Емільяно-романьйольська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емільяно-романьйольська мова
Emiliàn e rumagnòl, emigliàn-rumagnôl
Поширена в: Італія, Сан-Марино
Регіон: Емілія-Романья
Носії: 2-3,5 млн чол.
Писемність: латиниця
Класифікація: Індоєвропейська сім'я: Романські мови:: Західна група::: Північно-італійська підгрупа:::: Галло-італійський кластер
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 eml
Ця стаття містить символи МФА. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.
Територія розповсюдження Еміліано-романьйольської мови.

Емільяно-романьйольська мова (Емільяно-романьйольський діалект; самоназва. Emiliàn e rumagnòl, emigliàn-rumagnôl) — одна з галло-італійських мов, поширена в основному на півдні північної Італії (область Емілія-Романья). Традиційно відноситься до « італійських діалектів». У Емілії-Романьї цією мовою володіє, за різними даними, від 2 до 3,5 млн чол. (90 % населення області).

Мова поширена на північному заході Італії від П'яченци до Равенни, між Апеннінами, річкою По і Адріатичним морем, а також у південній Ломбардії (райони Мантуї і Павії) і півночі Тоскани (район Луніджани), а також півночі Марке (провінція Пезаро).

Діалекти[ред.ред. код]

Емільянська зона — чіткі обриси має лише південна межа по природному гребеню Апеннін між емільянськими і тосканськими діалектами.

  • Західно-емільянський діалект — райони П'яченци і Парми.
  • Центрально-емільянський діалект — райони Реджо і Модени.
  • Східно-емільянський діалект — райони Феррари і Болоньї, за винятком східної частини провінції.

Романьйольська зона — кордон між емільянською і романьйольською зонами досить умовний, частина його проходить по р.Сілларо так, що до романьйольського ареалу відноситься схід емільянської провінції Болонья. До діалектів романьйольського типу відносяться і говори півночі області Марке до р.Езіно, що включає провінцію Пезаро-е-Урбіно.

Перехідні говірки

  • Мантуанські говірки (Mantovano) — перехідні, що поєднують в собі риси емільянського, ломбардського і венетського типів.
  • Говори Вогера і Павії (Vogherese-Pavese) — на півдні Ломбардії. Змішані — поєднують риси емільянського, пьемонтського, Лігурійського і ломбардського діалектів.
  • Говори Луніджани (Lunigiano) — Північний захід Тоскани. Можливо, перехідного Емільяно-Лігурійського типу.

Посилання[ред.ред. код]