Уткін Дмитро Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Уткін.
Уткін Дмитро Валерійович
рос. Дми́трий Вале́рьевич У́ткин
Прізвисько "Вагнер", "Дев'ятий", "Тємнєйшество"
Народився 11 червня 1970(1970-06-11)
Асбест, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Помер 23 серпня 2023(2023-08-23)[1][2] (53 роки)
Куженкіно, Бологовський район, Тверська область, Росія
·авіакатастрофа[3][4]
Поховання Федеральне військове меморіальне кладовищеd[5]
Країна  СРСР
 Росія[6]
Діяльність офіцер армії
Знання мов російська
Учасник Інтервенція Росії в Сирію, Перша чеченська війна, Друга чеченська війна, Російсько-українська війна (з 2014) і заколот ПВК «Вагнер»
Військове звання підполковник і лейтенант-полковник
Конфесія рідновірство
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Мужності Order of Courage
Hero of the Luhansk People's Republic
IMDb ID 13336181

Дмитро Валерійович Уткін (рос. Дмитрий Валерьевич Уткин; нар. 11 червня 1970, Асбест, Свердловська область, РРФСР, СРСР — пом. 23 серпня 2023, с. Куженкіно, Тверська область, Росія) — російський офіцер спецназу ГРУ, військовий злочинець підполковник запасу, кавалер чотирьох орденів Мужності РФ[7], засновник приватної військової компанії Вагнер, мав позивний Вагнер[8][9][10][11].

Біографія[ред. | ред. код]

За даними СБУ, Дмитро Уткін народився в сім'ї геолога у місті Асбест Свердловської обл 11 червня 1970 року[12][13]. За словами колишньої дружини, народився в Україні та ріс без батька[14]. Проживав з матір'ю у шахтарському селищі Смоліне (центр урановидобування України) Кіровоградської області (за деякими даними він народився у Смоліному чи у Кіровограді). Після строкової служби в армії поступив на навчання до військового училища СПбВЗКУ в Санкт-Петербурзі. З того часу проживає в Росії[15].

Відомий знищенням села на Кавказі під час російсько-чеченської війни, за що мав державні нагороди.

До 2013 року був командиром 700-го загону спецпризначення 2-ї окремої бригади спеціального призначення ГУ генштабу ЗС РФ[16][17][18] (Печори Псковської області).

Після звільнення в запас працював у Moran Security Group, брав участь в сирійській експедиції «Слов'янського корпусу» у 2013 році.

Відомий своїм інтересом до історії Третього рейху, можливо звідси і його позивний на честь німецького композитора-містика.

У листопаді 2017 року РБК повідомило про призначення Уткіна гендиректором «Конкорд менеджмент та консалтинг» — керуючої компанії ресторанного холдингу Євгена Пригожина[19].

До офіційних санкцій у 2018 р. вільно подорожував Україною, зокрема, провідував матір, що мешкала в Україні[джерело?].

23 серпня 2023 року загинув у авіакатастрофі під селом Куженкіно Тверської області Росії за участю бізнес-літака Embraer Legacy 600[20].

Родина[ред. | ред. код]

  • Ріс без батька.
  • Мати Людмила, з Уралу, має дві вищі освіти, живе в Україні, у селищі Смоліне Кіровоградської області[15].
  • Колишня дружина Олена Щербініна (нар. 1970), з Будьоновська[14].

Нагороди[ред. | ред. код]

2016 — відвідав святкування Дня героїв вітчизни у Кремлі як кавалер чотирьох орденів Мужності[8][21][22]. За інформацією СБУ, деякі з орденів були отримані за участь у боях в Україні[23].

Зовнішні зображення
Дмитрий Уткин с татуировками СС[24]
Групповое фото вместе с Путиным (Дмитрий Уткин крайний справа)[25]
Дмитрий Уткин на празднике в Кремле

Статки та фінансовий стан[ред. | ред. код]

Згідно з розслідуванням центру «Досьє», Уткіну і його дружині належить ТОВ «Кашуліна», що займається роздрібним продажем продовольства, включно з тютюновими виробами, — судячи з касових звітів, є два магазини, один у Петербурзі, другий у Краснодарському краї.

Раніше Уткіну належали апарт-готель «Кашуліна» на Іванівській вулиці в Санкт-Петербурзі та салон краси в бізнес-центрі «Аура» в Лахті[26].

Санкції[ред. | ред. код]

У червні 2017 року США запровадили санкції проти Дмитра Уткіна як глави ПВК Вагнер[27].

У грудні 2021 СБУ оголосила Уткіну підозру через те, що той 2014—2015 року командував бойовими діями проти сил АТО під Дебальцевим[28].

