Зимогір'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Зимогір'я
Zimogirrya gerb.png
Герб Зимогір'я
Zimogorye.jpg
Зимогір'я
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район Слов'яносербський
Рада Зимогір'ївська міська рада
Код КОАТУУ 4424510300
Засноване 1645
Статус міста з 1961 року
Населення 9807 (01.01.2017)[1]
Площа 8,56 км²
Поштові індекси 93742
Телефонний код +380-6473
Координати 48°35′28″ пн. ш. 38°55′11″ сх. д. / 48.59111° пн. ш. 38.91972° сх. д. / 48.59111; 38.91972Координати: 48°35′28″ пн. ш. 38°55′11″ сх. д. / 48.59111° пн. ш. 38.91972° сх. д. / 48.59111; 38.91972
Водойма р. Лугань
Відстань
Найближча залізнична станція Зимогір'я
До районного центру
 - залізницею  км
 - автошляхами 42 км
Міська влада
Адреса 93740, м. Зимогір'я, вул. Свободи, 3

Commons-logo.svg Зимогір'я у Вікісховищі

Зимогі́р'я — місто районного значення у Слов'яносербському районі Луганської області.

Відстань до Луганська залізницею 36 км, шосейними шляхами — 42 км.

Видобування кам'яного вугілля (шахта «Черкаська» ДП «Луганськвугілля»). Збагачувальна фабрика, цегляний завод, залізнична станція.

Географія[ред.ред. код]

Розташований по обидва боки річки Лугань (притока Сіверського Дінця) за 15 кілометрів від районного центру (Слов'яносербська). Залізнична станція Зимогір'я на лінії Лиман — Родакове. Зі сходу на захід простягнувся на 17 кілометрів, з півдня на північ — на 8 кілометрів. Площа 49,5 кв.км. Сусідні населені пункти: села Хороше і Петровеньки (вище за течією Лугані) на північному заході, Новогригорівка і Сміле на півночі, Степове, Довге і селище Слов'яносербськ на північному сході, села Новодачне, Суходіл, Красний Луч і Замостя (нижче за течією Лугані) на сході, селища Родакове, Біле, Юр'ївка на південному сході, Лотикове і Михайлівка на півдні, село Петрівка, селища Криворіжжя, Лозівський, Карпати на південному заході, Яснодольськ на заході.

Історія[ред.ред. код]

У XVII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, що згадується як «Черкаський Брід на річці Лугані».

Село Черкаський Брід — 1645 р., селище Черкаське — 1764 р., смт Черкаське — 1938 р., с-ще Зимогір'я — 1956 р.

За даними на 1859 рік у казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1892 особи (926 чоловіків та 966 жінок), налічувалось 226 дворових господарств, існувала православна церква[2].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Черкаської волості, мешкало 1755 осіб, налічувалось 295 дворів, існували православна церква та 2 лавки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2823 осіб (1433 чоловічої статі та 1390 — жіночої), з яких 2785 — православної віри[4].

Під час війни на сході України місто потрапило до зони бойових дій. Зимогір'я було зайняте терористами з серпня 2014 року[5].

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 11 212 осіб, з них 59,62 % зазначили рідною українську мову, 39,43 % — російську, а 0,95 % — іншу[6].

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці міста:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2244) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)
  5. Бойовики ЛНР зайняли Зимогір'я та тероризують місцевих мешканців
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]