Савчиці
| село Савчиці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький |
| Громада | Кременецька міська громада |
| Облікова картка | Савчиці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1325 |
| Населення | 392 |
| Територія | 8.700 км² |
| Густота населення | 45.06 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47023 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°04′47″ пн. ш. 25°34′30″ сх. д. / 50.07972° пн. ш. 25.57500° сх. д.Координати: 50°04′47″ пн. ш. 25°34′30″ сх. д. / 50.07972° пн. ш. 25.57500° сх. д. |
| Водойми | Іква |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Кременець |
| Відстань до залізничної станції |
16 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67 |
| Карта | |
  Савчиці | |
 Савчиці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Са́вчиці — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, в центрі району. До 2020 підпорядковувалось Дунаївській сільській раді.
Населення — 401 особа (2007).
Географія[ред. | ред. код]
Село Савчиці розташоване на північному заході колишньої Дунаївської сільської ради.
Віддаль до районного центру — 14 км, до найближчої залізничної станції — 28 км.
Село розташоване на лівому березі річки Ікви.
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1325.
За історичними даними село Савчиці згадується у 1559 році, тоді до нього примикав хутір Вірля (Орля). На хуторі був замок, де проживала шляхтянка, фундаторка Почаївського монастиря, Анна Гойська. У 1559 році в неї гостював грецький митрополит Неофіт, який подарував їй ікону Матері Божої, яка нині зберігається в Почаївській Лаврі.
Замок Вірля знищений у 1675 році турками під час польсько-турецької війни.
Упродовж XVIII ст. місцеві маєтності, як засвідчують численні документи у фондах Державного архіву Тернопільської області, належали Почаївському василіянському унійному монастирю.
У цій місцевості побував Тарас Шевченко і у 1846 році написав поему «Варнак».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади[1].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.[2]
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,49 | |
| російська | 0,51 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1990-ті), дерев'яний храм на честь святих князів Бориса та Гліба (2012), а також Свято-Юріївський чоловічий монастир. Церква Бориса і Гліба[джерело?]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють ЗОШ 1 ступеня, ФАП, торговий заклад.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 травня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Грищук М., Уніят В. Савчинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 218. — ISBN 978-966-528-279-2.
| ||||||||