Східноіберійські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Те́ррас-д'Ок — територія поширення окситанської та каталанської мов (окситан. Tèrras d’Òc, кат. Terres d’Oc).
Головні діалекти каталанської мови

Східноібері́йські мо́виокситанська та каталанська мови (або лише каталанська мова за деякими класифікаціями) разом зі своїми численними діалектами. Ті дослідники, що визнають існування східноіберійської підгрупи мов, відносять її до іберо-романської підгрупи мов (разом з західноіберійськими мовами), що у свою чергу є частиною галло-іберійської підгрупи мов.

Іноді обидві мови відносять не до східноіберійської підгрупи, що входить до групи іберо-романських мов (і вже потім до галло-іберійських мов), а до окситано-романської підгрупи мов, що входить безпосередньо до галло-іберійської підгрупи мов.

Каталанська та окситанська мови поширені у 5 країнах Західної Європи : Іспанії, Франції, Андоррі, Італії та Монако. Історично ці мови використовувалися також у Північній Африці (графство Триполі, Французький Алжир) та в Арагонському королівстві, зокрема у Афінському графстві та Південній Італії.

Каталанська та окситанська мови від VIII ст. являли собою одну мовну спільноту, ці мови остаточно розділилися у XIII ст. У часи трубадурів окситанську (гасконську, провансальську, ланґедокську, овернську) та каталанську мови не розділяли[1], вважаючи однією мовою. Навіть у XIX ст. однією з загальновживаних назв каталанської мови була назва лімузенська (так зараз називається один з діалектів окситанської мови, яким говорять у Південній Франції).

Класифікація каталанської мови[ред.ред. код]

Каталанська мова є романською мовою, яка утворилася на базі народної латини. З VIII до XIII ст. разом з окситанською каталанська являла собою єдину мовну спільноту (тобто фактично каталанська була одним з діалектів окситанської мови).

Зараз літературна каталанська, особливо з точки зору лексики, але також фонетично та з точки зору граматики, є найближчою до літературної окситанської мови (яка сформована на базі ланґедокського діалекту окситанської – цей діалект географічно є найближчим до Північної та Південної Каталонії) – взаєморозуміння мовців обох мов можливе без перекладу.

Деякі мовознавці як каталанську, так і окситанську відносять до окремої окситано-романської підгрупи мов[2][3]. Спрощуючи, можна сказати, що і каталанська, і окситанська мови є перехідними між галло-романськими (насамперед французькою) та західно-іберійськими (насамперед іспанською) мовами.

« Каталанська-валенсійська-балеарська мова – різновид окситанської мови в Іспанії ... між мовами, що виникли на базі латини [після її розпаду], у античні часи виникла мова, яку було названо провансальською [окситанською] і якою заговорили люди, що мешкали між р. Луарою [північна межа окситанської мови у центральній Франції] та р. Еброю [південний кордон Автономної області Каталонія в Іспанії][4].

Мануел Міла-і-Фунтаналс, каталонський та іспанський лінгвіст (1818-1884 р.р.)

 »

Цікаво те, що особливу зацікавленість у вивченні зв'язків між каталанською та окситанською мовами виявляють валенсійці, які бачать Валенсію — її культуру, мову та історію — у ширшому контексті, ніж каталанські країни, а саме у традиційнішому окситано-каталонсько-валенсійському контексті[5]. Маловпливовою організацією «Ок Валенсія» нещодавно навіть було запропоновано зблизити графіку каталанської та окситанської мов (звернувши особливу увагу на гасконський діалект) і створити спільне каталансько-окситанське койне[6].

Попри це, часто каталанську та окситанську мову відносять до різних підгруп романської групи індоєвропейської мовної родини: окситанську до галло-романської групи (разом з французькою та франко-провансальською; іноді до цієї групи відносять і каталанську), а каталанську – до іберо-романської (разом з іспанською, астурійсько-леонською, португальською та галісійською), іноді відносячи її до східно-іберійських мов (іноді до східно-іберійських мов відносять і окситанську).

