Слов'яносербський район: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Syvolap (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
KuRaG (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
| регіон =[[Луганська область]] |
| регіон =[[Луганська область]] |
||
| код КОАТУУ =4424500000 |
| код КОАТУУ =4424500000 |
||
| утворений =1966 |
| утворений =[[1966]] |
||
| населення ={{зменшення}} {{Населення районів Луганської області|Слов'яносербський}} |
| населення ={{зменшення}} {{Населення районів Луганської області|Слов'яносербський}} |
||
| площа =1113 |
| площа =1113 |
||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
| код району =6473 |
| код району =6473 |
||
| поштові індекси =93700—93747 |
| поштові індекси =93700—93747 |
||
| центр =[[Слов'яносербськ]] |
| центр =смт [[Слов'яносербськ]] |
||
| міські ради =1 |
| міські ради =1 |
||
| селищні ради =5 |
| селищні ради =5 |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
}} |
}} |
||
''' |
'''Слов'яносе́рбський райо́н''' — [[райони України|район]] [[Україна|України]] у центрі [[Луганська область|Луганської області]]. Адміністративний центр — смт [[Слов'яносербськ]]. Населення становить 55 006 особи (на 1 серпня 2013). Площа району 1113 км². Утворено [[1966]] року. |
||
== Географія == |
|||
== Історична довідка == |
|||
Район розташований у центральній частині Луганської області на відстані 32 км від м. [[Луганськ]]. Площа — 1113 кв.км. |
|||
{{also|Слов'яносербія}} |
|||
Історія заселення Слов'яносербщини пов'язана з появою в [[XVI століття|XVI столітті]] на території між річками Луганню та Сіверським Дінцем сторожевих постів запорізького козацтва. Ці землі входили до [[Кальміуська паланка|Кальміуської паланки]] Вольностей Війська Запорозького. Перша згадка про існування такого поста на місці теперішнього Слов'яносербська відноситься до [[1740]] року. Інтенсивне заселення цього краю припадає на 50-60 роки XYIII століття. Коли [[Катерина ІІ]] забрала ці землі в [[запорожці]]в і віддала їх на заселення біженцям з [[Османська імперія|Османської імперії]], перебралися з дозволу російського уряду [[серби]], [[хорвати]], [[чорногорці]], [[болгари]], а також [[молдавани]] і [[поляки]], з яких сербські полковники Іван Шевич та Райко Прерадович формували піші й кінні полки. Ці з'єднання мали охороняти південні кордони російської держави від наскоків турків і татар. |
|||
Територія між Луганню і Сіверським Дінцем почала називатися [[Слов'яносербія|Слов'яносербією]]. Слідом за військовими поселеннями в Слов'яносербію почали переселятися селяни з Харківської, Чернігівської, Курської і Смоленської губерній, а також торгові люди з різних країв Росії, яких вабили пільгові умови торгівлі. |
|||
З [[1753]] до [[1764]] року [[Слов'яносербія]] існувала як автономна одиниця з центром в місті [[Бахмут]] і підпорядковувалась Сенату і Російській Військовій Колегії. У зв'язку з реорганізацією сербських військових полків в 1764 році Слов'яносербія увійшла до складу Катеринославської провінції [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], а з [[1802]] року — в [[Катеринославська губернія|Катеринославську губернію]]. |
|||
У [[1784]] році селище Підгірне, переведене до категорії міст і перейменоване в м. Донецьк, стає центром Донецького повіту. |
|||
Наприкінці [[XIX століття]] в економічному житті Слов'яносербщини спостерігається застій, проте розвивається [[Луганськ]]. З огляду на це Кабінет Міністрів в 1882 році прийняв рішення про переведення повітного центру зі Слов'яносербська в перспективний Луганськ з переселенням туди чиновництва. Територія повіту розширюється, та назва його залишається до [[1919]] року. |
|||
Слов'яносербський район було створено в [[1919]] році. В сучасних межах район існує з грудня [[1966]] року згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР. |
|||
Візитна картка Слов'яносербії — пам'ятник «Комбату», споруджений у 1980 році за проектом Луганського скульптора І.М. Чумака. В основу пам'ятника покладений знімок військового кореспондента Макса Альперта під назвою «Комбат», на якому зображений молодший політрук Олексій Єрьоменко, що загинув в 1942 році на Слов'яносербській землі. |
|||
== Загальна характеристика == |
|||
Район розташований в центральній частині Луганської області на відстані 32 км від м. [[Луганськ]]. Площа — 1113 кв.км. |
|||
Межує на півночі з [[Новоайдарський район|Новоайдарським]], на півночі і північному сході зі [[Станично-Луганський район|Станично-Луганським]], на півдні — з [[Лутугинський район|Лутугинським]], на південному сході — з [[Перевальський район|Перевальським]], на заході — з [[Попаснянський район|Попаснянським]] районом області. |
