Алексіс де Токвіль
| Алексіс де Токвіль | |
| Alexis de Tocqueville | |
 |
|
| При народженні: | Алексіс-Анрі-Шарль Клерель де Токвіль |
|---|---|
| Дата народження: | 29 червня 1805 |
| Місце народження: | Париж, Франція, |
| Дата смерті: | 16 квітня 1859 |
| Місце смерті: | Канни |
| Громадянство: |  Франція |
| Мова творів: | французька |
| Рід діяльності: | письменник, філософ, дипломат |
| Напрямок: | романтизм |
| Magnum opus: | «Демократія в Америці» «Старий режим і революція» |
Алексіс-Анрі-Шарль Клерель де Токвіль (фр.: Alexis-Charles-Henri Clérel de Tocqueville), (29 липня 1805, Верной-сюр-Сен, Франція — 16 квітня 1859 Кани) — французький державний діяч, історик, суспільствознавець. Був захисником демократії та свободи, вважається одним з чільних теоретиків демократії та лібералізму. Був також прихильником французького колоніалізму.
[ред.] Біографія
Народився в аристократичній сім’ї. Батько – Ерве-Бонавентюр Клерель де Токвіль. Мати – Луїза Ле Пелетьє де Розанбо, внучка Малероба, своячка Шатобріана. Старші брати Іполіт і Едуардhttp. Навчався у Меці, вивчав право в Парижі. Після подорожі по Італії і Сицилії (де він написав «Подорож на Сицилію»). У 1827 році був призначений на юридичну посаду у Версалі, де познайомився із Гюставом-де-Бомоном. 1831 року, разом із Бомоном, отримав відрядження до Сполучених Штатів для вивчення там пенітенціарної системи. Подорож тривала близько року і після повернення Токвіль видав книгу "Демократія в Америці". Книга стала чи не головним напрацюванням вченого. Робота витримала кілька видань і була перекладена практично на всі європейські мови. 1835 року одружився на англійці Мері Мотлі. Дітей не було. 1837 року поставив свою кандидатуру в депутати, але потерпів невдачі. Проте 1839 року все таки був обраний, однак у палаті не посів провідного місця. Головним чином працював у комісіях та рідко з’являвся біля трибуни. Вотував, як правило, з конституційною лівою партією проти міністерства Гізо, але, по суті, не належав до жодної партії. 22 липня 1839 року Токвіль у якості доповідача комітету з рабовласництва виступив за негайне звільнення рабів у всіх французьких колоніальних володінь. Доповідь опублікована брошурою Товариством за відміну рабства. 23 грудня 1841 року обраний академіком. У 1849 році був обраний до законодавчих зборів і згодом став міністром закордонних справ у кабінеті Барро. На цій посаді намагався підтримати французький вплив у Італії, не обмежуючи незалежність папи, і домогтися для папської області необхідних внутрішніх реформ. 1850 року уряд Барро іде у відставку. У палаті він продовжує боротися з політикою президента і у 1851 році виступив із доповіддю про перегляд конституції, однак перегляд так і не відбувся. Брав участь в останній спробі чинити опір у мерії Х округу і був ув’язнений у Венсенській в’язниці, але швидко вийшов на свободу. Відірваний від політично діяльності, він віддається вивченню Великої Французької революції. Після кількох років архівних занять у різних містах Франції і навіть Німеччини, він видав у 1856 році 1-й том «Старий порядок і революція». Він задумав видати тритомну працю, але смерть обірвала його задуми. З березня 1850 року хворіє туберкульозом. Помер 16 квітня 1859 року в Каннах. Похований у Токвілі в Нормандії.
[ред.] Основні твори
- De la démocratie en Amérique (Демократія в Америці) (1835 1-й том/1840 2-й том)
- L'Ancien Régime et la Révolution (Старий режим і революція) (1856)
