Рінеке Дейкстра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рінеке Дейкстра
нід. Rineke Dijkstra
Народження2 червня 1959(1959-06-02)[1][2][…] (65 років)
Сіттард, Лімбург, Нідерланди[4][1]
Національністьнідерландці
Країна Нідерланди[5][6][1]
Жанрпортрет
НавчанняАкадемія Герріта Рітвельда
Діяльністьфотограф, video artist, video installation artist, дизайнерка поштових марок
Напрямоксучасне мистецтво
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Тейт, Національна галерея мистецтв, Jan Motd[7], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Netherlands Photo Museumd[8], Музей сучасного мистецтва[4], Музей мистецтва Метрополітен[9], Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, Музей Вікторії та Альберта, Wallonia-Brussels Federation Museum of Contemporary Artsd, De Pontd, Herzliya Museum of Contemporary Artd, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[10], Музей ван Аббе[11], Міський музей (Амстердам)[12][13][…], Museum MOREd[15], Музей Франса Галса[16][17], National Museum Paleis het Lood[18], Museum van Bommel van Damd, Hessel Museum of Artd[19] і Nationaal Archiefd[20]
Нагороди
CMNS: Рінеке Дейкстра у Вікісховищі

Рінеке Дейкстра (нід. Rineke Dijkstra; нар. 2 червня 1959(1959червня02), Сіттард, Лімбург, Нідерланди) — нідерландська фотографка, яка живе та працює в Амстердамі[21]. Дейкстра отримала почесну стипендію Королівського фотографічного товариства[22], премію Citibank Private Bank Photography (1999) (нині Deutsche Börse Photography Prize)[23] і стала лавреатом премії «Гассельблад» у 2017 році[24].

Молодість й освіта

[ред. | ред. код]

Народився 2 червня 1959 року у Сіттарді, Нідерланди[25][26]. Навчалася в Академії Герріта Рітвельда в Амстердамі з 1981 до 1986 рік. Після закінчення навчання кілька років займалася комерційними проєктами: робота на корпоративах, зображення для щорічних звітів[27].

Робота

[ред. | ред. код]

Дейкстра зосереджується на одиночних портретах і зазвичай працює серіями про підлітків, відвідувачів клубів і солдатів, зокрема «Портрети на пляжі» (1992), відеоінсталяції Buzzclub/Mysteryworld (1996—1997), серія «Тіргарен» (1998—2000), «Ізраїльські солдати» (1999—2000), а також односюжетні портрети у серії: «Альмеріса» (1994—2005), «Шані» (2001—2003), «Олів'є» (2000—2003) і «Паркові портрети» (2005—2006)[28]. Її об'єкти часто зображені стоячи, обличчям до камери, на мінімальному фоні. Цей композиційний стиль помітний у її пляжних портретах, на яких зазвичай зображено одного чи кількох підлітків на тлі морського пейзажу[29]. Цей стиль знову можна побачити в її дослідженнях породілей одразу після пологів.

Дейкстра датує своє мистецьке пробудження автопортретом 1991 року. Його знято за допомогою камери 4×5 дюймів і зображує як вона вийшла з басейну — терапія для відновлення після нещасного випадку на велосипеді — вона у стані майже колапсу[30]. На замовлення голландської газети зробити серію про настрій літнього періоду вона зробила фотографії підлітків, які купаються[31]. Результатом цього проєкту стали «Портрети на пляжі» (1992—1994), серія кольорових фотографій підлітків і дітей молодшого віку в повний зріст майже в натуральну величину, зроблених на березі у США, Польщі, Великій Британії, Україні та Хорватії[27]. Серія принесла їй міжнародну популярність після показу 1997 року на щорічній виставці нової фотографії у нью-йоркському Музеї сучасного мистецтва[32]. У 1999 році музей виставив кольорову фотографію «Одеса, Україна, 4 серпня 1993 року» з хлопчиком-підлітком на пляжі поруч з картиною Сезанна «Купальник» (1885—1887)[33][34][35].

