Тишкевичі: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Shynkar (обговорення | внесок) |
поправка польської назви роду |
||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Файл:POL COA Tyszkiewicz.svg|200пкс|thumb|Графський герб Тишкевичів.]] |
[[Файл:POL COA Tyszkiewicz.svg|200пкс|thumb|Графський герб Тишкевичів.]] |
||
'''Тишке́вичі''' гербу [[Леліва]] ({{lang-be|''Тышкевічы''}}; {{lang-pl|Tyszkiewicz}}) — [[русини|руський]] боярський та [[шляхта|шляхетський]] рід у [[Велике князівство Литовське|Великому князівстві Литовському]] й [[Річ Посполита|Речі Посполитій]]. Походить з [[Русь|Русі]], від [[боярин]]а [[Каленик Мишкович|Каленика Мишковича]]. Останній на початку [[15 століття]] отримав від [[волинь|волинського]] князя [[Свидригайло|Свидригайла]] землі на [[Київщина|Київщині]]. Прізвище походить від боярського сина Тимофія (Тишки), засновника роду. В [[16 століття|16 столітті]] його нащадки отримали маєтності в [[Литва|Литві]]. У [[1569]] році син Тимофія [[Василь Тишкевич|Василь]] здобув [[граф (титул)|графський]] титул. Володіли містечками [[Логойськ]], [[Бердичів]], [[Біржай|Біржи]]. |
'''Тишке́вичі''' гербу [[Леліва]] ({{lang-be|''Тышкевічы''}}; {{lang-pl|Tyszkiewicz}}<nowiki/>owie) — [[русини|руський]] боярський та [[шляхта|шляхетський]] рід у [[Велике князівство Литовське|Великому князівстві Литовському]] й [[Річ Посполита|Речі Посполитій]]. Походить з [[Русь|Русі]], від [[боярин]]а [[Каленик Мишкович|Каленика Мишковича]]. Останній на початку [[15 століття]] отримав від [[волинь|волинського]] князя [[Свидригайло|Свидригайла]] землі на [[Київщина|Київщині]]. Прізвище походить від боярського сина Тимофія (Тишки), засновника роду. В [[16 століття|16 столітті]] його нащадки отримали маєтності в [[Литва|Литві]]. У [[1569]] році син Тимофія [[Василь Тишкевич|Василь]] здобув [[граф (титул)|графський]] титул. Володіли містечками [[Логойськ]], [[Бердичів]], [[Біржай|Біржи]]. |
||
== Представники == |
== Представники == |
Версія за 19:52, 4 червня 2017
Тишке́вичі гербу Леліва ([Тышкевічы] помилка: {{lang-xx}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога); пол. Tyszkiewiczowie) — руський боярський та шляхетський рід у Великому князівстві Литовському й Речі Посполитій. Походить з Русі, від боярина Каленика Мишковича. Останній на початку 15 століття отримав від волинського князя Свидригайла землі на Київщині. Прізвище походить від боярського сина Тимофія (Тишки), засновника роду. В 16 столітті його нащадки отримали маєтності в Литві. У 1569 році син Тимофія Василь здобув графський титул. Володіли містечками Логойськ, Бердичів, Біржи.
Представники
Тишкевичі на Логойську
- Василь Тишкевич (? — 1571) — воєвода підляський та смоленський, граф.
- Юрій Тишкевич (? — 1576) — син Василя. Берестейський воєвода.
- Ян-Остафій Тишкевич (1571–1631) — син Юрія. Воєвода мстиславський і берестейський.
- Кшиштоф Тишкевич (1616–1666) — син Яна-Остафія. Чернігівський воєвода.
- Остафій Тишкевич (? — 1590) — син Василя. смоленський каштелян.
- Ян-Остафій Тишкевич (1571–1631) — син Юрія. Воєвода мстиславський і берестейський.
- Федір (Теодор)
- Януш Тишкевич — воєвода та генеральний староста київського краю. Володів м. Бердичів в першій половині XVII століття
- Юрій Тишкевич (? — 1576) — син Василя. Берестейський воєвода.
Скумін-Тишкевичі
Частина роду Тишкевичів прийняла в XVI столітті прізвисько Скумін. З цієї гілки:
- Іван Скумін-Тишкевич — староста чорнобильський[1]
- Дмитро (†1609) — київський підкоморій
- Федір Скумін-Тишкевіч (†1618), білоруський магнат, меценат.
- Людвіг Скумін-Тишкевич (помер в 1808 р.), одружений на сестрі останнього польського короля княжні Констанції Понятовській, був гетьманом польовим (1780), підскарбієм великим (1791) та маршалом великим (1793) литовським. З його смертю гілка Скумін-Тишкевичів припинила своє існування. Рід графів Тишкевичів занесений в V частину книг родоводу Віленської, Київської та Мінської губерній.
Інші представники
- Казимир Тишкевич (?-†1652) — син Петра.
- Тишкевич Петро (1571–1631 рр.) — син Юрія і батько Казимирові Тишкевичу.
- Юрій Тишкевич (помер у 1656 р.) був послом в Римі (1638), потім єпископом віленським;
- Антоній (помер в 1762 р.) єпископом жмудським.
- Констянтин Пієвич Тишкевич (1806–1868), відомий польський археолог, письменник з історії, археології, географії та етнографії; його брат Евстафій — засновник віленського археологічного музею.
- граф Михайло Тишкевич (1857–1930) — український громадський і політичний діяч, посол УНР в Ватикані.
- Беата Тишкевич (нар. 1938 р.) — польська кіноакторка.
Маєтки
Тишкевичі мали численні земельні володіння на території сучасних Білорусі, Литви й України. Збереглися їх міські резиденції, переважно витримані в стилі класицизму, у Варшаві, Кракові та Вільнюсі. Заміські палаци були зведені Тишкевичами в Логойську (зруйнований під час другої світової війни), Біржах, Лентварисі , Паланзі та Троках. В Україні, в селі Спичинці, залишився Палац Тишкевичів XIX століття, який називають «замок французької Луари».
-
Біржай
-
Паланга
-
Тракай
-
Лентварис
-
Логойськ
Примітки
- ↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolnoścі… Т. 4.— S. 420. (пол.)
Джерела
- Мицик Ю. А. Тишкевичі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 92. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — Т. 4. — 820 s. — S. 419—427. (пол.)
Посилання
- Рід Тишкевичів (біл.)
- Tyszkiewiczowie (01) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (02) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (03) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (04) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (05) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (06) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (07) (пол.)
- Tyszkiewiczowie (08) (пол.)
- Родовід Тишкевичів (пол.) (не працює)
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |