Абдулла Гюль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Abdullah Gül (Brasília, 19.1.2005).jpeg

Абдулла Гюль (Abdullah Gul; * 29 жовтня 1950) — президент Туреччини з 2007 року. У 20022003 роках очолював уряд Туреччини, в 20032007 роках керував міністерством закордонних справ Туреччини.

Біографія[ред.ред. код]

Абдулла Гюль народився 29 жовтня 1950 року в місті Кайсері в центральній Туреччині. Закінчив школу в Кайсері і в 1968 році поступив в Стамбульський університет, який закінчив в 1971 році зі ступенем бакалавра економіки. Ще в університеті почав займатися політичною діяльністю, за що у свій час навіть не допускався до занять. Двічі — в 1975 і 1980 року — був арештований, але щоразу його незабаром відпускали.

У 1980–1983 роках Гюль викладав економіку в Сакарійському університеті в місті Адапазари, де за його участі був утворений департамент промислової інженерії. У 1983 році захистив в Стамбульському університеті докторську дисертацію, присвячену економіці мусульманських країн. Брав участь в навчальних програмах в Лондоні і Ексетері.

З 1983 по 1991 рік Гюль працював економістом в Ісламському банку розвитку в Джидді (Саудівська Аравія). У 1991 році повернувся на батьківщину і став викладати міжнародну економіку.

У 1991 і 1995 роках Гюль обирався до турецького парламенту від ісламської Партії благоденствування (Refah Partisi), керованої відомим політичним діячем Неджметтіном Ербаканом (Necmettin Erbakan). У 1991–1995 роках був членом парламентського комітету з бюджету і планування. У 1993 році Гюль одночасно став заступником голови Партії благоденствування, відповідальним за зовнішню політику. У 1995 році Гюль увійшов до парламентського комітету із зовнішньої політики. З 1992 по 2001 рік Гюль також брав участь в роботі Парламентської асамблеї Ради Європи, де він був членом комітету з культури і освіти і комітету з політики. У 2001 році Гюль удостоївся однієї з нагород Парламентської асамблеї.

У 1996 році Гюль був призначений державним міністром і прес-секретарем в уряді Ербакана. Крім цього, він залишався одним з головних радників Ербакана в області зовнішньої політики. У 1997 році під тиском армійського командування правляча коаліція, очолювана Партією благоденствування, відмовилася від влади, а на початку 1998 року (за іншими відомостями, в 1997 році) за підрив світської конституції опинилася під забороною. На основі Партії благоденствування була створена Партія чесноти (Fazilet Partisi), від якої в 1999 році Гюль знов був вибраний до турецького парламенту. У 2000 році Гюль виступав як кандидат в лідери Партії чесноти, але не був вибраний.

У 2001 році була заборонена і Партія чесноти. Гюль, що сприймався як один з лідерів ісламістів, разом з низкою інших політиків створив нову Партію справедливості і розвитку (Adalet ve Kalkinma Partisi), яка перемогла на парламентських виборах 2002 року. Лідером партії був Таїп Ердоган (Tayyip Erdogan), але відповідно до закону він не міг брати участь у виборах (у 1998–1999 роках він був ув'язнений за публічне читання нібито ісламіського вірша). У листопаді 2002 року новим прем'єр-міністром Туреччини став Гюль. Незабаром, проте, парламент прийняв поправку до турецької конституції, що дозволила Ердогану займати вищі державні посади, і в березні 2003 року він став прем'єр-міністром, а Гюль — його заступником і міністром закордонних справ.

На посаді міністра закордонних справ Гюль проводив курс, направлений на прийняття Туреччини в Європейський союз. При цьому він приділяв особливу увагу рішенню кіпрського питання (впродовж багатьох років Кіпр роздільний на дві фактично незалежні частини — грецьку і турецьку, з яких тільки грецька визнана світовою спільнотою), яке, за його словами, «отруювало» процес вступу Туреччини в Європейський союз. Крім того, Гюль був відомий своєю критикою американської близькосхідної політики. Ще в березні 2003 року Туреччина не допустила на свою територію американські війська, що готувалися до війни в Іраку, хоча сама Туреччина ввела війська на територію північного Іраку для боротьби з курдськими повстанцями. Пізніше Гюль підкреслював, що дії США на Близькому Сході настроюють навіть помірних турок проти цієї держави.

У квітні 2007 року Партія справедливості і розвитку висунула Гюля кандидатом на посаду президента, проте антиісламіська секуляриська опозиція заблокувала його обрання, бойкотувавши вибори, що привело до відсутності кворуму. У травні Гюль зняв свою кандидатуру, після чого були призначені дострокові вибори до парламенту. В результаті липневих виборів секуляриські сили зазнали поразки, і в серпні 2007 року парламент з третього разу вибрав Гюля президентом Туреччини. Гюль став першим президентом Туреччини, що асоціюється з ісламіськими силами; в той же час він підкреслював свою прихильність принципам світськості в державному устрої країни. Попри те, що Гюль формально став головнокомандувачем збройними силами Туреччини, на його інавгурацію не прийшов жоден представник вищого командування, настроєного проти консервативних мусульманських сил. У зв'язку з обранням Гюля підкреслювалося, що хоча президент Туреччини і не володіє реальною владою, він все ж таки може накладати вето на законопроекти і розпускати парламент, а також призначає верховних суддів держави, так що обрання Гюля було досить істотним досягненням для Партії справедливості і розвитку.

У березні 2008 року генеральний прокурор Туреччини зажадав оголосити поза законом Партію справедливості і розвитку і заборонити приблизно 70 керівникам партії (зокрема Гюлю) примикати до якої-небудь політичної партії на термін в 5 років, проте в липні 2008 року Верховний суд Туреччини відмовив прокуророві в цій вимозі.

6 вересня 2008 року Гюль відвідав з візитом Вірменію, що стало першим в складній історії турецько-вірменських відносин візитом представника вищого керівництва однієї країни в іншу.

Крім турецької, Гюль володіє арабською і англійською мовами. У 1980 році Гюль одружувався на Хайруннісі Озюр (Hayrunnisa Ozyur), у подружжя два сини, Ахмет Мюнір (Ahmet Munir) і Мехмет Емре (Mehmet Emre), і дочка Кюбра (Kubra). Підкреслюється, що Хайрунніса Гюль стала першою в історії світської Туреччини дружиною президента, яка носить мусульманську хустку.

Посилання[ред.ред. код]