Розпочата під час перебування Дейкстри в Німецькій службі академічних обмінів у Берліні у 1998—1999 роках, створено серію «Тіргарен» (1998—2000), що показує портрети підлітків дівчаток і хлопчиків, сфотографованих у берлінському парку Великий Тіргарен, а також в одному з парків Литви. Ще одну серію робіт замовив амстердамський Фонд Анни Франк для їхньої нової будівлі: портрети школярок-підлітків з їхніми найкращими друзями, гостре нагадування про те, що будь-яка дівчина може бути «Анною Франк» за нещасливих обставин. Портрети переважно зроблено в Берліні, хоча Дейкстра пізніше зробила кілька в Мілані, Барселоні та Парижі[36].

Під час проєкту документування біженців шестирічна Альмеріса, чия родина втекла з Боснії, попросила Дейкстру сфотографувати її. Альмерісу фотографували приблизно кожні два роки, перший раз дитиною у центрі для біженців 14 березня 1994 року. Остання фотографія серії «Альмеріса» зроблена 19 червня 2008 року[37]. Так розпочався серійний проєкт Дейкстри, який простежує зміни її об'єкта як у підлітковому віці, так і в переїзді зі Сходу до Західної Європи[38]. У цій серії фотографка використала фотоспалах разом зі зменшенням кольору. Вона повністю очистила кімнату, тому в ній немає зайвих деталей, як-от меблі та картини на стіні. Це створює порожній фон. Вона використала таку техніку також у серії «Пляжні портрети»[37].

Одна пізніша серія показує молоду ізраїльтянку Шані у серії «Ізраїльські солдати» (1999—2003) поетапно протягом півтора року: під час вступу до армії, ще двічі в її солдатській формі та вдома після служби[39].

Серія «Олів'є» (2000—2003) розповідає про фізичний і психологічний розвиток молодого чоловіка Олів'є Сільву[40] від вступу до Французького іноземного легіону до років служби на Корсиці, у Габоні, Кот-д'Івуарі та Джибуті[41][41]. Для серії «Портрети парку» (2003—2006) Дейкстра фотографувала дітей і підлітків, які на мить призупинялися, щоб подивитися в об'єктив, з мальовничих місць у Вонделпарку в Амстердамі, Проспект-парку в Брукліні, Парку Буен Ретіро в Мадриді та Ботанічному саду у Сямені[42].

Знятий у Росії та на замовлення Маніфеста 2014 відеопортрет «Маріанна (Казкова лялька)» показує молоду класичну танцівницю, яка репетирує у петербурзькій студії, перед прослуховуванням в Академію російського балету Ваганової[43].

Дейкстра використовує японську камеру 4×5 дюймів зі стандартним об'єктивом на штативі та фотоспалахом на іншому штативі позаду нього. Навіть під час фотографування дітей на пляжі, вона використовувала ту саму установку з портативним фотоспалахом, щоб зменшити контраст і трохи вивести обличчя з глибокої тіні, моделюючи сонячне світло. Однак основним джерелом світла для неї завжди є денне світло. У 1998 році вона почала друкувати свої фотографії у фотолабораторії Grieger у Дюссельдорфі за дві з половиною години їзди поїздом від Амстердама, де працювали Томас Струт й Андреас Гурскі, серед інших європейських художніх фотографів великомасштабних фотографій[44].

