Єремія (пророк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Образ Єремії на стелі Систинської капелли. Автор — Мікеланджело

Єремія — святий древньоєврейський пророк, один із чотирьох великих старозавітних пророків, жив за 600 років до Різдва Христового. До пророчого служіння Господь покликав Єремію, коли йому було 15 років. Юнак спершу відмовлявся від своєї місії, кажучи, що він надто молодий, що не вміє красномовно говорити, але Господь пообіцяв завжди бути з ним. З того часу Єремія 23 роки пророкував, викриваючи юдеїв, які забули про Бога й поклоняються ідолам, пророкуючи їм нещастя й нищівну війну. Єремія пророкував біля воріт міста, біля входу в храм, всюди, де збиралися люди. Та йому відповідали насмішками, лаяли його й навіть намагалися вбити. Пророк Єремія написав книгу «Пророцтва» (Книга пророка Єремії), «Плач» (книга «Плач Єремії») про зруйнування Єрусалиму і Послання.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Історія життя пророка Єремії викладена у Книзі пророка Єремії. Він походив з роду священиків, які жили в Анатоті (Єр. 13:1). Пророча діяльність Єремії почалася на 13 році правління царя Йосії в рідному місті пророка. Жителі цього маленького міста, як згодом і мешканці Єрусалиму, зненавиділи Єремію за його пророцтва (Єр. 11:21); Єр. 12:6). Після одного з публічних виступів в єрусалимському Храмі пророк Єремія був побитий Пашхуром (ця людина зобов'язана була стежити за порядком у Храмі) і посаджений в колодки (гл. 20). На самому початку правління царя Єгоякима за публічну промову в Храмі, Єремія був притягнутий до суду. Лише заступництво високих покровителів врятувало Єремію від смерті (гл. 26). Незабаром після цього Єремія диктує всі свої промови писарю Баруху, прихильникові і, швидше за все, одному з учнів пророка. До часу, коли Барух записав промови пророка, діяльність Єремії тривала вже більше двадцяти років. Барух читає привселюдно сувій у дворі Храму, потім цей же сувій вельможі зачитують царю. Цар методично, стовпець за стовпцем, спалює сувій у вогнищі. Після цього Єремія знов диктує Баруху свої промови. Пророк і його вірний помічник змушені ховатися від царського гніву (гл. 36). Після смерті Єгоякима і полону Єгояхіна, Єремія закликає своїх одноплемінників і царя Седекію не противитись вавилонянам, за що багато хто в Єрусалимі вважають його зрадником. Єрусалимська аристократія заточує Єремію в страшну підземну в'язницю, де Єремію чекала вірна смерть. Ця в'язниця являла собою цистерну для зберігання води. Але незабаром, завдяки заступництву царського євнуха Еведмелеха, Єремія був поміщений в більш легкі умови утримання (гл. 38). Тим часом фараона Нехао ІІ Навуходоносор переміг у битві під під Каркемішом у 605 р. до н. е., а цар Юдеї Йоаким змінив підданство і перейшов під владу Вавилону. Спроби звільнитися від нової залежнлсті закінчилися першим завоюванням Єрусалиму та першою депортацією у 597 р. до н. е. Їй підлягав і цар Йоаким (він помер під час першої облоги) та всі знатні мешканці Юдеї. Останній період діяльності пророка припадає на роки між першою та другою депортацією та остаточним зруйнуванням Єрусалиму у 586 р. до н. е. Коли Єрусалим був узятий, вавилонська військова адміністрація змилувася над Єремією — полководець Навуходоносора Невузарадан випускає Єремію з в'язниці і дозволяє йому залишитися в країні. Єремія вирушає до намісника Гедалії, в Міцпу (гл. 40). Після вбивства Гедалії пророк знову звертається з промовою до своїх одноплемінників, переконуючи їх не йти в Єгипет ((Єр. 42). Смерть пророка правдоподібно настала у Єгипті, куди він подався разом з біженцями. Отже біографічні розповіді про Єремію закінчуються тим, що Єремія разом з Барухом змушений йти до Єгипту, де пророк вимовляє ще одну мову — про майбутній похід Навуходоносора на Єгипет (гл. 43 — 44).

Джерела[ред.ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • А. Пацьорек. Біблія для кожного і на кожен день. Старий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ст. 276–289. ISBN 966-561-379-0

Посилання[ред.ред. код]