На ці дискусії впливає існування політичного кордону між Францією та Іспанією. Наприклад, іспанський філолог Рамон Менендес-Підаль (ісп. Ramon Menendez Pidal) обстоював належність каталанської мови саме до групи іберійських мов.

Реймонд Ґордон[7] відносить каталанську до східно-іберійських мов, які разом з мовою ок (окситанська мова) та західно-іберійськими мовами (іспанська, астурійсько-леонська, португальська та галісійська) входять до іберо-романської групи, що у свою чергу – разом з галло-романськими мовами (галло-італійськими та галло-ретійськими) входить до галло-іберійської підгрупи.

Р.А. Холл-мол.[8] класифікує каталанську мову як північно-іберо-романську (разом з іспанською та португальською), що у свою чергу – з південно-іберо-романськими мовами (мозарабська мова) входить до іберо-романської підгрупи (за цією класифікацією окситанська мова входить до південно-галло-романських мов і разом з північно-галло-романськими формує галло-романську підгрупу).

Юрій Коряков в «Атласі романських мов»[9] класифікує каталанську як перехідну між південно-галло-романськими (окситанською та гасконською) та іберо-романськими (іспанською, арагонською, галісійсько-португальською, астурійсько-леонською), що разом входять до західно-романської підгрупи групи романських мов (разом з галло-романськими та північноіталійськими).

Ч. Тальявіні[10] для класифікації романських мов пропонує географічний принцип, відповідно до якого каталанська мова займає проміжну позицію між галло-романськими (французькою, рето-романською та окситанською мовами) та іберо-романськими мовами (іспанською та португальською), будучи «поворотною мовою» (фр. une langue pivot).

Порівняння лексики каталанської та італійської мов з іншими романськими мовами, за Вітольдом Маньчаком.

У 1991 р. Вітольд Маньчак (пол. Witold Mańczak) запропонував класифікувати неолатинські мови відповідно до кількості лексичних одиниць у текстах, які збігаються (таким чином враховується як існування однакових слів у різних мовах, так і частотність їхнього вживання)[11]. Таким чином можна визначити, наскільки лексичні системи окремих мов наближені одна до одної.

За цією методикою, італійська мова, у порівнянні з іншими романськими мовами, зберігає найбільшу кількість слів латинського походження, тобто спільних слів для різних неолатинських слів:

  • італійська мова: найближчою до італійської є французька (1067 спільних слів), а потім португальська (1043), каталанська (1031), іспанська (1015), рето-романська (987), окситанська (982), сардська (836), румунська (537).
  • каталанська мова: найближчою до неї є іспанська (1045 спільних слів), а потім італійська (1031), португальська (1001), французька (998), окситанська (939), ретороманська (843), сардська (687), румунська (441).
  • португальська мова: наближчою до неї є іспанська мова (1196 спільних слів), а потім італіська (1043), каталанська (1001), французька (909), рето-романська (874), окситанська (870), сардська (774), румунська (492).
  • іспанська мова: найближчою зо неї є португальська (1196 спільних слів), потім каталанська (1045), італійська (1015), французька (914), окситанська (867), ретороманська (836), сардська (750) та румунська (491).

Нижче подано класифікацію усіх романських мов та їхніх діалектів.