|||
== Природні умови == |
|||
Слов'яносербський район розташований у [[степ]]овій зоні України. Територією району протікає 5 річок, найбільші [[Сіверський Дінець]], [[Лугань]]. |
Слов'яносербський район розташований у [[степ]]овій зоні України. Територією району протікає 5 річок, найбільші [[Сіверський Дінець]], [[Лугань]]. |
||
Найвища точка |
Найвища точка — 223 м. |
||
Ліси в районі займають меншу площу, ніж степова рослинність. Розміщені вони в основному на схилах річкових долин, балок, ярів. Найпоширеніші ліси байрачного типу. У складі рослинних асоціацій переважають злаки і посухостійкі представники різнотрав'я. |
Ліси в районі займають меншу площу, ніж степова рослинність. Розміщені вони в основному на схилах річкових долин, балок, ярів. Найпоширеніші ліси байрачного типу. У складі рослинних асоціацій переважають злаки і посухостійкі представники різнотрав'я. |
||
Клімат |
Клімат — помірно континентальний: сухе і жарке літо, холодна малосніжна зима. |
||
На території району широко розповсюджені поклади: кам'яного вугілля, вапняків, крейди, мергелів, пісковиків, глини, пісків. Район відноситься до Луганського геолого-промислового району. |
На території району широко розповсюджені поклади: кам'яного вугілля, вапняків, крейди, мергелів, пісковиків, глини, пісків. Район відноситься до Луганського геолого-промислового району. |
||
Ґрунти району відрізняються значною різноманітністю. Зональними ґрунтами тут є чорноземи звичайні на льосовидних породах. Ґрунти даної групи займають вершини і схили водорозділів. Це найродючіші ґрунти району. |
Ґрунти району відрізняються значною різноманітністю. Зональними ґрунтами тут є чорноземи звичайні на льосовидних породах. Ґрунти даної групи займають вершини і схили водорозділів. Це найродючіші ґрунти району. |
||
== Історія == |
|||
=== Заповідники === |
|||
{{also|Слов'яносербія}} |
|||
[[Файл:Барви літнього ранку.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Куточок природи в Слов'яносербському районі]] |
|||
У Слов'яносербському районі основу заповідного фонду складають дві геологічні пам'ятки природи, один ентомологічний та один іхтіологічний заказники. Вони мають для району особливу природоохоронну, наукову, естетичну значимість. У них проводяться необхідні заходи щодо збереження природного різноманіття ландшафтів, тваринного та рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу у навколишньому середовищі. Природно—заповідний фонд охороняється як національний здобуток, у відношенні якого встановлений особовий режим охорони, відтворювання та використання і знаходиться під охороною держави. |
|||
* Слов'яносербська геологічна пам'ятка на території Лотиківської селищної ради — оголення пісків і гранітних пісковиків Марфінського терасового рівня; |
|||
* Заповідне урочище Біляєвське — мальовниче лісне урочище з озерами на території Трьохізбенської сільської ради; |
|||
* Кримський державний ентомологічний заповідник — ділянка балки Коксне. |
|||
Історія заселення Слов'яносербщини пов'язана з появою в [[XVI століття|XVI столітті]] на території між річками Луганню та Сіверським Дінцем сторожевих постів запорізького козацтва. Ці землі входили до [[Кальміуська паланка|Кальміуської паланки]] Вольностей Війська Запорозького. Перша згадка про існування такого поста на місці теперішнього Слов'яносербська відноситься до [[1740]] року. Інтенсивне заселення цього краю припадає на 50-60 роки XYIII століття. Коли [[Катерина ІІ]] забрала ці землі в [[запорожці]]в і віддала їх на заселення біженцям з [[Османська імперія|Османської імперії]], перебралися з дозволу російського уряду [[серби]], [[хорвати]], [[чорногорці]], [[болгари]], а також [[молдавани]] і [[поляки]], з яких сербські полковники Іван Шевич та Райко Прерадович формували піші й кінні полки. Ці з'єднання мали охороняти південні кордони російської держави від наскоків турків і татар. |
|||
Заповідники місцевого значення — це Причипилівська геологічна пам'ятка на території Кримської сільради та іхтіологічний заповідник «Донецький» на території Веселогірської сільської ради — місце існування риб, занесених до [[Червона Книга|Червоної Книги]]. |
|||
Територія між Луганню і Сіверським Дінцем почала називатися [[Слов'яносербія|Слов'яносербією]]. Слідом за військовими поселеннями в Слов'яносербію почали переселятися селяни з Харківської, Чернігівської, Курської і Смоленської губерній, а також торгові люди з різних країв Росії, яких вабили пільгові умови торгівлі. |
