Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва
| Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва | |
| Дата створення / заснування | 1954 |
|---|---|
| Офіційна назва |
спр. китайська: 新疆生产建设兵团 уйг. شىنجاڭ ئىشلەپچىقىرىش - قۇرۇلۇش بىڭتۇەنى |
| Коротка назва | XPCC |
| Сфера роботи | settler colonialismd |
| Засновник | Wang Zhend |
| Країна |
 КНР |
| Розташування штаб-квартири | Урумчі |
| Офіційний сайт | |
Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва (СКВБ, кит. спр. 新疆生产建设兵团, піньїнь: Xīnjiāng Shēngchǎn Jiànshè Bīngtuán, англ. Xinjiang Production and Construction Corps, також Bingtuan — букв. Корпус) — воєнізована структура на території Сіньцзян-Уйгурського автономного району, яка напряму підпорядковується уряду КНР. Штаб-квартира — місто Урумчі.
СКВБ являє собою мережу державних ферм і поселень, що їх обслуговують — від селища до рівня повітового міста включно — що функціонують за системою туньтянь, тобто використання праці особового складу армії в умовах ризикованого землеробства задля самозабезпечення продовольством. На територіях Корпусу, котрий лише номінально входить до СУАР (а насправді дублює адміністративний поділ останнього і може бути схарактеризований як «держава у державі») діють власні заклади соціальної інфраструктури, освіти, охорони здоров'я тощо. Перший секретар компартії Корпусу є другим за впливовістю чиновником в усьому СУАР і звітує напряму уряду.
Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва сформовано 1953-го року на базі 1-ї загальновійськової армії Гоміндану та вояків Другої Східно-Туркестанської республіки. Першопочатково сумарна кількість солдатів становила 175 000 осіб; до 1966-го, через приплив молоді з інших провінцій, в містах і містечках СКВБ налічувалося вже 1,5 мільйони осіб.
Культурна революція в Китаї призвела до скасування Сіньцзянського корпусу, тож 1975-го року його території повернулися під юрисдикцію СУАР. Проте, радянське вторгнення до Афганістану спричинило виникнення там руху моджахедів і китайська влада, побоюючись можливих військових дій з боку СРСР і впливу на місцеве (переважно мусульманське) населення, відновила Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва аби «запобігти трьом деструктивним силам» (сепаратизму, релігійному екстремізму і тероризму). Згодом військову роль Корпусу перейняв Сіньцзянський військовий округ у складі Західної групи армій КНР, відтак СКВБ став корпусом резерву.
СКВБ продукує 85% китайської бавовни, що складає 20% світового виробництва[1].
2020 року Сіньцзянський корпус потрапив під санкції уряду Сполучених Штатів аналогічні до Закону Магнітського через порушення прав людини в автономії; того ж року агропродукцію СКВБ було заборонено до імпорту у США як таку, що вироблена в умовах трудових таборів.
Сіньцзянський корпус поділяється на 14 дивізій, які у свою чергу поділяються на полки.
| Назва | Статус міста | Належність до СКВБ | Дивізія |
|---|---|---|---|
| Куйтун[a] (кит. 奎屯市) | 29 серпня 1975 | 1953–1975 | |
| Шихецзи (кит. 石河子市) | 2 січня 1976 | 1953–1975, з 1980 | 8-ма |
| Арал (кит. 阿拉尔市) | 19 січня 2004 | 1953–1975, з 1980 | 1-ша |
| Уцзяцюй (кит. 五家渠市) | 19 січня 2004 | 1953–1975, з 1980 | 6-та |
| Тумшук (кит. 图木舒克市) | 19 січня 2004 | 1966–1975, з 1980 | 3-тя |
| Бейтунь (кит. 北屯市) | 28 листопада 2011 | з 2002 | 10-та |
| Тєменьгуань (кит. 铁门关市) | 30 грудня 2012 | з 2002 | 2-га |
| Шуанхе (кит. 双河市) | 26 лютого 2014 | з 2002 | 5-та |
| Кокдала (кит. 可克达拉市) | 18 березня 2015 | з 2003 | 4-та |
| Куньюй (кит. 昆玉市) | 20 січня 2016 | з 2003 | 14-та |
| Хуянхе (кит. 胡杨河市) | 6 грудня 2019 | з 2010 | 7-ма |
| Сіньсін (кит. 新星市) | 4 лютого 2021 | з 2010 | 13-та |
| Байян[2] (кит. 白杨市) | 20 січня 2023[3] | з 2010 | 9-та |
| Бейтін (кит. 北亭市) | наразі невідомо | з 2010 | 12-та |
11-та дивізія дислокується в Урумчі.
- ↑ перейшов у підпорядкування Ілі-Казахської автономної області
