Чорногорці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорногорці
Map of the Montenegrin Diaspora in the World.svg
Самоназва чорн. Црногорци, Crnogorci
Кількість приблизно 400,000–500,000[a][b]
Ареал Чорногорія Чорногорія: 278,865
США США: 40,000
Сербія Сербія: 38,527
Хорватія Хорватія: 4,517
Близькі до: південні слов'яни, особливо серби
Мова чорногорська (штокавське наріччя сербохорватської)
Релігія

Більшість:
OrthodoxCrossblack.svg Східне православ'я
Меншість:

Christian cross.svg Католицизм
Star and Crescent.svg Іслам

Чорногорці (чорн. Црногорци, Crnogorci) — південнослов'янський народ, який становить основну більшість населення Чорногорії (незалежна з 3 червня 2006 року). Загальна чисельність близько 350 тисяч.

Переважна більшість чорногорців сповідує православ'я.

Чисельність і територія проживання[ред. | ред. код]

Загальна чисельність — понад 350 тис. осіб, з них приблизно дві третини — у Чорногорії, решта — в Сербії, Албанії, США, Німеччині тощо. Складності в статистику обрахунку чисельності чорногорців додає те, що і в самій Чорногорії, і особливо в Сербії багато людей як свою національну приналежність називають і сербів, і чорногорців.

Мова[ред. | ред. код]

Чорногорці розмовляють чорногорською мовою та сербською. Писемність на основі кирилиці та латиниці.

Історія[ред. | ред. код]

Щодо етногенезу чорногорців існують різні погляди, часом протилежні — від думки про чорногорців як субетнічну групу сербів (сербські горяни) до погляду на чорногорців як абсолютно окрему націю, що виводить своє походження від слов'янських племен дуклян, що створили в 1042 році державу Дукля (потім Зета).

У 1185 році Зету приєднано до Сербії, а від 1326 року відновлено незалежність. Відтоді Чорногорія діє як окрема державна одиниця, що то приймає протекторат Венеціанської Республіки, що завадило османському загарбанню (як це сталося з Сербією у 1389 році), то приймає османський протекторат (1496 рік).

У 15161852 роках існувала теократична держава Чорногорія, якою правили владики (князі з церковним титулом єпископа). У 1852 році Чорногорія стає світською державою (владика Данило II проголосив себе князем Данилом I; його наступник Нікола І (18411921) — королем (1910 рік), що підтримувала дружні стосунки з царською Росією.

Чорногорія брала участь у Балканських війнах 1912 і 1913 років, під час Першої світової війни була окупована австро-угорськими військами; від 1918 року — сербськими. Тоді ж, у 1918 році увійшла до складу новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців (під владою королів Сербії). Уже від 1919 і до 1924 року в Чорногорії спалахнули повстання проти сербської влади.

Під час Другої світової війни на території Чорногорії існували поперемінно то королівство під протекторатом Італії (19411943 роки), то німецький окупаційний режим (до 1944 року), потім — під контролем югославських партизанів. Від 1946 року Чорногорія — найменша з шести республік Народної (згодом — Соціалістичної) Федеративної Республіки Югославії.

Офіційно Чорногорія стала незалежною державою 3 червня 2006 року, коли скупщина (парламент) Чорногорії проголосив незалежність республіки.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «lower-alpha», але не знайдено відповідного тегу <references group="lower-alpha"/>