|||
== Населення == |
|||
Станом на [[1 січня]] [[2006]] року наявне населення району становило 58 371 особу, або 2,2% від населення області, у тому числі: |
|||
* міського — 10,600 тис. осіб; |
|||
* сільського — 20,876 тис. осіб; |
|||
* селищного — 26,895 тис. осіб |
|||
З [[1753]] до [[1764]] року [[Слов'яносербія]] існувала як автономна одиниця з центром в місті [[Бахмут]] і підпорядковувалась Сенату і Російській Військовій Колегії. У зв'язку з реорганізацією сербських військових полків в 1764 році Слов'яносербія увійшла до складу Катеринославської провінції [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], а з [[1802]] року — в [[Катеринославська губернія|Катеринославську губернію]]. |
|||
За даними [[Перепис населення України 2001|перепису 2001 року]] населення району становило 61 834 особи, з них 38,94% зазначили рідною [[Українська мова|українську мову]], 60,4% — [[Російська мова|російську]], а 0,66% — іншу<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua]</ref>. |
|||
У [[1784]] році селище Підгірне, переведене до категорії міст і перейменоване в м. Донецьк, стає центром Донецького повіту. |
|||
== Економіка == |
|||
Близькість району до промислових центрів — міст [[Луганськ]], [[Алчевськ]], [[Стаханов]], [[Кіровськ (місто)|Кіровськ]], [[Брянка]] та географічне положення створюють умови для формування економіки району. В її структурі виробництво промислової продукції становить 60%, сільськогосподарська — 40%. |
|||
Наприкінці [[XIX століття]] в економічному житті Слов'яносербщини спостерігається застій, проте розвивається [[Луганськ]]. З огляду на це Кабінет Міністрів в 1882 році прийняв рішення про переведення повітного центру зі Слов'яносербська в перспективний Луганськ з переселенням туди чиновництва. Територія повіту розширюється, та назва його залишається до [[1919]] року. |
|||
Основна галузь — вугільна промисловість, яка представлена шахтою — «Черкаська», вуглезбагачувальною фабрикою ДП ГЗФ «Слов'яносербська» та ДВАТ «Лотиківський ремонтно-механічний завод». |
|||
Слов'яносербський район було створено в [[1919]] році. У сучасних межах район існує з грудня [[1966]] року згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР. |
|||
Підприємства вугільної промисловості мають великі потужності, які використовуються лише на 20-30%, і можуть бути об'єктами для залучення інвестицій та нарощування виробництва продукції. Металообробну галузь представляє завод по виготовленню сталевих труб і металопрокату — ТОВ «Металіон», також він має резерв складських приміщень, залізничних під'їзних шляхів, лінію з виробництва сталевих труб. |
|||
З [[1960]] року [[Слов'яносербськ]] — [[селище міського типу]], а з [[1966]] року — центр Слов'яносербського району |
|||
У м. [[Зимогір'я]] на близькій відстані від родовищ сировини розміщені виробничі потужності з виробництва цегли керамічної — СП «Цегельний завод». Підприємство ДП «Зимогорянка» спеціалізується на випуску швейних текстильних та трикотажних виробів. |
|||
Візитна картка Слов'яносербії — пам'ятник «Комбату», споруджений у 1980 році за проектом Луганського скульптора І. М. Чумака. В основу пам'ятника покладений знімок військового кореспондента Макса Альперта під назвою «Комбат», на якому зображений молодший політрук Олексій Єрьоменко, що загинув в 1942 році на Слов'яносербській землі. |
|||
Підприємства переробної та харчової промисловості — це ЗАТ «Слов'яносербський молокозавод», який випускає 14 видів молочної продукції. |
|||
== Адміністративний устрій == |
|||
В районі працює два залізничних вузли — [[Родакове]] та [[Сентянівка]], де розміщені станції, локомотивне депо, дистанції по ремонту колій та інші служби з житлом та соціальною інфраструктурою залізничників. |
|||
{{main|Адміністративний устрій Слов'яносербського району}} |
|||
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 [[Зимогір'ївська міська рада|міську раду]], 5 [[Камяна селищна рада|селищних рад]] та 9 [[Сільська рада|сільських рад]], які об'єднують 55 [[населений пункт|населених пунктів]] і підпорядковані [[Слов'яносербська районна рада|Слов'яносербській районній раді]]. Адміністративний центр — смт [[Слов'яносербськ]]<ref>[http://static.rada.gov.ua/zakon/new/ADM/zmistlug.html Адміністративно-територіальний устрій Слов'яносербського району] на сайті [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]</ref>. |
|||
* Місто — 1, |
|||
