Ной

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ковчег Ноя, Französischer Meister («Французький майстер»), Музей образотворчих мистецтв у Будапешті. c.1675.

Ной (івр. נֹחַ‎, Но́ах — у Біблії (дав.-гр. Νῶε, араб. نوح‎, Нух) — внук Матусаїла; людина, завдяки якій (за свідченням Біблії) врятувалися від потопу люди і тварини. Про Ноя написано у Біблії, Корані і в деяких письмових пам'ятках Передньої Азії (наприклад Поема про Гільгамеша) і розповідається через легенди майже кожного народу світу.

У Біблії про Ноя сказано наступне: «Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной ходив з Богом». Сини Божі брали собі за дружин людських дочок і від їх союзу народжувались велетні. Бог побачив, що людство пішло у напряму гріха і мав знищити все творіння потопом. Але Бог прийняв рішення спасти світ у вісьмох душах.

Бог наказав Ною побудувати ковчег і взяти кожної тварини чистої по сім і тварини нечистої по парі. Після сорока днів дощу і 150 днів стояння води, вода почала сходити. Згодом ковчег зупинився на горі Арарат (Туреччина). Коли вода зійшла і стала сухою Ной вийшов і заснував нову культуру людей після потопу.

Ной мав трьох синів Сима, Хама і Яфета. Всі люди на землі походять від цих трьох синів Ноя. До Хама відносять всіх чорношкірих людей і частину азіатів і американських індіанців. До Сима — ближньосхідні народи (євреї, араби тощо). Яфет народив європейські і частину азійських народів.

Дивиться далі: про походження народів

про Ноя

Через Біблію ім'я старозавітного Ноя стало поширеним, як перше ім'я у багатьох країнах куди прийшла Біблія.


Під іменем Нух шанується як пророк в ісламі.

Джерело[ред.ред. код]

Українська Біблія