13 грудня 2021 року доданий до санкційного списку Євросоюзу.[29]

14 січня 2022 року доданий до санкційного списку Швейцарії.[30]

Фотографії[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Розлучився з дружиною Оленою Щербиніною на початку 2000-х[31].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Wagner Group chief among passengers on crashed plane near Moscow — Джерусалем пост, 2023.
  2. ↑ а б Wagner chief Yevgeny Prigozhin presumed dead after Russia plane crash — BBC Online, 2023.
  3. ↑ Russia officially confirms Wagner leader Yevgeny Prigozhin died in plane crash — PBS, 2023.
  4. ↑ Zinsmeister N. Mit Prigoschin im Flugzeug: Wohl auch Wagner-Gründer Dmitri Utkin gestorben — Frankfurter Rundschau, 2023.
  5. ↑ https://meduza.io/news/2023/08/31/komandir-chvk-vagnera-dmitriy-utkin-on-zhe-vagner-pohoronen-na-memorialnom-kladbische-v-mytischah
  6. ↑ Along the sanctioned persons: UTKIN, Dmitry Valerievich
  7. ↑ Командир ЧВК «Вагнер» возглавил ресторанный бизнес «повара Путина». Meduza. 15 листопада 2017.
  8. ↑ а б Песков подтвердил присутствие командира ЧВК Вагнера на приеме в Кремле. ТАСС. 15 грудня 2016.
  9. ↑ Tracing Wagner’s Roots. newamerica.
  10. ↑ Alexander Rabin. Diplomacy and Dividends: Who Really Controls the Wagner Group?. Foreign Policy Research Institute[en].
  11. ↑ Wagner, shadowy Russian military group, 'fighting in Libya'. bbc.
  12. ↑ Уткин Дмитрий Валерьевич. spisok-putina.
  13. ↑ СБУ назвала усіх "вагнерівців" на фото з Путіним у Кремлі. ukrinform. 07.10.2017 20:29.
  14. ↑ а б Колишня дружина ватажка найманців «Вагнера» розповіла, що він родом з України // tsn, 04:39, 17.12.16
  15. ↑ а б Слід «Вагнера». Стало відомо, де в Україні вчився і жив вербувальник бойовиків на Донбасі
  16. ↑ Они сражались за Пальмиру (фото). www.fontanka.ru. 29 бер. 2016 р.
  17. ↑ «Фонтанка» нашла двух российских наемников, подозреваемых в убийстве дезертира в Сирии. Один из них служил в спецназе с главой ЧВК «Вагнер». meduza.
  18. ↑ Сергей Часовских. Новороссия. Год войны. — ISBN 5040201656.
  19. ↑ Командир ЧВК Вагнера возглавил ресторанный бизнес Пригожина Подробнее на РБК: https://www.rbc.ru/business/15/11/2017/5a0b4d649a79478bfda493fc. rbc.
  20. ↑ Тіла Пригожина й Уткіна упізнали на місці падіння літака у Тверській області, – росЗМІ. 24 Канал (укр.). 23 серпня 2023. Процитовано 23 серпня 2023.
  21. ↑ «Фонтанка» насчитала у командира российских наемников Вагнера четыре ордена Мужества. Meduza.
  22. ↑ Дмитрий Уткин, которого называют командиром российских наемников в Сирии, и Владимир Путин
  23. ↑ "Решение принимали в Кремле": СБУ сделала заявление о сбитом Ил-76. BBC News Україна (ru-UA) . Процитовано 18 квітня 2023.
  24. ↑ Ливийские гастроли ЧВК Вагнера: что хранится в планшете наемника. BBC News Русская служба. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  25. ↑ Бродяга, Седой, Вагнер и Ратибор окружили президента (фото). www.fontanka.ru (рос.). 21 серпня 2017. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 11 серпня 2021.
  26. ↑ «Хайль Петрович». Досье (ru-RU) . Процитовано 18 квітня 2023.
  27. ↑ США ввели санкции против ЧВК "Вагнер". РИА Новости (рос.). 20 червня 2017. Процитовано 2 серпня 2020.
  28. ↑ СБУ оголосила підозру командиру ПВК "Вагнер": суть звинувачення. РБК-Украина (рос.). Процитовано 24 грудня 2021.
  29. ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 4 квітня 2023.
  30. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 4 квітня 2023.
  31. ↑ Геннадий Зубов, Герман Петелин. WSJ: США пригрозили санкциями российскому союзнику в Ливии Хафтару за захват нефтяных месторождений бойцами «ЧВК Вагнера». gazeta.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уткін_Дмитро_Валерійович&oldid=41044853