Список видів і підвидів роду Sus
Рід Sus належить триби Suini, підродини Suinae, родини Suidae, підряду Suiformes, ряду Artiodactyla та об'єднує 10 сучачних і 12 вимерлих видів. До цього роду відноситься одомашнена форма Sus scrofa — свиня свійська, що налічує близько 100 порід.
Рід Sus об'єднує 10 сучасних видів:
- Палаванська бородата свиня (Sus ahoenobarbus); Цей вид є ендемічним для Філіппін. Особини цього виду сягають від 1 до 1,6 метрів в довжину та 1 метрів в висоту і важити до 150 кілограмів.
- Бородата свиня (Sus barbatus); Вид поширений в Південно-Східній Азії. Ці тварини досягають довжини від 100 до 165 см, висоти в загривку від 72 до 85 см і ваги до 150 кг. S. barbatus об'єднує 2 підвиди:
- S. barbatus barbatus (поширений на о.Калімантан);
- S. barbatus oi (західна бородата свиня) (поширений на Малайському півострові та о.Суматра);.
- Індокитайська бородавчаста свиня, або в'єтнамська бородавчаста свиня (Sus bucculentus); Цей вид поширений в Лаосі і В'єтнамі.
- Вісайська бородавчаста свиня (Sus cebifrons); Цей вид є ендемічним для Вісайських островів. S. cebifrons об'єднує 2 підвиди:
- S. cebifrons cebifrons;
- S. cebifrons negrinus;
- Сулавеська бородавчаста свиня (Sus celebensis); Ендемічний вид острова Сулавесі.
- Флореська бородавчаста свиня (Sus heureni); Вид зустрічається в Південній Азії.
- Міндорська бородавчаста свиня, або бородавчаста свиня Олівера (Sus oliveri); Цей вид є ендемічним для острова Міндоро.
- Філіппінська бородавчаста свиня (Sus philippensis); Ендемік Філіппін. Існує щонайменше три підвиди S. philippensis:
- Свиня дика, або кабан дикий, дик, вепр (Sus scrofa); Існує 16 підвидів S. scrofa, які об'єднують в 4 регіональні групи[1].
- Західні:
- S. scrofa scrofa, або центральноєвропейський вепр (поширений в Іспанії, Італії, Франції, Німеччині, країнах Бенілюксу, Данії, Польщі, Чехії, Словаччині і Албанії);
- S. scrofa majori, або маремський вепр (поширений в Мареммі);
- S. scrofa meridionalis, або середземноморський вепр (поширений в Андалусії, Корсиці і Сардинії);
- S. scrofa algira, або північноафриканський вепр (поширений в Тунісі, Алжирі і Марокко);
- S. scrofa attila, або румунський вепр (поширений в Румунії, Угорщині, Україні, Балканах, Кавказі, Закавказзі, узбережжі Каспійського моря, в Малій Азії і на півночі Ірану);
- S. scrofa lybicus, або анатолійський вепр (поширений в Закавказзі, Туреччині, Леванті, Ізраїлі та на території колишньої Югославії);
- S. scrofa nigripes, або середньоазіатський вепр (поширений в Середній Азії, Казахстані, східному Тянь-Шані, західній Монголії, Кашгарі, Афганістані та південному Ірані);
- Індійські:
- Східні:
- S. scrofa sibiricus, або забайкальський вепр (поширений на березі Байкалу, Забайкаллі, північній і північно-східній Монголії);.
