна Польща — листопад 1517, Старий Сонч 1517, Сянік чи Новий Сонч) — український й польський поет і мислитель доби Відродження.

Народився, правдоподібно, в одному з лемківських сіл поблизу Коросна. Ґрунтуючись на тому, що він писав латинською мовою, польські дослідники трактують його як польського літературного та культурного діяча.

Біографія

Павло Русин народився в м. Кросні (тепер Польща), на території, заселеній українцями-лемками. За даними польської дослідниці Марії Цитовської, народився в сім'ї бурмістра Кросна (з 1480) Яна Проклера — німецького походження, власника 2-х будинків, саду. Документи свідчать про те, що мав сестер Софію, Барбару, мачуху Катажину.

Навчався спочатку в парафіяльній школі Кросна, потім у Краківській академії (університеті) з 1491-го). Продовжив студії у Грайфсвальдському університеті (Німеччина), де познайомився з професором права, гуманістом, поетом Петром з Равенни. Тут отримав звання бакалавра 29 січня 1500 (чи магістра) і залишився викладачем. За даними Марії Цитовської, після отримання ступеня бакалавра поновив студії в Кракові, вивчав твори античних авторів, зокрема, Вергілія, Овідія, Горація, Стація, Лукана, Теренція, Цицерона. Одним з його вчителів був добрий знавець латини Павел із Заклічева. Краківський університет закінчив 1506 зі ступенем магістра вільних мистецтв.

Викладати почав під час літнього півріччя 1507 року як доцент «extraneus», з 1508 — як «колега молодший». Десь тоді написав близько 200 віршів, зокрема, елегії, присвячені професору Академії та королівському лікарю Войцеху з Шамотул через його смерть. В літньому півріччі 1508 року мав почати викладати творчість Персія, але через епідемію після 21 липня 1508 покинув Краків, виїхав до Угорщини, де міг розраховувати на допомогу учня та приятеля — Себастіана Маг'юса.

Спочатку перебував у Варадині на дворі майбутнього оломоуцького єпископа Римо-католицької церкви Станіслава Турзона — сина бурмістра Йоганна Турзона. У Варадині склав похвальну елегію каштеляну Буди Іштвану Баторію. Звідси переїхав до Виноградова (пол. Nagyszöllos) на двір підкоморія Ґабора Перені, звідки здійснив подорож до Відня, де перебував в січні-червні 1509, навів контакти з видавцями. З 1511 року поновив викладання у Краківському університеті. 1513 року був прийнятий до адміністраціїзакладом. 1514 року отримав коротку відпустку для відвідання Угорщини, зокрема, «патрона» Ґабора Переньї.

За іншими даними, з 1499-го працював на посаді бакалавра вільних мистецтв.

Деякий час вчителював в Угорщині. З 1506 року викладав римську літературу в Краківському університеті. Видав у Відні (1509) том своїх творів.

Російський славіст І. Голенищев-Кутузов підтвердив, що «у своїх книгах магістр Павло незмінно називав себе русином». Польська дослідниця А. Єліч писала, що «вважав себе за русина і підписувався „Паулюс Рутенус“». Любов талановитого поета і вченого до рідного краю відзначили поети Роман Лубківський (Львів), Петро Мурянка (Польща).

Павло Русин був також видавцем, виховував відомих слов'янських поетів Яна з Віслиці, Яна Дантишенка, навчав Миколая Коперника. Літературознавці вважають його першим гуманістичним поетом України.

За даними польської дослідниці Марії Цитовської, правдоподібно, покинув Краків восени 1517 року через спалах епідемії. Помер в Старому Сончі у листопаді 1517 року під час подорожі до Угорщини. За свідченням інших дослідників, помер на Лемківщині (в Сяноці або Новому Сончі).

Твори

Залишив близько 4 тисяч віршів. У 1509 році він видав книгу своїх поезій «Пісні Павла Русина з Кросна».

Всю творчість можна розділити на:

• Духовна поезія («Пісня Павла Кроснянина до всіх святих», «Інша інвокація до всіх святих», «Пісня до божественного Себастіана, мученика і найславнішого воїна»). До цієї групи варто віднести панегірики релігійного змісту до святих Станіслава й Владислава.
• Панегіричні твори, присвячені тогочасній світській і духовній знаті, а також поезія на злобу дня («Елегія до благородного і шановного пана Стефана Баторія», «Ода до благородного пана Габріеля Переньї»).
• Морально-дидактична поезія, пов'язана з поетичною творчістю й педагогічною діяльністю магістра Павла («Ода Павла Русина з Кросна до Аполлона», «До Талії», «До читача», «До книжечки», «Похвала Валерію Максиму», «Пісня, яка містить похвали поетичному мистецтву…», «Пісня, яка в загальних рисах охоплює життя поета Горація»).

Твори в мережі

• Pauli Crosnensis Rutheni Artium Liberalium magistri […] Panegyrici ad divu[m] Ladislau[m] Pannoniae regem […] et sanctu[m] Stanislau[m] praesule[m] ac martyre[m] Poloniae gloriosissimu[m] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Pauli Crosnensis Rutheni […] Carmina [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Pavli Crosnensis Rvtheni Panegyricus ad diuu[m] Stanislau[m] Præsule[m] sanctissimu[m]: & martyre[m] victoriosissimu[m], ac Patronu[m] Regn Poloniæ beneficientissimum [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.]

Джерела

• Русин, Павло // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 558. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Українська література XIV—XVI ст.— К.: Наукова думка, 1988. — 600 с. — С. 445—456, 570. — ISBN 5-12-009282-9.
• Cytowska M. Paweł z Krosna (Procler, Proceler, Paulus Crosnensis Ruthenus) (ok. 1470—1517) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 384—386. (пол.)

Посилання

• Новолатинські поети // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 132—133.
• Павло Русин
• Heroicu[m] Macarij Mutij de triumpho Christi, cui annexu[m] est Elegiacu[m] Magistri Pauli Crosnen. Rutheni ad divam virginem Maria[m]. Epigra[m]ma Magistri Pauli Crosnen. ad Rosam Magnifici d[omi]ni Stanislai Crępicij […]. [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]