Караван-сарай: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Goo3 (обговорення | внесок) м вікіфікація |
м Виправлення зовнішніх вікіпосилань |
||
| Рядок 51: | Рядок 51: | ||
* Словник іншомовних слів, К.: Головна Редакція УРЕ АН УРСР, К., 1975 |
* Словник іншомовних слів, К.: Головна Редакція УРЕ АН УРСР, К., 1975 |
||
* {{УРЕ}} |
* {{УРЕ}} |
||
* [ |
* [[:de:Karawanserei|Стаття в німецькомовній Вікіпедії]] |
||
* [ |
* [[:en:Caravanserai|Стаття в англомовній Вікіпедії]] |
||
* [ |
* [[:ru:Караван-сарай|Стаття в російськомовній Вікіпедії]] |
||
{{Commonscat|Caravansarais}} |
{{Commonscat|Caravansarais}} |
||
Версія за 08:46, 23 червня 2016
Карава́н-сара́й (перс. كاروانسرا — kārvānsarā, від перс. كاروان кар(е)ван + перс. سرا серай «палац») — заїжджий двір для караванів на торгових шляхах і в містах Переднього Сходу, Центральної Азії, Закавказзя тощо.
Історія караван-сараїв
Караван-сараї відомі з 2 — 1-го тисячоліть до нашої ери, особливо поширені за Середньовіччя у IX — XV століттях, окремі функціонували до XIX — початку ХХ століть. Але сам термін «караван-сарай» з'являється не пізніше Х століття. Слово перського походження. Сьогодні воно є у більшості сучасних мов. В українській мові слово явно турецького запозичення — порівняйте тур. kervansaray.
Поява терміну пов'язується з турками-сельджуками, які активно забудовують караван-сараями основні торгові шляхи. У ХІІІ столітті сельджуцькі султани побудували у Анатолії першу справжню мережу караван-сараїв.
Відстань між караван-сараями зазвичай коливалася у 30—40 кілометрів, що в цілому відповідало денному переходу каравану.
У середньовічній Османській імперії діяла розгалужена система караван-сараїв, яка на півночі сягала Кавказу, а на півдні — Середземномор'я; найзахідніші караван-сараї цієї мережі були розташовані біля сучасної Шкодри в Албанії і навіть озера Врана (сучасна Хорватія), а найсхідніші — в Афганістані.
Караван-сараї швидко втратили своє значення з поширенням залізниці.
Опис караван-сараю — будівля і функції
Караван-сараї являли собою прямокутне подвір'я з приміщеннями в один або кілька ярусів для розміщення людей і короткочасного зберігання краму. Часто всередині не було жодного начиння, адже мандрівники повинні були мати все з собою — постіль і килими, а також припаси для себе і своїх тварин. Проте нерідко була вода, або караван-сарай розташовувався біля джерела чи криниці. Тварин ставили на подвір'ї, але частіше у спеціально відведеній для цього загорожі.
Нерідко караван-сараї враховували можливість нападу і будувалися з міцного каміння, щоб відбити його або перечекати недовгу облогу. Зовнішні кам'яні стіни караван-сараїв могли бути прикрашені багато оздобленими порталами входів.
На перетині важливих шляхів і у великих містах караван-сараї являли справжню подобу сучасних готелів з наданням додаткового сервісу (харчування, бані, пункти обміну і торгівлі тощо).
Караван-сараї в Україні
На сьогодні в Україні виявлено понад 10 караван-сараїв, розташовані у таких містах:
- Старий Крим
- Тульчин
- Меджибіж
- Шаргород
- Кам'янець-Подільський
- Тартаків
- Сокаль
- Заліщики
- Марківка
- Хоростків
- Білогірськ
На жаль, більшість цих неповторних споруд знищили протягом XX ст.[1]
Див. також
Виноски
- ↑ Олег Рибчинський. Архітектура караван-сараїв в Україні // Вісник. Інститут Укрзахідпроектреставрація. — Львів. — 2005. — № 15. — С.38-54
Джерела
- Словник іншомовних слів, К.: Головна Редакція УРЕ АН УРСР, К., 1975
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Стаття в німецькомовній Вікіпедії
- Стаття в англомовній Вікіпедії
- Стаття в російськомовній Вікіпедії
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Караван-сарай |