Меглено-румунська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меглено-румунська мова
vlășéște
Мапа меглено-румунських поселень в Греції та Македонії
Мапа меглено-румунських поселень в Греції та Македонії
Поширена в: Македонія, Греція, Туреччина, Румунія.
Регіон: Східна Європа
Носії: близько 5000 чол.
Писемність: латинська абетка, кирилиця і грецька абетка
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Італійська група
Романська група
Східнороманська
Меглено-румунська
Коди мови
ISO 639-2 roa
ISO 639-3 ruq

Меглено-румунська мова — східнороманська мова, поширена в Македонії, Греції, Туреччині та Румунії.

Назва[ред.ред. код]

Термін "меглено-румунська мова», а також етнонім «мегленорумуни» ввів перший дослідник цієї мови Г.Вейганд (за назвою Області Меглен). Самі мегленорумуни називають себе vlaʊ̯ «волох», а свою мову позначають за допомогою прислівника vlăşéşte «(говорити) волоською». Інші назви їхньої мови: мегленська, мегленітська, мегленоволоська. Румунською: meglenită, meglenoromână, німецькою: Meglenitisch, Meglenorumänisch.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Відноситься до східнороманської підгрупи романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Найбільш близька до арумунської мови. Частина лінгвістів розглядають меглено-румунську як самостійну мову, частина - відносить її до діалектів румунської мови. Є зникаючою мовою. Загальна кількість мовців — близько 5000 осіб.

Меглено-румунська мова сформувалася на основі романських говірок волохів, що заселили територію свого нинішнього проживання в 12-13 століттях. Дослідження меглено-румунської мови почалися на рубежі 19-20 століть, вперше меглено-румунська була вивчена німецьким лінгвістом Г.Вейгандом. Виділяють македонські говірки, центральні говори, говір Лундзіні, а також протиставлений іншим меглено-румунським діалектам, наближений до арумунської мови, говір Цернарекі. Мова неписьменна, використовується обмежено в основному в усному спілкуванні.

Історія[ред.ред. код]

До теперішнього ареалу проживання предки мегленорумунів прийшли в 12-13 століттях. Після Першої світової війни через територію поширення меглено-румунської мови проліг греко-югославський кордон. Після греко-турецької війни мегленорумуни-мусульмани з села Нонті були переміщені до Туреччини. У 1930-ті роки 340 сімей мегленорумунів переселилися в Румунію, переважно в Добруджу. Під час громадянської війни в Греції частина мегленорумунів відселилии в соціалістичні країни: СРСР, ЧССР, Польщу, Угорщину, Румунію та Югославію. Багато з них пізніше повернулися на батьківщину. Починаючи з 1950-х років йде відтік населення в грецькі і македонські міста, а також еміграція в країни Західної Європи.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Розповсюдження меглено-румунської та арумунської мов

Меглено-румунською мовою говорять жителі кількох сіл, розташованих в долині Меглен (верхів'я річки Могленіца) і в гірських масивах Кожуф і Пайко по обидві боки кордону між Грецією та Македонією. Велика частина мовного ареалу лежить на грецькому боці кордону і входить до складу адміністративної області Центральна Македонія (за чинним з 2011 року адміністративним поділом Греції). На території діму Меглен розташовані меглено-румунські села Нонті (грец. Νότια.) Лундзінь (грец. Λαγκαδιά.) Біріслав (грец. Περίκλεα.) Ошинь (грец Αρχάγγελος.); на території діму Пеонія - села Люмніца Купа (грец. Κούπα.) і Цернарека (грец. Κάρπη.) (грец. Σκρα.). У македонській частині ареалу (громада Гевгелія на південному сході Республіки Македонія) розташоване майже безлюдне мегленорумунське село Хума (велика частина проживали в ньому носіїв меглено-румунської мови мови в 1950-х роках переселилася в місто Гевгелія).

Можливо, меглено-румунську мову зберігають іммігранти, що переселилися з Греції та Македонії протягом 20 століття в Туреччину, Узбекистан (місто Ташкент), а також в Румунію та інші країни Європи.

До Другої світової війни мегленорумунів налічувалося близько 15 тисяч чоловік. Пізніше їх чисельність скоротилася: за одними оцінками, тисяч до 4-5 тис., за іншими - до 9-10 тис. осіб. При цьому меглено-румунська практично не засвоюється дітьми.

Писемність[ред.ред. код]

Власна писемність у мегленорумунів відсутня. В наукових публікаціях меглено-румунська записується латинкою з додаванням певних літер: ę (ɛ), ǫ (ɔ), ă или ĕ (ə), ț (t͡s), ḑ (d͡z), č (t͡ʃ), ğ (d͡ʒ), ń (ɲ), ľ (ʎ), k’ (c), g’ (ɟ), h’ (ç).

Приклади тексту[ред.ред. код]

GURA (менгело-румунською) GURA (румунською)
Ạń am un ại̯or plin di cal’ al’bi. Saldi un roș ăn mejluc tucu ạl’ clutsăi̯aști. Am un grajd plin de cai albi. Numai unul roșu în mijloc îi tot lovește cu piciorul.
Ugudea, tse-i? Ghici, ce este?

Ninelu[ред.ред. код]

Ninelu («Перстень», записано в селі Ошань)

Nu-ń-mi strinzi di mǫnă,
Să nu-ń-la frǫnzi ninelu;
Să nu-ń-la frǫnzi ninelu,
Cu dǫu̯sprets di rap.
Cum s-mi duc i̯o casă,
Cum s-la dau̯ dževapu;
Cum s-la dau̯ dževapu,
La tāti ši la māma.
Tāti să-ń-mi tăltšască,
Māma să-ń-mi zăplǫngă;
Māma să-ń-mi zăplǫngă,
Bebi să-ń-mi drubească.
Hai̯di feată cāsă,
Io s-la dar ninelu;
Io s-la dar ninelu,
Cu pai̯sprăts di rap.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Нарумов Б. П. Мегленорумынский язык/диалект // Языки мира. Романские языки. — М.: Academia, 2001. — С. 671—681. — ISBN 5-87444-016-X.(рос.)
  • Atanasov P. Meglenorumänisch // Lexikon der Sprachen des europäischen Ostens / Hrsg. Miloš Okuka. — Klagenfurt: Wieser Verlag, 2002. — S. 127—131. — (Wieser Enzyklopädie des europäischen Ostens, Bn. 10). — ISBN 3-85129-510-2, ISBN 978-3-85129-510-8.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]