Італо-романська підгрупа Західноро-манська підгрупа Галло-іберійська підгрупа Окситано-романська підгрупа
визнається не всіма мовознавцями
Окситанська oc/oci (гасконський діалект gsc (вкл. аранську говірку); північні діалекти: лімузенський lms ▪ овернський auv ▪ віваро-альпійський; південні діалекти: ланґедокський lnc ▪ провансальський prv (вкл. говірку Ніцци) ▪ шуадит sdt) ▪ Каталанська ca/cat (східні діалекти: центральнокаталанський (вкл. субдіалекти: барселонськийшіпельятаррагонськийсалатпівнічний перехідний) ▪ північнокаталанський (русільйонський) (субдіалект: капсійський) ▪ балеарський (мальоркський)алґерський; західні діалекти: північно-західний (вкл. субдіалекти: рібагорськийпальяськийльєйдський) ▪ північноваленсійський (ебрський) (вкл. субдіалекти: валенсійський перехідний (каталанський туртозький)кастельйоський (власне північноваленсійський)) ▪ валенсійський (вкл. стандарт AVL не затвердж. ca-valencia/valапічатпівденноваленсійськийалаканськиймальоркський у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера)
Галло-італійська підгрупа Ломбардські мови Західноломбардська lmo (діалекти: альпійський ломбардський ▪ західний ломбардський передальпійський ▪ західний нижньо-ломбардський ▪ міланський) ▪ Східноломбардська lmo (діалекти: район м. Барґамо ▪ район м. Брешія) ▪ Галло-сікулійські діалекти (Сицилія)
Лігурійська мова Лігурійська lij (діалекти: монегаський ▪ генуезький)
Інші галло-італійські мови П'ємонтська pms та юдео-п'ємонтська ▪ Еміліано-романьйольська eml (діалекти: еміліанський (вкл. говірку м. Болонья) ▪ романьйольський)
Венеційські мови Венеційська vec (діалекти: центральний ▪ східний або узбережний ▪ західний ▪ північно-центральний ▪ північний) ▪ Істро-венеційська
Іберо-романська підгрупа Західноібе-рійська підгрупа Галісійсько-португальська мова Португальська pt/por (діалекти Португалії: південні та центральні (вкл. Азорські о-ви ▪ діалект м. Лісабон) ▪ північні ▪ барранкеньйо; діалекти Бразилії: північні ▪ південні ▪ діалекти Уругваю; діалекти інших країн: Африка (країни ПАЛОР) ▪ Макао ▪ Східний Тимор) ▪ Галісійська (діалекти: східний ▪ центральний ▪ західний) ▪ Креольські на основі португальської: корлайська vkp ▪ малакканська (Індонезія) mcm
Іспанська мова Іспанська es/spa (вкл. стандартну або нейтральну іспанську; північні діалекти: арагонський ▪ кастильський; південні діалекти: ла-манчський ▪ естремадурський ▪ мурсійський ▪ андалузький ▪ діалект Канарських о-вів; латино-американські варіанти: карибський ▪ південно-американський тихоокеанський ▪ центральноамериканський ▪ аргентинсько-уругвайсько-парагвайський ▪ високогірний латино-американський (вкл. північноамериканський: Мексика ▪ США); варіанти мови на інших континентах: Марокко ▪ Екваторіальна Ґвінея ▪ Філіппіни) ▪ Ладіно
Леонсько-астур. підгрупа Астурійська ast (діалекти: західний ▪ центральний ▪ східний ▪ кантабрійський ▪ монтаньєзький) ▪ ЛеонськаМірандська mwlЕстремадурська ext
Східноіберійська підгрупа Каталанська ca/cat (східноіберійська підгрупа або окситано-романська підгрупа) ▪ Окситанська oc/oci (східноіберійська підгрупа або окситано-романська підгрупа)
Галло-романська підгрупа Мова ойл Французька fr/fre/fra (варіанти мови у Франції: стандартна європейська французька ▪ розмовна Півдня Франції ▪ розмовна Ельзасу ▪ розмовна Бретані ▪ розмовна Корсики ▪ розмовна Ліону та Ліоне ▪ розмовна Савойї ▪ розмовна Марселя; Бельгія (Валлонія та Брюссель); Швейцарія; Люксембург; Італія (Вале-д'Аоста); Канада та США: стандартна французька Квебеку ▪ жуаль ▪ Онтаріо ▪ Луїзіана (акадійська) frc; Гаїті; Африка та Близький Схід: Магриб ▪ Африка південніше Сахари ▪ Ліван ▪ Індокитай (В'єтнам ▪ Лаос ▪ Камбоджа) ▪ Французька Ґвіана ▪ Нова Каледонія) ▪ Креольські мови на основі французької (мова Гаїті ht/hat ▪ мова Сан-Мігелю scf ▪ мова Реюньйону rcf ▪ креольська мова Луїзіани lou ▪ каріпуна (Центральна Америка) kmv ▪ мова Гвіани gcr ▪ мова Гваделупи gcf ▪ сеселва (мова Сейшельських о-вів) crs ▪ мова Сент-Люсії acf) ▪ Мова ойл (бургундська ▪ говірка Франш-Конте ▪ лотарінгська ▪ шампанська ▪ говірка Бурбоне ▪ говірка Беррі ▪ говірка Пуату ▪ галло ▪ нормандська ▪ джерсійська говірка ▪ піккардська ▪ валлонська мова wa/wln)
Франко-провансальська мова Арпітанська (франко-провансальська) frp (діалекти: ліонський ▪ діалект Дофіне ▪ савойський ▪ діалект Франш-Конте ▪ діалект Во ▪ діалект Вальдотен ▪ фаетарський ▪ п'ємонтський)
Рето-романська підгрупа Ретороманська rm/roh (рейнські діалекти ▪ ладінські діалекти) ▪ Ладінська (Італія) lldФріульська fur (діалекти: центральний ▪ північний ▪ південно-східний ▪ західний)
Піреней-сько-мозараб-ська підгрупа Піренейська підгрупа Арагонська an/arg (діалекти: південний ▪ східний ▪ західний ▪ центральний)
†Мозарабська підгрупа Мозарабська mxi
Італо-далматинська підгрупа Італійська ita (діалекти: тосканський ▪ центральноіталійський) ▪ Неаполітанська / ннапулітано nap (діалекти: маркільяно мерідіонале ▪ молізано ▪ пулієзе ▪ кампано ▪ лукано) ▪ Сицилійська scnІстрійська ▪ Юдео-італійська ▪ †Далматинська dlm (діалекти: рагузький ▪ вельйотський) ▪ Корсиканська cos (італо-далматинська підгрупа або південнороманська підгрупа)
Східноро-манська підгрупа Румунська (дако-румунська) мова Румунська rum/ron (північні діалекти: банатський ▪ марамуреський ▪ молдовський скасов. mol ▪ трансильванський; південні діалекти: мунтенський ▪ олтенський)
Інші східнороманські мови Арумунська rup (діалекти: москопольський ▪ ґрамустянський ▪ фаршеротські ▪ бітольський ▪ струґський ▪ вардарський) ▪ Меглено-румунська ruqІстро-румунська ruo
Південно-романська підгрупа Сардська мова Сардська srd (діалекти: північний лоґудорезький src ▪ центральний нуорезький ▪ південний кампіданезький sro)
Інші південнороманські мови Сассарська sdc (або діалект корсиканської)Корсиканська cos (діалекти олтрамонтано: корсо-галурезький sdn та сартенський ▪ сассарський sdc або окрема мова; перехідний діалект (вкл. м. Аяччо); діалекти сісмонтано: північний ▪ діалект крайньої півночі ▪ капрайський)

