Генічеськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генічеськ
Genicesk.gif
Герб Генічеська
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Херсонська область Херсонська область
Район/міськрада Генічеський район
Рада Генічеська міська рада
Код КОАТУУ 6522110100
Засноване 24 вересня 1784
Статус міста з 1938 року
Населення 20487 (01.01.2011)[1]
Площа 603,83 км²
Поштові індекси 75500-75509
Телефонний код +380-5534
Координати 46°10′37″ пн. ш. 34°47′56″ сх. д. / 46.17694° пн. ш. 34.79889° сх. д. / 46.17694; 34.79889Координати: 46°10′37″ пн. ш. 34°47′56″ сх. д. / 46.17694° пн. ш. 34.79889° сх. д. / 46.17694; 34.79889
Водойма Азовське море
Відстань
Найближча залізнична станція Генічеськ
До обл./респ. центру
 - фізична 166 км
 - автошляхами 208 км
До Києва
 - автошляхами 737 км
Міська влада
Адреса 75500, м.Генічеськ, вул. Червоноармійська, 8
Веб-сторінка Генічеська міськрада
Міський голова Пінаєв Олександр

Гені́чеськ (колишні назви — Енічі, Геніч, Ченішке, Усть-Азовськ, Тонке) — місто районного значення на півдні України. Районний центр Генічеського району Херсонської області. Розташоване на березі Утлюкського лиману та Генічеської протоки. Разом з Арабатською стрілкою є морським, кліматичним, частково грязевим курортом. Пересічна температура січня −2,8 °C, липня +23,4 °C. Опадів 343 мм на рік.

Етимологія назви[ред.ред. код]

Походження назви «Генічеськ» пов'язують з татарським «дженічи» — тонкий, а зараз саме так називається протока, хвилі якої омивають міські пляжі. Перша згадка про Генічеськ міститься в Наказі Катерини II від 10 лютого 1784 р. Для мирних жителів першим заняттям стало рибальство, потім вже почали займатися землеробством і видобутком солі. Надалі місто розвивалося біля моря як місто рибаків, місто — порт, місто — курорт.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Генічеськ — місто районного значення в Херсонській області, адміністративний центр Генічеського району.

Генічеськ розташований в північно-західній частині побережжя Азовського моря в місці злиття північного закінчення Арабатської Стрілки з протокою Тонкий, який сполучає Утлюкський лиман з Сивашем. Місцевість ця була заселена ще з часів сивої давнини. Легендарні амазонки, скіфи, сармати, арії, кіммерійці, греки, татари — всі вони жили в цих краях в різні часи.

Клімат[ред.ред. код]

Помірний клімат Генічеська носить приморсько-степовий характер. На цій території сухе і сонячне літо з середньою температурою +24 °C. Але завдяки морю створюється досить приємний м'який мікроклімат. Багатокілометрові піщані пляжі Генічеська відкривають купальний сезон вже на початку травня. У розпал літнього сезону вода в досить мілкому Азовському морі прогрівається до +28 °C, а в Сиваші до +42 °C.

Історія[ред.ред. код]

Вид на пляж Генічеська
Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні у м. Генічеськ

Древній Генічеськ[ред.ред. код]

Історія Генічеська приводить нас до назви поселення Saline (Саліне). Генуезькі купці, в XIII–XV століттях фактично ділили владу в Криму з кримськими татарами, а в своїх морських подорожах користувалися картами, які називалися портоланами.

Міста-колонії Північного Приазов'я жили повнокровним життям вже в середині I тисячоліття до нашої ери. Окреслені на «Карті чорноморського узбережжя по Птоломею» перші грецькі поселення північно-західного узбережжя Азовського моря Акра і Лейа, розташовувалися по сусідству з сучасним Генічеськом, а Нова фортеця — на його території. Це підтверджується «Картою Криму», складеної в 1562 англійцем Антонієм Дженкінсоном і включеної в перший географічний атлас «Видовище світу земного» фламандського географа і картографа Абрахама Ортелія (Бельгія, 1590).

Війна і Генічеськ[ред.ред. код]

Упродовж багатьох років місцеві краєзнавці шукають в Генічеську залишки кримськотатарської або турецької фортеці. Їм вдалося підтвердити існування тут військового укріплення часів Кримського ханства.

Знаменитий турецький мандрівник Евлія Челебі виділив фортеці Генічеська у своїй книзі цілий розділ під назвою «Похвала прекрасного замку Ченішке», присвячену побудованому кримським ханом в 1640 на північній частині Арабатської стрілки кріпакові спорудження з дощаній дахом і металевими воротами. У різних місцях він називає фортеця вежею. Логічно припустити, що і «замок Ченішке» (переведено як «Генічеськ») був фортецею-вежею.

Військова карта 1738 ілюструє похід армії Ласі в 1737. Півострів на ній буквально усипаний символами татарських чи турецьких фортець — вежами з півмісяцями. Але Генічі («Geniczi») вже позначений як місце дислокації російського гарнізону (стилізований щит і зірки).

Ім'я «Генічеськ» за змістом ближче всього до тюркського вислову «тонка вода» . Якщо ця близькість надалі не буде спростована, дату заснування міста можна віднести до часу не пізніше 1640 року, коли була побудована «вежа на гирлі тонких вод» (вона ж — «замок Ченішке», по-ногайських — «Дженічке», що означає «Новий тонкий»), позначена на комунікаційної карті 1685. На материковому березі протоки, безсумнівно, знаходилося однойменне з фортецею і протокою поселення, тобто Тонка вода. Це підтверджується картою Криму, виданої Я. Сандрартом в 1687. Генічі (Geniczi) військове укріплення розташовувалося тут з 1736. Генічеськ як російське місто існує не 227 років, а щонайменше на півстоліття довше.

Протягом багатьох століть різні народи панували в Приазов'ї. На просторах Євразії Генічеськ, кого тільки не побачила і як тільки не називався, виглядав малою піщинкою. Його значення зростало у міру зростання могутності Росії. Зусиллями багатьох поколінь знову ожив шлях «із варяг в греки», на якому в числі багатьох інших стояв і російське містечко-фортеця Генічі (пізніше Генічеськ і Усть-Азовське). Останні двісті років Таврида з прилеглими до неї степами була одним з найважливіших ділянок південних рубежів Росії. Генічеськ гідно ніс свою прикордонну службу. У період російсько-турецьких воєн, тобто фактично до початку XX століття, Генічеськ залишався евакуаційним, продовольчим і оборонним пунктом Росії на Азовському узбережжі. У роки Кримської війни 1853–1856 років він успішно протистояв просуванню ворожих військ на материк.

Генічеськ XIX–XX століття[ред.ред. код]

На рубежі XIX–XX століть казенне село, селище, містечко (з 1837) та місто (з 1903) Генічеськ Мелітопольського повіту Таврійської губернії славився рибо-, соле-і хліботоргівлею. У його околицях, в основному на півострові Чонгар, вирощувалася знаменита пшениця «арнаутку». Зерно йшло на експорт. У порту швартувалися судна з Англії, Франції, інших країн.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Генічеськ розташований у південно-східній частині Херсонської області. Межує з Якимівським районом Запорізької області, Новотроїцьким, Іванівським районами Херсонської області та Джанкойським і Ленінським районами Автономної Республіки Крим.

Економіка[ред.ред. код]

Генічеськ має хороші перспективи для становлення економічно і соціально розвиненим містом України.

Місто розташоване на узбережжі Азовського моря, лідера СРСР з ловлі риби. В даний момент рибне господарство лежить в руїнах, після розвалу СРСР цього так ніхто і не відновив, попри те, що знаходиться поблизу президентської резиденції (Бирючий Острів). У Генічеську вже існує рибний завод, але його продукція залишає бажати кращого. При створенні повного циклу рибообробки (розведення / видобуток, обробка, фасування) можна отримати величезний прибуток, з урахуванням довколишнього залізничного вузла (Новоолексіївка).

Наступним цікавим і не менш перспективною справою є виноробство. Генічеськ має ідеальний клімат для вирощування виноградників та їх використання. В радянські часи винний завод існував, даючи непогане вино, роботу і відповідно прибуток державі, але після розвалу СРСР винний завод прийшов в занепад, зараз залізниця, підведена до колишнього заводу розібрана, сам завод іржавіє і чекає години зносу. Але для заняття виноробством потрібні виноградники, багато виноградників. Ліве узбережжя Арабатської стрілки рясніє корінням колишніх виноградних садів, зараз кожен рік їх палять, щоб не допустити їх поширення.

Розвиток туристичного бізнесу. Перебуваючи біля основи найдовшої піщаної коси Європи, на якій до того ж розташовані три унікальних цілющих джерела та історична спадщина буйної історії цього регіону, перспектива туристичного бізнесу здається очевидною. Сам Генічеськ стоїть на недосліджених до сих пір катакомбах турків, які за чутками заповнені золотом в основі. В центрі ж Генічеська є історично не відреставровані будівлі. При реставрації центру міста в колишньому історичному стилі, створення шопінг-точок, кафетеріїв і просто парків дане місто може посперечатися з більшістю курортних міст Криму, а можливо навіть Середземномор'я. У Генічеську існує велика районна лікарня.

Великий економічний потенціал має Арабатська стрілка.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність наявного населення Генічеського району за станом на 01 жовтня 2010 року становила 61,6 тисяч осіб, в тому числі міського — 34,3 тис. осіб, сільського — 27,3 тис. осіб. З початку року відбулося скорочення чисельності населення району на 108 осіб, що майже на рівні попереднього року. Зменшення населення відбулося переважною часткою за рахунок природного скорочення. Кількість народжених протягом січня-вересня 2010 року становила 552 (у попередньому році — 537), кількість померлих — 791 (факт відповідного періоду минулого року — 675).

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Ріст обсягів харчової промислової продукції передбачається за рахунок виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів (відповідно +1,8% та 7,5% у натуральному вигляді) — на підприємствах ТОВ «Дніпро», а також іншими приватними суб'єктами господарювання району, консервів овочевих (+5,9%), води мінеральної та квасу (відповідно +4,2% та 11,1%), олії (+25%) — на фабриці ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка», риби мороженої (+3,4%) — у риболовецькому колгоспі «Ревхвиля».

Заробітна плата[ред.ред. код]

Середньомісячна заробітна плата у районі протягом 2010 року постійно зростала. За очікуваними даними за 2010 рік вона зросла на 18,2% порівняно з попереднім роком становить 1585 грн., що перевищує розмір мінімального прожиткового рівня на одну працездатну особу у 1,8 рази.

Туризм[ред.ред. код]

Сьогодні Генічеськ живе, в основному, за рахунок рибальства, харчової промисловості, сфери обслуговування, курортного бізнесу. Цілющі властивості моря, сонця, повітря привертають в Генічеськ десятки тисяч людей з України і країн СНД.

Екологічно чиста місцевість, фрукти і овочі, вирощені умілими руками місцевих жителів, — все це вабить в Генічеськ і на Арабатську Стрілку відпочиваючих, так що в літній час населення як мінімум потроюється.

Ціни на курортні послуги дуже різні, залежать від пропонованих зручностей і умов мешкання, тому можуть задовольнити як людей низького і середнього достатку, так і тих, хто звик до комфортабельних готелів.

Музеї[ред.ред. код]

У місті є Генічеський краєзнавчий музей, що знаходиться за адресою: вул. Петровського, 1. Відкритий з 08-00 до 16-00, крім неділі.

Генічеський краєзнавчій музей представляє цікаву колекцію, присвячену Історії Виникнення Міста Генічеська. У залі Природа краю є 2 діорамі: Азовська море й Острів Бирючий. Серед унікальних експонатів: стела сарматського періоду, кістки Південного слона (мамонта), античні амфори, картини народного художника Купріянова, архівні документи періоду фашистської окупації, предмети побуту, одяг, посуд XVIII–XIX ст.

Транспорт[ред.ред. код]

Місто Генічеськ має автобусний зв'язок з Херсоном, Запоріжжям, Дніпропетровськом й поселеннями сусідніх районів.

Генічеськ обслуговується залізничними станціями Генічеськ й Новоолексіївка, через яку має сполучення з багатьма містами України й Східної Європи. Між двома станціями курсує приміський потяг.

Пасажирські перевезення у районі здійснюють 2 автоперевізники приватної форми власності: ТОВ «Югтранс», якому належить близько 95% перевезень у районі, та ПП Монастирьов. ТОВ «Югтранс» забезпечено маршрутне сполучення по 21 направленню у районі, на яких функціонує 60 рейсів. Крім того, ним здійснюється перевезення на 5 внутрішньоміських маршрутах. Підприємство має автопарк, що відповідає сучасним вимогам і становить 46 автобусів. Морський торговельний порт, розташований на території району, залишається бездіяльним у зв'язку із складним фінансово-господарським станом. У районі проведена робота щодо формування ділянок автомобільних доріг загального користування у районі, які потребують капітального ремонту. Відповідно до переліку доріг це близько 67 км дорожнього покриття.

Залізниця[ред.ред. код]

Генічеськ обслуговується залізничними станціями Генічеськ й Новоолексіївка, через яку має сполучення з багатьма містами України й Східної Європи. Між двома станціями курсує приміський потяг.

Архітектура[ред.ред. код]

Відома архітектурна пам'ятка Генічеська — арка Калімбета. Збудована на початку XX століття місцевим купцем.

Пам'ятники та скульптури[ред.ред. код]

По пам'ятниках Генічеська можна вивчати історію СРСР. Крім звичного, для кожного громадянина колишнього союзу, пам'ятника Леніну, зустрічаються екзотичні пам'ятники на тему інтернаціональної дружби, так популярної в Радянському Союзі. В 1938 році Генічеський район і Махарадзевський район Грузинської РСР уклали договір про соціалістичне змагання між районами. Приїжджали делегати, обмінювалися досвідом… В 1968 році, з нагоди тридцятиліття дружби двох районів, в центрі Генічеська, на перехресті проспекту Мира і названої в честь цієї події вулиці Махарадзе, встановили симпатичний пам'ятник з лаконічною назвою «Дружба». Поруч на бібліотеці до цього часу висить меморіальна табличка, яка нагадує про ці події в історії міста.

У місті знаходиться пам'ятник воїнам, загиблим під час Другої світової війни в боях за Генічеськ.

Будівлі[ред.ред. код]

Місто в основному забудоване одноповерховими будинками. Навіть в центрі, на проспекті Миру, повно одноповерхової забудови.

На території Генічеського медичного училища, розташованого в самісінькому центрі, на проспекті Миру. Поруч з училищем знаходиться одна з найстаріших будівель міста — приміщення колишнього Петербурзького міжнародного комерційного банку.

Культура[ред.ред. код]

Збережено мережу культурно-мистецьких закладів району. Реалізацію державної культурної політики в районі забезпечують: 25 клубних установ, в тому числі 15 сільських будинків культури, 9 сільських клубів, районний будинок культури, 24 бібліотеки, 3 пункти книговидачі (книжковий фонд становить 293 тис. примірників), 3 дитячі школи естетичного виховання та 2 їх філії, 1 краєзнавчий музей (10029 експонатів). У районі діють 138 колективів художньої самодіяльності, з них 92 дитячих, всього 1294 учасників, з них 885 дітей. 17 колективів мають звання «народний» та «зразковий».

