Анатолівка (Генічеський район)
| село Анатолівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Херсонська область |
| Район | Генічеський район |
| Громада | Нижньосірогозька селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1887 |
| Населення | 481 |
| Площа | 32,198 км² |
| Густота населення | 14,94 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 74710 |
| Телефонний код | +380 5540 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°04′39″ пн. ш. 34°29′19″ сх. д. / 47.07750° пн. ш. 34.48861° сх. д.Координати: 47°04′39″ пн. ш. 34°29′19″ сх. д. / 47.07750° пн. ш. 34.48861° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
69 м |
| Відстань до центру громади/сільради |
33 км |
| Найближча залізнична станція | Сірогози |
| Відстань до залізничної станції |
24 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 74701, Херсонська обл., Генічеський р-н, селище Нижні Сірогози, вул. Садова, буд. 7 |
| Карта | |
  Анатолівка | |
 Анатолівка | |
| Мапа | |
| |
Анато́лівка — село в Україні, у Нижньосірогозькій селищній громаді Генічеського району Херсонської області.
Основні відомості[ред. | ред. код]
Колишній центр Анатолівської сільської ради.
Відстань до центру територіальної громади, селища Нижні Сірогози — 33 км, до залізничної станції Сірогози — 24 км.
Населення, за переписом 2001 року, становило 481 осіб.
Вулиці: Ю. Гагаріна, Молодіжна.
День села святкується у жовтні.
24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.[1]
Історія[ред. | ред. код]
- Село утворене у кінці 1930-х років (приблизно 1939 рік) з розрізнених хуторів (Єлизаветівка, Юзівка, Тодорівка, Сосновиця та ін.), які, у свою чергу, засновані в кінці 19 століття переселенцями з Київської губернії[2] переважно польської національності.
- Освоєння земель та заснування хуторів пов'язане з виконанням царського указу 1866 року про поземельний устрій державних селян відповідно до якого переселенці користувалися пільгами (відсутність земельного податку на 10 років, звільнення від рекрутської повинності та інше).
- Радянська окупація почалась в 1918 році.
- Не оминули село масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки. В перші роки колективізації було створено колгосп «Нове Село», та вже в 1932 році цей колгосп було розпущено. Постановою бюро Нижньосірогозського райкому КП(б)У «Про розпуск колгоспів, притягнення до відповідальності їх правлінь, вилучення промислового краму з сільрад за зрив хлібозаготівельної кампанії» від 27 січня 1932 р. зазначено: «Розпустити колгоспи: „Червоний Колос“ Петрівської сільради та „Нове Село“ Анатолівської сільради за те, що вони, підпавши під куркульський вплив, вперто не виконують січневого хлібозаготівельного завдання. Зобов'язати фракції РВК й РКГС протягом 2-х днів оформити розпуск цих колгоспів… Зобов'язати фракцію РКГС негайно оформити притягнення правління цих колгоспів до карної відповідальності… За абсолютно незадовільні темпи січневих хлібозаготівель вилучити весь дефіцітний пром[исловий] крам по Зорянській сільраді і 50 % по Анатолівській й Олександрівській сільрадах.»[3]
- Село постраждало внаслідок голодомору 1932–1933 та 1946–1947 років. Статистичних даних про кількість постраждалих не має, однак, окремі свідчення очевидців — які проживали, на той час, в Анатолівці та в сусідніх селах, свідчать про величезний голод та велику кількість загиблих від нього.[4] [1]
- Під час Другої світової війни з вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Радянські війська звільнили населений пункт наприкінці жовтня 1943 року. На фронтах Другої світової війни боролися з ворогом 142 жителя села, 90 з них загинули, 48 — удостоєні нагород.
- Господарство хуторів було об'єднане в єдиний колгосп — «Червона зірка» (пізніше колгосп ім. Димитрова). За колгоспом ім. Димитрова було закріплено 5142 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4909 га орної землі, з них 190 га зрошуємої. Площа під садами була 16 га, під баштанними культурами — 30 га. Господарство зернового і м'ясо-молочного напряму, спеціалізувалося на розведенні овець.[5] В кінці 1990-х років, у зв'язку з розпаюванням земель та майна, колгосп ім. Димитрова припинив своє існування. На його землях утворилися сільськогосподарське ТОВ «Анатолівське» та фермерські господарства.
- 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Нижньосірогозької селищної громади[6].
- 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Нижньосірогозького району увійшло до складу Генічеського району[7].
- 24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.[8]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 520 осіб, з яких 238 чоловіків та 282 жінки[9].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 476 осіб[10].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 90,64 % |
| російська | 6,86 % |
| молдовська | 2,49 % |
Економіка[ред. | ред. код]
Основою економіки сільськогосподарських та фермерських господарств села є рослинництво: вирощування пшениці, ячменю та соняшнику. Домашні господарства зайняті вирощуванням овочів та злакових культур на присадибних ділянках, а також утримуванням м'ясо-молочної худоби та свійських птахів.
У селі працюють:
- ТОВ «Анатолівське» (2015 р.) та фермерські господарства.
- Сільське комунальне підприємство «Вікторія», що обслуговує 3 артезіанські свердловини та постачає воду жителям села через водогін довжиною 6 кілометрів.
- Заклади торгівлі.
Освіта, культура[ред. | ред. код]
- Анатолівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. Здійснюється підвоз учнів з с. Догмарівка.
- Анатолівський дошкільний навчальний заклад «Веселка».
- Сільський клуб.
Люди[ред. | ред. код]
- Приходько Клавдія Григорівна — Заслужений агроном Української РСР (звання присвоєно у 1987 році), головний агроном ТОВ «Анатолівське», с. Анатолівка. Нагороджена також двома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, двічі нагороджена бронзовими медалями ВДНГ СРСР, трудовою відзнакою — орденом «Знак Пошани».
- Яворський Петро Петрович — директор ТОВ «Анатолівське», колишній голова колгоспу ім. Димитрова, почесний громадянин Нижньосірогозського району.
- За успіхи в праці 65 колгоспників нагороджені орденами і медалями, серед яких: орденом Леніна — доярка П. І. Тушевская, орденом Жовтневої Революції — бригадир комплексної бригади Н. А. Попка, двома орденами Трудового Червоного Прапора — голова колгоспу С. Р. Тишковський, орденами Трудового Червоного Прапора — скотар Д. І. Гурчик, тракторист А. І. Марковський, шофер А. А. Попка, доярка П. Ф. Слонівська.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Військовий експерт пояснив, чому російські війська так швидко захопили Херсонську область. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023.
- ↑ З. С. Орлова, И. Д. Ратнер. Из истории заселения Херсонщины. Херсон. 1993 — с.124
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933. Том Херсонська область (PDF). с. 410. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2017. Процитовано 11 березня 2018.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933. Том Херсонська область (PDF). с. 654, 655. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2017. Процитовано 11 березня 2018.
- ↑ Історія міст та сіл УРСР (рос.) . Архів оригіналу за 14 березня 2018.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Військовий експерт пояснив, чому російські війська так швидко захопили Херсонську область. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР [Текст] : в 26 т. [Том 22]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.]. - К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. - С. 501. Том 22.
- Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 — 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. — Херсон: Айлант, 2015. — С. 103.
- Історія міст та сіл УРСР. Анатолівка. [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Анатолівка [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Херсонську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||||||||
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
