Фріульська мова (фріул.lenghe furlane, furlan) — романська мова, поширена на території північно-східної Італії, мова фріулів. Одна з небагатьох романських мов, де існує зіставлення голосних за довготою. Г. Асколі припускав, що фріульська мова в рамках романської групи має спільні риси з ладинською і романшською мовами, а також пов'язана з ретійським субстратом. Проте якщо це і так, то схожість носить швидше ареальний характер.
За Середньовіччя існував великий пласт літератури фріульською мовою: центрами літератури були міста Удіне та Гориція. Пізніше фріульська мова потрапила під сильний вплив венеційського діалекту, а пізніше — стандартної італійської мови. Останнім часом проводяться активні зусилля для збереження фріульської мови, у тому числі в містах.
Морфологія і синтаксис фріульської мови мають багато спільного з галло-романськими мовами Північної Італії, наприклад закінчення множини на -s, нехарактерне для центральних і південних італійських діалектів (також і для літературної італійської). Лексика характеризується численними германськими й слов'янськими запозиченнями. Для фонетики характерні, як вже наголошувалося, наявність довгих голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова.
Для фріульської мови властива досить висока діалектична роздрібненість. Фріульська абетка включає букви Aa Bb Cc Çç Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Zz. Букви K k, X x, W w, Y y зустрічаються тільки в запозиченнях і не включені до абетки. Для позначення наголосу використовується гравіс (à, è, ì, ò, ù), а для позначення довгих голосних — циркумфлекс (â, ê, î, ô, û).
Сардинська мова: Сардинськаsrd (діалекти: північний лоґудорезький src ▪ центральний нуорезький ▪ південний кампіданезький sro); Інші південнороманські мови: Сассарськаsdc ▪ Корсиканськаcos (діалекти олтрамонтано: корсо-галурезький sdn та сартенський ▪ сассарський sdc або окрема мова; перехідний діалект (вкл. м. Аяччо); діалекти сісмонтано: північний ▪ діалект крайньої півночі ▪ капрайський)