Слов'яносербія — край родючих для Донбасу ґрунтів. Луганський інститут агропромислового виробництва (с. Металіст) є базовим з проведення досягнень аграрної науки в виробництво, ВАТ «Племзавод імені Литвинова» спеціалізується на вирощуванні племінної продукції свинарства, ЗАТ «Луганська насіннєва станція» — насіння багаторічних трав. Інші сільгосппідприємства виробляють товарну продукцію землеробства і тваринництва. |
|||
* Селищ — 5, |
|||
* Сільських населених пунктів — 49 |
|||
Кількість міських, селищних, сільрад — 15: |
|||
У районі в обробці 43,4 тис. гектарів ріллі. |
|||
Природнокліматичні умови, якість земель, близькість ринків збуту продукції дають перспективи для успішного розвитку сільського господарства в умовах повного реформування власності і залучення інвестицій із зовні. |
|||
== Соціальна сфера == |
|||
У районі досить розгалужена мережа соціальних закладів. Медичне обслуговування населення забезпечує Слов'яносербське територіальне об'єднання, до складу якого входить 2 лікарні на 410 ліжок, 7 амбулаторій, 24 фельдшерсько-акушерських пунктів, є районна санітарно-епідеміологічна станція. Медична допомога в поліклініці районної лікарні надається з 24-х основних спеціальностей. |
|||
Система освіти — це 20 шкіл, 2 — позашкільних заклади, 18 дитячих дошкільних закладів, 2 — ДЮСШ. У школах навчається 5424 учнів, в дитячих закладах перебуває 762 дитини. |
|||
В районному центрі з 1972 року функціонує Слов'яносербський сільськогосподарський технікум, вищий навчальний заклад 1 рівня акредитації. |
|||
За роки існування випущено 14,200 тис. спеціалістів. Навчальний заклад готує фахівців із таких спеціальностей: |
|||
* бухгалтерський облік, |
|||
* комерційна діяльність, |
|||
* землевпорядкування, |
|||
* геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання, |
|||
* будівництво, обслуговування та ремонт гідромеліоративних споруд, |
|||
* прикладна екологія. |
|||
Невичерпна сила народної творчості населення сучасної Слов'яносербії. Культурне, духовне зростання, його забезпечують 23 клубні установи, 1 дитяча музична школа з 6 філіалами, 29 бібліотек, [[Бібліотечний фонд|Фонд літератури]] нараховує 794.5 тис. одиниць. Працює 126 колективів художньої самодіяльності, серед яких 6 мають звання «народних», із них 3 «зразково-показових». Близько 10 років функціонує районний історико-краєзнавчий музей, 5 музеїв на громадських засадах. |
|||
У населених пунктах району споруджено 100 пам'яток та пам'ятних знаків історії, культури, архітектури. З них археологічних — 52, історичних — 40, монументального мистецтва — 6 та 1 пам'ятка будівництва та архітектури (будинок Родаківського залізничного вокзалу). У [[Трьохізбенка|с. Трьохізбенка]] в 1999 році відкритий пам'ятник ватажку козацько-селянського повстання 1707-1709 років [[Булавін Кіндрат Панасович|Кіндрату Булавіну]]. У 2003 році відкритий монумент дружби слов'янських народів «Немає уз святіших за братерство» з нагоди 250-річчя Слов'яносербії. |
|||
До пам'яток культури та архітектури також віднесені залізничний вокзал в с. Фрунзе, 1910 рік, та садибний будинок в с. Весела Гора, 18 вік, Покровська церква в с. Трьохізбенка, 1907 рік. 7 архітектурних пам'яток занесено до державного реєстру. |
|||
До культових об'єктів відносяться: церква Архідіякона Стефанія в с. Слов'яносербськ, 19 століття, Благовещенська церква в с. Весела Гора, 1839 рік, церква Вознесіння с. Хороше, 1870 рік, Троїцька церква в м. Зимогір'я — 19 століття. |
|||
Вздовж мальовничих берегів [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]] розташовані дитячі табори та бази відпочинку, збудовані промисловими підприємствами для оздоровлення дітей та своїх працівників. |
|||
== Населені пункти == |
|||
* Місто — 1, |
|||
* Селищ — 5, |
|||
* Сільських населених пунктів — 49 |
|||
Кількість міських, селищних, сільрад — 15: |
|||
* Зимогір'ївська міська, |
* Зимогір'ївська міська, |
||
* Слов'яносербська, Родаківська, Фрунзенська, Лотиківська, Лозівська селищні, |
* Слов'яносербська, Родаківська, Фрунзенська, Лотиківська, Лозівська селищні, |
||
| Рядок 232: | Рядок 176: | ||
|- |
|- |
||
|} |
|} |
||
== Населення == |
|||
Станом на [[1 січня]] [[2006]] року наявне населення району становило 58 371 особу, або 2,2% від населення області, у тому числі: |
|||
* міського — 10,600 тис. осіб; |
|||
* сільського — 20,876 тис. осіб; |
|||
* селищного — 26,895 тис. осіб |
|||
За даними [[Перепис населення України 2001|перепису 2001 року]] населення району становило 61 834 особи, з них 38,94% зазначили рідною [[Українська мова|українську мову]], 60,4% — [[Російська мова|російську]], а 0,66% — іншу<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua]</ref>. |