- S. scrofa ussuricus, або уссурійський вепр (поширений в східному Китаї, на берегах Уссурійської та Амурської затоки);
- S. scrofa leucomystax, або японський вепр (поширений в Японії (за винятком острова Хоккайдо і островів Рюкю);
- S. scrofa riukiuanus, або рюкюйський вепр (поширений на островах Рюкю);
- S. scrofa taivanus, або тайванський вепр (поширений на Тайвані);
- S. scrofa moupinensis, або північнокитайський вепр (поширений на узбережжі Китаю на південь до В'єтнаму і на захід до Сичуаню);
- Індонезійські:
- S. scrofa vittatus, або малайзійський вепр (поширений в півострівній Малайзії, в Індонезії від Суматри і Яви на схід до Комодо);
- Західні:
- Яванська бородавчаста свиня, або яванська свиня (Sus verrucosus); Цей вид є ендемічним для островів Ява, Бавеан, Мадура. Маса цих свиней коливається від 44 до 108 кг, а довжина від 90 до 190 см.
На сьогодні відомо 12 вимерлих видів, які належать до роду Sus — це:
- †Sus australis Han, 1987;
- †Sus bijiashanensis Han et al., 1975;
- †Sus falconeri;
- †Sus houi Qi et al.;
- †Sus hysudricus;
- †Sus jiaoshanensis Zhao, 1980;
- †Sus liuchengensis Han, 1987;
- †Sus lydekkeri Zdansky, 1928;
- †Sus offecinalis Koenigswald, 1933;
- †Sus peii Han, 1987;
- †Sus subtriquetra Xue, 1981;
- †Sus xiaozhu Han et al., 1975;
Свиня свійська найчастіше розглядається (саме так її класифікував Карл Лінней), як підвид Sus scrofa і йменується — Sus scrofa domesticus[2][3]. Проте існує іншка думка щодо таксономічного положення свійської свині, яку запропонував Йоган Хрістіан Еркслебен, що відносить її до окремого виду роду Sus — Sus domesticus[4][5].
Здичавіла форма свині свійської (разорбек) сформувала стійкі популяції у багатьох регіонах та несе загрозу місцевим популяціям багатьох диких видів тварин. Особливо широко відомими ці тварини стали в Австралії та Північній Америці.
До недавнього часу карликову свиню відносили до роду Sus, але наразі її відносять до монотипового роду Porcula. У 2007 році за даними генетичного аналізу, що показав відмінність значної частини мітохондріальної ДНК Sus salvanius від решти видів Sus, його було класифіковано, як Porcula salvania[6].
-
Sus scrofa scrofa
-
Sus scrofa attila
-
Sus scrofa cristatus
-
Sus scrofa davidi
-
Sus scrofa leucomystax
-
Sus scrofa libycus
-
Sus scrofa taivanus
- ↑ Groves, C. P. et al. 1993. The Eurasian Suids Sus and Babyrousa. In Oliver, W. L. R., ed., Pigs, Peccaries, and Hippos — 1993 Status Survey and Conservation Action Plan, 107—108. IUCN/SSC Pigs and Peccaries Specialist Group
- ↑ National Center for Biotechnology Information data page. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2015.
- ↑ Anthea Gentry, Juliet Clutton-Brock, & Colin P. Groves (2004). The naming of wild animal species and their domestic derivatives (PDF). Journal of Archaeological Science. 31 (5): 645—651. doi:10.1016/j.jas.2003.10.006. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2011. Процитовано 10 вересня 2015.
- ↑ Corbet and Hill (1992), referred to in Wilson, D.E.; Reeder, D.M., eds. (2005).Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (3rd ed.). Johns Hopkins University Press.
- ↑ Anthea Gentry, Juliet Clutton-Brock, & Colin P. Groves (1996). Proposed conservation of usage of 15 mammal specific names based on wild species which are antedated by or contemporary with those based on domestic animals (PDF). Bulletin of Zoological Nomenclature. 53: 28—37. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2014. Процитовано 10 вересня 2015.
- ↑ Funk, Stephan M., Sunil Kumar Verma, Greger Larson, Kasturi Prasad, Lalji Singh, Goutam Narayan and John E. Fa (2007). The pygmy hog is a unique genus: 19th century taxonomists got it right first time round. Molecular Phylogenetics and Evolution. 45 (2): 427—436. doi:10.1016/j.ympev.2007.08.007. PMID 17905601.