Дейкстра також експериментувала з відео, зокрема двоканальна проєкція «The Buzz Club, Liverpool, UK/Mystery World, Zaandam, NL» (1996—1997), «Ruth Drawing Picasso», Тейт Ліверпуль, Велика Британія (2009), чотириканальна інсталяція «The Krazyhouse» (Меган, Саймон, Нікі, Філіп, Ді), Ліверпуль, Велика Британія, (2009) і триекранний відеофрагмент «I See a Woman Crying (Weeping Woman)» (2009—2010). Для «The Buzz Club, Liverpool, UK/Mystery World, Zaandam, NL» Дейкстра відвідала два нічні клуби, перший — у Ліверпулі, де переважали 15-річні дівчата з робітництва; другий — у Нідерландах, місце для хлопців з робітництва з поголеними головами, одягнених у відповідне хіп-хоп вбрання[45]. Вона влаштувала студії у клубах і попросила волонтерів танцювати по одному перед камерою[33]. У 1997 році вона зняла ще одне відео, «Annemiek»: у центрі уваги сором'язливий голландський підліток, який співав караоке пісню «Backstreet Boys»[46]. Для «Ruth Drawing Picasso» Дейкстра просто навела камеру на англійську школярку, яка сиділа на підлозі, зосереджено малюючи портрет Дори Маар у Тейт Ліверпуль[47]. У «I See a Woman Crying (Weeping Woman)», Дейкстра використала картину Пікассо «Жінка, що плаче» (1937) у Тейт Ліверпуль як засіб відволікання для групи англійських школярів, завдання яких описати картину, яка не з'явиться на екрані[32][48][49].

Виставки

[ред. | ред. код]

Фотографії Дейкстри з'являлися на численних міжнародних виставках, зокрема на Венеційському бієнале у 1997 та 2001 роках, Бієнале мистецтва Сан-Паулу у 1998 році, Міжнародному бієнале фотографії у Турині у 1999 році та Трієнале фотографії та відео Міжнародного центру фотографії у 2003 році в Нью-Йорку[50][51].

У 1998 році відбулися персональні виставки в Музеї Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам, Музеї Шпренгеля, Ганновер, і Музеї Фолькванг, Ессен. У 1999 році роботи Дейкстри виставлялися в Музеї сучасного мистецтва, Барселона. У 2001 році відбулися виставки в Музеї Франса Галса (Де Галлен), Гарлем, Нідерланди, та Музеї сучасного мистецтва Герцлії, Ізраїль. У 2005—2006 роках пересувна виставка «Рінеке Дейкстра: Портрети» показувалась у Же-де-пом, Париж, і в Музеї фотографії (Вінтертур), Барселона, і Рудольфінум, Прага[52].

У США Дейкстра мала персональні виставки в Чиказькому художньому інституті (2001), Інституті сучасного мистецтва, Бостон (2001) і LaSalle Bank, Чикаго (2004)[52]. У 2012 році Сан-Франциський музей сучасного мистецтва (SFMOMA) та Музей Соломона Гуггенхайма у Нью-Йорку організували комплексну виставку її робіт «Рінеке Дейкстра: ретроспектива». Виставка об'єднала понад 70 кольорових фотографій і 5 відеоробіт[27] і відбулася у 2012 році у SFMOMA[53], а потім у Музеї Соломона Гуггенхайма[54].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Колекції

[ред. | ред. код]

Роботи Дейкстри зберігаються в постійних колекціях, зокрема:

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в RKDartists
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Luminous-Lint — 2005.
  4. ↑ а б Музей сучасного мистецтва — 1995.
  5. ↑ Museum of Modern Art online collection
  6. ↑ Photographers’ Identities Catalog
  7. ↑ http://janmot.com/rineke_dijkstra/index.php
  8. ↑ online image library Nederlands Fotomuseum
  9. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  10. ↑ Artists + Artworks
  11. ↑ Coney Island, N.Y., USA, 20 juni
  12. ↑ Almerisa, Asielzoekerscentrum Leiden, Leiden, 14 maart 1994
  13. ↑ Rineke Dijkstra: Portraits
  14. ↑ The Buzzclub
  15. ↑ Zilvitis, Lithuania, July 28, 2000
  16. ↑ The Krazy House
  17. ↑ The Krazy House, Liverpool, UK
  18. ↑ Staatsieportret van Willem-Alexander, koning der Nederlanden (*1967) — 2014.
  19. ↑ https://bard.emuseum.com/people/829/rineke-dijkstra
  20. ↑ https://www.postzegelontwerpen.nl/postzegels/ontwerpen/dijkstra-rineke
  21. ↑ «Rineke Dijkstra [Архівовано 2017-07-17 у Wayback Machine.]» Marian Goodman Gallery
  22. ↑ а б Honorary Fellowships (HonFRPS). Royal Photographic Society. Процитовано 8 березня 2017.
  23. ↑ а б Citibank Photography Prize 1999. The Photographers' Gallery. Процитовано 3 березня 2022.
  24. ↑ а б Rineke Dijkstra: Hasselblad Award Winner 2017. Hasselblad Foundation. Процитовано 8 березня 2017.
  25. ↑ Rineke Dijkstra - Marian Goodman Gallery. Marian Goodman (англ.).
  26. ↑ Phaidon Editors (2019). Great women artists. Phaidon Press. с. 120. ISBN 978-0714878775.
  27. ↑ а б в Smith, Roberta (5 липня 2012). What’s Hiding in Plain Sight. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 листопада 2023.
  28. ↑ Rineke Dijkstra, April 29 — June 5, 2010 [Архівовано 2017-07-30 у Wayback Machine.] Marian Goodman Gallery, Paris.
  29. ↑ Keats, Jonathon. How Rineke Dijkstra Transforms Trite Subjects Into Profoundly Revealing Photographs. Forbes (англ.). Процитовано 12 листопада 2023.
  30. ↑ Woodward, Richard B. (10 липня 2012). Rineke Dijkstra | Guggenheim Museum | The Awkward Years | By Richard B. Woodward. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Процитовано 12 листопада 2023.
  31. ↑ Rineke Dijkstra Guggenheim Collection.
  32. ↑ а б Hilarie M. Sheets (March 15, 2012), A Photographer's Testament of Youth New York Times.
  33. ↑ а б Michael Kimmelman (September 22, 2000), Art in Review; Rineke Dijkstra New York Times.
  34. ↑ Cotter, Holland (8 жовтня 1999). ART REVIEW; Time Jumps the Track. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 листопада 2023.
  35. ↑ Stevens, Mark (18 жовтня 1999). Shuffling the Deck - Nymag. New York Magazine (англ.). Процитовано 12 листопада 2023.
  36. ↑ Rineke Dijkstra: Buzzclub, Liverpool, UK; Mysteryworld, Zaandam, NL and The Tiergarten Series, September 12 — October 28, 2000 [Архівовано 2017-07-30 у Wayback Machine.] Marian Goodman Gallery, New York.
  37. ↑ а б Phillips, Sandra (2012). Rineke Dijkstra - A Retrospective. Guggenheim Museum Publications. ISBN 9780892074242.
  38. ↑ Rineke Dijkstra [Архівовано 2012-08-02 у Wayback Machine.] Institute of Contemporary Art, Boston.
  39. ↑ Kimmelman, Michael (26 вересня 2003). ART IN REVIEW; Rineke Dijkstra. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 листопада 2023.
  40. ↑ Kimmelman, Michael (3 серпня 2001). IN THE STUDIO WITH: RINEKE DIJKSTRA; An Artist Exploring An Enlisted Man's Look. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 листопада 2023.