|||
== Економіка == |
|||
Близькість району до промислових центрів — міст [[Луганськ]], [[Алчевськ]], [[Стаханов]], [[Кіровськ (місто)|Кіровськ]], [[Брянка]] та географічне положення створюють умови для формування економіки району. В її структурі виробництво промислової продукції становить 60%, сільськогосподарська — 40%. |
|||
Основна галузь — вугільна промисловість, яка представлена шахтою — «Черкаська», вуглезбагачувальною фабрикою ДП ГЗФ «Слов'яносербська» та ДВАТ «Лотиківський ремонтно-механічний завод». |
|||
Підприємства вугільної промисловості мають великі потужності, які використовуються лише на 20-30%, і можуть бути об'єктами для залучення інвестицій та нарощування виробництва продукції. Металообробну галузь представляє завод по виготовленню сталевих труб і металопрокату — ТОВ «Металіон», також він має резерв складських приміщень, залізничних під'їзних шляхів, лінію з виробництва сталевих труб. |
|||
У м. [[Зимогір'я]] на близькій відстані від родовищ сировини розміщені виробничі потужності з виробництва цегли керамічної — СП «Цегельний завод». Підприємство ДП «Зимогорянка» спеціалізується на випуску швейних текстильних та трикотажних виробів. |
|||
Підприємства переробної та харчової промисловості — це ЗАТ «Слов'яносербський молокозавод», який випускає 14 видів молочної продукції. |
|||
У районі працює два залізничних вузли — [[Родакове]] та [[Сентянівка]], де розміщені станції, локомотивне депо, дистанції по ремонту колій та інші служби з житлом та соціальною інфраструктурою залізничників. |
|||
Слов'яносербія — край родючих для Донбасу ґрунтів. Луганський інститут агропромислового виробництва (с. Металіст) є базовим з проведення досягнень аграрної науки в виробництво, ВАТ «Племзавод імені Литвинова» спеціалізується на вирощуванні племінної продукції свинарства, ЗАТ «Луганська насіннєва станція» — насіння багаторічних трав. Інші сільгосппідприємства виробляють товарну продукцію землеробства і тваринництва. |
|||
У районі в обробці 43,4 тис. гектарів ріллі. |
|||
Природнокліматичні умови, якість земель, близькість ринків збуту продукції дають перспективи для успішного розвитку сільського господарства в умовах повного реформування власності і залучення інвестицій із зовні. |
|||
== Соціальна сфера == |
|||
У районі досить розгалужена мережа соціальних закладів. Медичне обслуговування населення забезпечує Слов'яносербське територіальне об'єднання, до складу якого входить 2 лікарні на 410 ліжок, 7 амбулаторій, 24 фельдшерсько-акушерських пунктів, є районна санітарно-епідеміологічна станція. Медична допомога в поліклініці районної лікарні надається з 24-х основних спеціальностей. |
|||
Система освіти — це 20 шкіл, 2 — позашкільних заклади, 18 дитячих дошкільних закладів, 2 — ДЮСШ. У школах навчається 5424 учнів, в дитячих закладах перебуває 762 дитини. |
|||
У районному центрі з 1972 року функціонує Слов'яносербський сільськогосподарський технікум, вищий навчальний заклад 1 рівня акредитації. |
|||
За роки існування випущено 14,200 тис. спеціалістів. Навчальний заклад готує фахівців із таких спеціальностей: |
|||
* бухгалтерський облік, |
|||
* комерційна діяльність, |
|||
* землевпорядкування, |
|||
* геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання, |
|||
* будівництво, обслуговування та ремонт гідромеліоративних споруд, |
|||
* прикладна екологія. |
|||
Невичерпна сила народної творчості населення сучасної Слов'яносербії. Культурне, духовне зростання, його забезпечують 23 клубні установи, 1 дитяча музична школа з 6 філіалами, 29 бібліотек, [[Бібліотечний фонд|Фонд літератури]] нараховує 794.5 тис. одиниць. Працює 126 колективів художньої самодіяльності, серед яких 6 мають звання «народних», із них 3 «зразково-показових». Близько 10 років функціонує районний історико-краєзнавчий музей, 5 музеїв на громадських засадах. |
|||
У населених пунктах району споруджено 100 пам'яток та пам'ятних знаків історії, культури, архітектури. З них археологічних — 52, історичних — 40, монументального мистецтва — 6 та 1 пам'ятка будівництва та архітектури (будинок Родаківського залізничного вокзалу). У [[Трьохізбенка|с. Трьохізбенка]] в 1999 році відкритий пам'ятник ватажку козацько-селянського повстання 1707–1709 років [[Булавін Кіндрат Панасович|Кіндрату Булавіну]]. У 2003 році відкритий монумент дружби слов'янських народів «Немає уз святіших за братерство» з нагоди 250-річчя Слов'яносербії. |
|||