Примітки[ред.ред. код]

  1. M. Milà i Fontanals, De los Trobadores en España, p. 487
  2. Про зв'язки окситанської та каталанської мов говорили мовознавці Жуан Фусте (кат. Joan Fuster), Бодо Мюллер (нім. Bodo Müller) та ін. — див. у «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє
  3. У 1977 р. термін окситано-романський було використано окситанським та французьким лінгвістом Пейре Беком (окситан. Peire Bec), див. у «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє
  4. «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє
  5. Сайт «Міжнародного центру з дослідження та наукового документування Ок Валенсія»
  6. «Спільна орфографія для усієї мови ок», Мікеу Аудуйє. (каталансько-окситанське койне)
  7. Gordon, Raymond G., Jr. (ed.), 2005. Ethnologue: Languages of the World, Fifteenth edition. Dallas, Tex.: SIL International. Online version: www.ethnologue.com.
  8. R.A. Hall Jr., Introductory Linguistics. Вид. Chilton Books / Rand McNally & Co., он-лайн у «Encyclopædia Britannica»: класифікація романських мов у вигляді історичного дерева.
  9. Koryakov Y.B. Atlas of Romance languages. Moscow, 2001
  10. У книзі «Vers les sources des langues romanes», Eugeen Roegiest, стор. 126. (фр.)
  11. Nouvelle classification des langues romanes, par Witold Manczak, in Revue Romane, Bind 26, 1991 р., 1

Посилання[ред.ред. код]

Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.