Гілка червоних гігантів: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
м зв'язність |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Не плутати|асимптотичне відгалуження гігантів|асимптотичним відгалуженням гігантів}} |
{{Не плутати|асимптотичне відгалуження гігантів|асимптотичним відгалуженням гігантів}} |
||
[[Файл:Evolution of a Sun-like star.svg|міні||300пкс|[[Еволюція зір|Еволюція зорі]] з масою 1 [[Маса Сонця|M<sub>☉</sub>]] після стадії головної послідовності]] |
[[Файл:Evolution of a Sun-like star.svg|міні||300пкс|[[Еволюція зір|Еволюція зорі]] з масою 1 [[Маса Сонця|M<sub>☉</sub>]] після стадії головної послідовності]] |
||
'''Відгалу́ження черво́них гіга́нтів''' (ВЧГ)- послідовність на [[Діаграма Герцшпрунга—Рассела|діаграмі Герцшпрунга—Рассела]], що утворена [[еволюція зір|зорями малої та проміжної маси]], які перебувають на стадії горіння гідрогену у сферичному шарі навколо ізотермічного гелієвого ядра<ref name="aes-evo"></ref><ref name="Pettini"/>. Іноді його називають також ''першим відгалуженням гігантів'' (на відміну від |
'''Відгалу́ження черво́них гіга́нтів''' (ВЧГ)- послідовність на [[Діаграма Герцшпрунга—Рассела|діаграмі Герцшпрунга—Рассела]], що утворена [[еволюція зір|зорями малої та проміжної маси]], які перебувають на стадії горіння гідрогену у сферичному шарі навколо ізотермічного гелієвого ядра<ref name="aes-evo"></ref><ref name="Pettini"/>. Іноді його називають також ''першим відгалуженням гігантів'' (на відміну від {{Нп5|Асимптотичне відгалуження гігантів|асимптотичного відгалуження гігантів||Asymptotic giant branch}} — АВГ). |
||
== Еволюція == |
== Еволюція == |
||
Версія за 17:52, 23 лютого 2015
Відгалу́ження черво́них гіга́нтів (ВЧГ)- послідовність на діаграмі Герцшпрунга—Рассела, що утворена зорями малої та проміжної маси, які перебувають на стадії горіння гідрогену у сферичному шарі навколо ізотермічного гелієвого ядра[1][2]. Іноді його називають також першим відгалуженням гігантів (на відміну від асимптотичного відгалуження гігантів — АВГ).
Еволюція
На відгалуження червоних гігантів зорі потрапляють після головної послідовності через порівняно коротку стадію субгіганта. На цьому шляху ядро зорі переходить у вироджений стан, а її оболонка починає розширюватися та охолоджуватися[2].
Коли температура зовнішніх шарів впаде нижче приблизно 5000 К, зоря стає повністю конвективною. Це призводить до збільшення світності й еволюційний трек зорі починає прямувати вгору, майже вертикально[2]. На вершині відгалуження, коли маса гелієвого ядра сягає 0,4 — 0,5 M☉ в ядрі починається загоряння гелію [1].
Джерела
- ↑ а б Еволюція зір // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 142—144. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б в M. Pettini. 13.2 The Red Giant Branch (PDF). Structure and Evolution of Stars. Процитовано 23.02.2015.
{{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр:|ссылка=(довідка)(англ.)