До пам'яток культури та архітектури також віднесені залізничний вокзал в с. Фрунзе, 1910 рік, та садибний будинок в с. Весела Гора, 18 вік, Покровська церква в с. Трьохізбенка, 1907 рік. 7 архітектурних пам'яток занесено до державного реєстру. |
|||
До культових об'єктів відносяться: церква Архідіякона Стефанія в с. Слов'яносербськ, 19 століття, Благовещенська церква в с. Весела Гора, 1839 рік, церква Вознесіння с. Хороше, 1870 рік, Троїцька церква в м. Зимогір'я — 19 століття. |
|||
Вздовж мальовничих берегів [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]] розташовані дитячі табори та бази відпочинку, збудовані промисловими підприємствами для оздоровлення дітей та своїх працівників. |
|||
== Пам'ятки == |
|||
=== Заповідники === |
|||
[[Файл:Барви літнього ранку.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Куточок природи в Слов'яносербському районі]] |
|||
У Слов'яносербському районі основу заповідного фонду складають дві геологічні пам'ятки природи, один ентомологічний та один іхтіологічний заказники. Вони мають для району особливу природоохоронну, наукову, естетичну значимість. У них проводяться необхідні заходи щодо збереження природного різноманіття ландшафтів, тваринного та рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу у навколишньому середовищі. Природно—заповідний фонд охороняється як національний здобуток, у відношенні якого встановлений особовий режим охорони, відтворювання та використання і знаходиться під охороною держави. |
|||
* Слов'яносербська геологічна пам'ятка на території Лотиківської селищної ради — оголення пісків і гранітних пісковиків Марфінського терасового рівня; |
|||
* Заповідне урочище Біляєвське — мальовниче лісне урочище з озерами на території Трьохізбенської сільської ради; |
|||
* Кримський державний ентомологічний заповідник — ділянка балки Коксне. |
|||
Заповідники місцевого значення — це Причипилівська геологічна пам'ятка на території Кримської сільради та іхтіологічний заповідник «Донецький» на території Веселогірської сільської ради — місце існування риб, занесених до [[Червона Книга|Червоної Книги]]. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 10:29, 4 липня 2014
| Слов’яносербський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Район на карті Луганська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Луганська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 4424500000 | ||||
| Утворений: | 1966 | ||||
| Населення: | ▼ ▼ 48 355 (на 1.01.2019) | ||||
| Площа: | 1113 км² | ||||
| Густота: | 50 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-6473 | ||||
| Поштові індекси: | 93700—93747 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | смт Слов'яносербськ | ||||
| Міські ради: | 1 | ||||
| Селищні ради: | 5 | ||||
| Сільські ради: | 9 | ||||
| Міста: | 1 | ||||
| Смт: | 5 | ||||
| Села: | 45 | ||||
| Селища: | 4 | ||||
| |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Подейко Микола Вікторович | ||||
| Голова РДА: | Сергєєв Дмитро Сергійович | ||||
| Адреса: | 93700, Луганська область, смт. Слов'яносербськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 2, 9-44-44 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Слов'яносе́рбський райо́н — район України у центрі Луганської області. Адміністративний центр — смт Слов'яносербськ. Населення становить 55 006 особи (на 1 серпня 2013). Площа району 1113 км². Утворено 1966 року.
Географія
Район розташований у центральній частині Луганської області на відстані 32 км від м. Луганськ. Площа — 1113 кв.км.
Межує на півночі з Новоайдарським, на півночі і північному сході зі Станично-Луганським, на півдні — з Лутугинським, на південному сході — з Перевальським, на заході — з Попаснянським районом області.
Слов'яносербський район розташований у степовій зоні України. Територією району протікає 5 річок, найбільші Сіверський Дінець, Лугань.
Найвища точка — 223 м.
Ліси в районі займають меншу площу, ніж степова рослинність. Розміщені вони в основному на схилах річкових долин, балок, ярів. Найпоширеніші ліси байрачного типу. У складі рослинних асоціацій переважають злаки і посухостійкі представники різнотрав'я.
Клімат — помірно континентальний: сухе і жарке літо, холодна малосніжна зима.
На території району широко розповсюджені поклади: кам'яного вугілля, вапняків, крейди, мергелів, пісковиків, глини, пісків. Район відноситься до Луганського геолого-промислового району.
Ґрунти району відрізняються значною різноманітністю. Зональними ґрунтами тут є чорноземи звичайні на льосовидних породах. Ґрунти даної групи займають вершини і схили водорозділів. Це найродючіші ґрунти району.