  41. ↑ а б Kimmelman, Michael (26 вересня 2003). ART IN REVIEW; Rineke Dijkstra. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 листопада 2023.
  42. ↑ Rineke Dijkstra Guggenheim Collection.
  43. ↑ Rineke Dijkstra, January 13 — February 21, 2015 [Архівовано 2017-07-30 у Wayback Machine.] Marian Goodman, Paris.
  44. ↑ а б Kimmelman, Michael (3 серпня 2001). IN THE STUDIO WITH: RINEKE DIJKSTRA; An Artist Exploring An Enlisted Man's Look. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 листопада 2023.
  45. ↑ Rineke Dijkstra at New York's Guggenheim Museum. Wall Street Journal (амер.). 22 червня 2012. ISSN 0099-9660. Процитовано 12 листопада 2023.
  46. ↑ Smith, Roberta (12 серпня 2010). A Return to Video Is Moving. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 листопада 2023.
  47. ↑ Julie L. Belcove (May 2, 2012), Rineke Dijkstra's American Moment Elle.
  48. ↑ Press Release: Rineke Dijkstra: I See a Woman Crying, 25 June 2010 Tate Liverpool.
  49. ↑ Holzwarth, Hans W. (2009). 100 Contemporary Artists A-Z (вид. Taschen's 25th anniversary special). Köln: Taschen. с. 128—133. ISBN 978-3-8365-1490-3.
  50. ↑ Rineke Dijkstra. National Museum of Women in the Arts. Процитовано 5 грудня 2019.
  51. ↑ «Rineke Dijkstra [Архівовано 2017-07-17 у Wayback Machine.]» Marian Goodman Gallery
  52. ↑ а б Dijkstra, Rineke, 1959- (2012). Rineke Dijkstra : a retrospective. New York: Solomon R Guggenheim Foundation. с. 242—246. ISBN 978-0-89207-424-2. OCLC 769430161.
  53. ↑ San Francisco Museum of Modern Art · SFMOMA. San Francisco Museum of Modern Art.
  54. ↑ The Guggenheim Museum in New York. Solomon R. Guggenheim Museum. Архів оригіналу за 4 грудня 2008.
  55. ↑ PREVIEW Foam Magazine Issue #30 Micro by Foam Magazine - Issuu. issuu.com (англ.). 7 жовтня 2012. Процитовано 12 листопада 2023.
  56. ↑ Rineke Dijkstra[недоступне посилання] Wexner Center for the Arts.
  57. ↑ Rineke Dijkstra wins the 2017 Hasselblad Award. British Journal of Photography. 9 березня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
  58. ↑ Rineke Dijkstra in the Tate Collection. Tate. Retrieved 1 April 2012.
  59. ↑ Rineke Dijkstra in the MoMA Collection. Museum of Modern Art. Retrieved 1 April 2012.
  60. ↑ Rineke Dijkstra | Kolobrzeg, Poland | The Met. The Metropolitan Museum of Art, i.e. The Met Museum. Процитовано 11 березня 2018.
  61. ↑ Rineke Dijkstra: b. 1959, Sittard, Netherlands. www.guggenheim.org (амер.). Процитовано 11 березня 2018.
  62. ↑ The Jewish Museum. thejewishmuseum.org. Процитовано 11 березня 2018.
  63. ↑ Rineke Dijkstra | Albright-Knox. www.albrightknox.org (англ.). Процитовано 11 березня 2018.
  64. ↑ Hel, Poland, August 12 | LACMA Collections. collections.lacma.org (англ.). Процитовано 11 березня 2018.
  65. ↑ Rineke Dijkstra. MCA (англ.). Процитовано 11 березня 2018.
  66. ↑ Dijkstra, Rineke | The Art Institute of Chicago. The Art Institute of Chicago (англ.). Процитовано 11 березня 2018.
  67. ↑ Rineke Dijkstra. SFMOMA (англ.). Процитовано 11 березня 2018.
  68. ↑ Walker Art Center. walkerart.org (амер.). Процитовано 11 березня 2018.
  69. ↑ Tiergarten, Berlin, August 31, 2000 | PAMM | Pérez Art Museum Miami. www.pamm.org. Процитовано 11 березня 2018.
  70. ↑ Zilvitis, Lithuania, July 28. Museum of Fine Arts, Boston (англ.). 15 лютого 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  71. ↑ Stale Session.
  72. ↑ Museum De Pont. depont.nl. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 20 листопада 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рінеке_Дейкстра&oldid=41740697