Історія
Історія заселення Слов'яносербщини пов'язана з появою в XVI столітті на території між річками Луганню та Сіверським Дінцем сторожевих постів запорізького козацтва. Ці землі входили до Кальміуської паланки Вольностей Війська Запорозького. Перша згадка про існування такого поста на місці теперішнього Слов'яносербська відноситься до 1740 року. Інтенсивне заселення цього краю припадає на 50-60 роки XYIII століття. Коли Катерина ІІ забрала ці землі в запорожців і віддала їх на заселення біженцям з Османської імперії, перебралися з дозволу російського уряду серби, хорвати, чорногорці, болгари, а також молдавани і поляки, з яких сербські полковники Іван Шевич та Райко Прерадович формували піші й кінні полки. Ці з'єднання мали охороняти південні кордони російської держави від наскоків турків і татар.
Територія між Луганню і Сіверським Дінцем почала називатися Слов'яносербією. Слідом за військовими поселеннями в Слов'яносербію почали переселятися селяни з Харківської, Чернігівської, Курської і Смоленської губерній, а також торгові люди з різних країв Росії, яких вабили пільгові умови торгівлі.
З 1753 до 1764 року Слов'яносербія існувала як автономна одиниця з центром в місті Бахмут і підпорядковувалась Сенату і Російській Військовій Колегії. У зв'язку з реорганізацією сербських військових полків в 1764 році Слов'яносербія увійшла до складу Катеринославської провінції Новоросійської губернії, а з 1802 року — в Катеринославську губернію.
У 1784 році селище Підгірне, переведене до категорії міст і перейменоване в м. Донецьк, стає центром Донецького повіту.
Наприкінці XIX століття в економічному житті Слов'яносербщини спостерігається застій, проте розвивається Луганськ. З огляду на це Кабінет Міністрів в 1882 році прийняв рішення про переведення повітного центру зі Слов'яносербська в перспективний Луганськ з переселенням туди чиновництва. Територія повіту розширюється, та назва його залишається до 1919 року.
Слов'яносербський район було створено в 1919 році. У сучасних межах район існує з грудня 1966 року згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР.
З 1960 року Слов'яносербськ — селище міського типу, а з 1966 року — центр Слов'яносербського району
Візитна картка Слов'яносербії — пам'ятник «Комбату», споруджений у 1980 році за проектом Луганського скульптора І. М. Чумака. В основу пам'ятника покладений знімок військового кореспондента Макса Альперта під назвою «Комбат», на якому зображений молодший політрук Олексій Єрьоменко, що загинув в 1942 році на Слов'яносербській землі.
Адміністративний устрій
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду, 5 селищних рад та 9 сільських рад, які об'єднують 55 населених пунктів і підпорядковані Слов'яносербській районній раді. Адміністративний центр — смт Слов'яносербськ[1].
- Місто — 1,
- Селищ — 5,
- Сільських населених пунктів — 49
Кількість міських, селищних, сільрад — 15:
- Зимогір'ївська міська,
- Слов'яносербська, Родаківська, Фрунзенська, Лотиківська, Лозівська селищні,
- Жовтенська, Трьохізбенська, Веселогірська, Весняненська, Степівська, Смілянська, Металістська, Кримська, Хорошенська сільські ради.
Список сіл району
Населення
Станом на 1 січня 2006 року наявне населення району становило 58 371 особу, або 2,2% від населення області, у тому числі:
- міського — 10,600 тис. осіб;
- сільського — 20,876 тис. осіб;
- селищного — 26,895 тис. осіб
За даними перепису 2001 року населення району становило 61 834 особи, з них 38,94% зазначили рідною українську мову, 60,4% — російську, а 0,66% — іншу[2].
Економіка
Близькість району до промислових центрів — міст Луганськ, Алчевськ, Стаханов, Кіровськ, Брянка та географічне положення створюють умови для формування економіки району. В її структурі виробництво промислової продукції становить 60%, сільськогосподарська — 40%.
Основна галузь — вугільна промисловість, яка представлена шахтою — «Черкаська», вуглезбагачувальною фабрикою ДП ГЗФ «Слов'яносербська» та ДВАТ «Лотиківський ремонтно-механічний завод».
Підприємства вугільної промисловості мають великі потужності, які використовуються лише на 20-30%, і можуть бути об'єктами для залучення інвестицій та нарощування виробництва продукції. Металообробну галузь представляє завод по виготовленню сталевих труб і металопрокату — ТОВ «Металіон», також він має резерв складських приміщень, залізничних під'їзних шляхів, лінію з виробництва сталевих труб.
У м. Зимогір'я на близькій відстані від родовищ сировини розміщені виробничі потужності з виробництва цегли керамічної — СП «Цегельний завод». Підприємство ДП «Зимогорянка» спеціалізується на випуску швейних текстильних та трикотажних виробів.
Підприємства переробної та харчової промисловості — це ЗАТ «Слов'яносербський молокозавод», який випускає 14 видів молочної продукції.
У районі працює два залізничних вузли — Родакове та Сентянівка, де розміщені станції, локомотивне депо, дистанції по ремонту колій та інші служби з житлом та соціальною інфраструктурою залізничників.
Слов'яносербія — край родючих для Донбасу ґрунтів. Луганський інститут агропромислового виробництва (с. Металіст) є базовим з проведення досягнень аграрної науки в виробництво, ВАТ «Племзавод імені Литвинова» спеціалізується на вирощуванні племінної продукції свинарства, ЗАТ «Луганська насіннєва станція» — насіння багаторічних трав. Інші сільгосппідприємства виробляють товарну продукцію землеробства і тваринництва.
У районі в обробці 43,4 тис. гектарів ріллі.
Природнокліматичні умови, якість земель, близькість ринків збуту продукції дають перспективи для успішного розвитку сільського господарства в умовах повного реформування власності і залучення інвестицій із зовні.
Соціальна сфера
У районі досить розгалужена мережа соціальних закладів. Медичне обслуговування населення забезпечує Слов'яносербське територіальне об'єднання, до складу якого входить 2 лікарні на 410 ліжок, 7 амбулаторій, 24 фельдшерсько-акушерських пунктів, є районна санітарно-епідеміологічна станція. Медична допомога в поліклініці районної лікарні надається з 24-х основних спеціальностей. Система освіти — це 20 шкіл, 2 — позашкільних заклади, 18 дитячих дошкільних закладів, 2 — ДЮСШ. У школах навчається 5424 учнів, в дитячих закладах перебуває 762 дитини.
У районному центрі з 1972 року функціонує Слов'яносербський сільськогосподарський технікум, вищий навчальний заклад 1 рівня акредитації.
За роки існування випущено 14,200 тис. спеціалістів. Навчальний заклад готує фахівців із таких спеціальностей:
- бухгалтерський облік,
- комерційна діяльність,
- землевпорядкування,
- геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання,
- будівництво, обслуговування та ремонт гідромеліоративних споруд,
- прикладна екологія.
Невичерпна сила народної творчості населення сучасної Слов'яносербії. Культурне, духовне зростання, його забезпечують 23 клубні установи, 1 дитяча музична школа з 6 філіалами, 29 бібліотек, Фонд літератури нараховує 794.5 тис. одиниць. Працює 126 колективів художньої самодіяльності, серед яких 6 мають звання «народних», із них 3 «зразково-показових». Близько 10 років функціонує районний історико-краєзнавчий музей, 5 музеїв на громадських засадах.
У населених пунктах району споруджено 100 пам'яток та пам'ятних знаків історії, культури, архітектури. З них археологічних — 52, історичних — 40, монументального мистецтва — 6 та 1 пам'ятка будівництва та архітектури (будинок Родаківського залізничного вокзалу). У с. Трьохізбенка в 1999 році відкритий пам'ятник ватажку козацько-селянського повстання 1707–1709 років Кіндрату Булавіну. У 2003 році відкритий монумент дружби слов'янських народів «Немає уз святіших за братерство» з нагоди 250-річчя Слов'яносербії.
До пам'яток культури та архітектури також віднесені залізничний вокзал в с. Фрунзе, 1910 рік, та садибний будинок в с. Весела Гора, 18 вік, Покровська церква в с. Трьохізбенка, 1907 рік. 7 архітектурних пам'яток занесено до державного реєстру.
До культових об'єктів відносяться: церква Архідіякона Стефанія в с. Слов'яносербськ, 19 століття, Благовещенська церква в с. Весела Гора, 1839 рік, церква Вознесіння с. Хороше, 1870 рік, Троїцька церква в м. Зимогір'я — 19 століття.
Вздовж мальовничих берегів Сіверського Дінця розташовані дитячі табори та бази відпочинку, збудовані промисловими підприємствами для оздоровлення дітей та своїх працівників.
Пам'ятки
Заповідники
У Слов'яносербському районі основу заповідного фонду складають дві геологічні пам'ятки природи, один ентомологічний та один іхтіологічний заказники. Вони мають для району особливу природоохоронну, наукову, естетичну значимість. У них проводяться необхідні заходи щодо збереження природного різноманіття ландшафтів, тваринного та рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу у навколишньому середовищі. Природно—заповідний фонд охороняється як національний здобуток, у відношенні якого встановлений особовий режим охорони, відтворювання та використання і знаходиться під охороною держави.
- Слов'яносербська геологічна пам'ятка на території Лотиківської селищної ради — оголення пісків і гранітних пісковиків Марфінського терасового рівня;
- Заповідне урочище Біляєвське — мальовниче лісне урочище з озерами на території Трьохізбенської сільської ради;
- Кримський державний ентомологічний заповідник — ділянка балки Коксне.
Заповідники місцевого значення — це Причипилівська геологічна пам'ятка на території Кримської сільради та іхтіологічний заповідник «Донецький» на території Веселогірської сільської ради — місце існування риб, занесених до Червоної Книги.
Примітки
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Слов'яносербський район |
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