Спорт[ред.ред. код]

У районі працюють 1 стадіон, 28 спортивних залів, 49 спортивних майданчиків, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи, 5 фізкультурно-спортивних клуба, 9 підприємств та установ району проводять фізкультурно-оздоровчу роботу. У 2011 році буде збережена мережа закладів фізичної культури і спорту.

Освіта та наука[ред.ред. код]

Діюча мережа закладів освіти району забезпечує потреби населення в наданні освітніх послуг з дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти. На кінець 2009 року у районі функціонувало 24 загальноосвітні школи І-ІІІ ступеня, 1 гімназія, 3 загальноосвітні школи І ступеня, 1 вечірня школа, 1 міжшкільний навчально-виробничий комбінат, 4 позашкільні заклади, 28 дитячих дошкільних установ. Крім того, у районі діють Генічеська санаторна школа-інтернат, три професійно-технічні училища, Генічеське медичне училище, Генічеський факультет Херсонського національного технічного університету, які відносяться до освітніх установ обласного підпорядкування. Навчальні заклади:

  • Школа № 1
  • Школа № 2
  • Школа № 3
  • Школа № 4
  • Санаторна загальноосвітня школа-інтернат
  • Вечірня школа 9 (колишня школа № 6)
  • ВПУ № 17
  • ПТУ № 27
  • Медичне училище
  • Факультет Херсонського національного технічного університету
  • СЮТ (Станція юних техніків)
  • СЮН (Станція юних натуралістів)
  • Факультет Харківської національної академії міського господарства
  • Музична школа міста Генічеськ

Цікаві та маловідомі факти[ред.ред. код]

Перебування в Генічеську в роки війни 1941-45 рр. хорватських та італійських спецназівців. Хорватів, німці визначили в Генічеськ і поставили завдання охорони узбережжя від радянських десантів і диверсантів. В якості транспортних засобів скупуваті німці видали їм радянські катери і човни, конфісковані у місцевого населення, пообіцявши нову техніку пізніше. Але, як стверджує хорватський історик Ален Мілчіч, його земляки просто-таки «рвалися в бій». Але вийшло тільки перше слово: навесні 1942, коли Азовське море очистилося від льоду, хорвати вийшли в море для установки мін та підірвалися. Загинуло 25 осіб. Проте нестачі в поповненні не було: крім самих хорватів і невеликої частини німців, у підрозділі служило близько 200 чоловік колишніх радянських моряків.

Як стверджує той же Мілчіч, коли легіонерів вирішили перевести в Маріуполь, влади Генічеська вирішили навіть перейменувати одну з вулиць міста в «Хорватську» — такі вони були класні хлопці. Але тут слід пам'ятати, що власті були окупаційні, а однією з бойових завдань «класних хлопців» було розстрілювати рибалок, які порушили німецький заборона самостійного виходу в море.

Арабатська стрілка на географічних картах з'явилася вперше лише в 1650 р., так що за геологічними мірками її вік можна порівняти з дитинством.

Вся її західна частина виходить на Азовське море і є прекрасним залитим сонцем пляжем з пологим дрібно піщаним берегом. За рахунок того, що підводна частина тут неглибока, вона легко прогрівається до 28 — 30 градусів, дозволяючи приймати теплі морські ванни як дорослим, так і дітям. Глибина починає зростати лише з відстані в 100 м від суші, так що це ідеальне місце відпочинку з дітьми.

Пляж обернений у відкрите море і дозволяє отримувати особливе задоволення від катання на безпечних хвилях. У штиль вода тут настільки спокійна і прозора, що можна розглядати підводний світ, як акваріум — просто опустивши голову у воду або плаваючи в масці. Вашому погляду відкриються зграї мальків хамси, кефаль, пелінгас, глоса, бичок і інші мешканці морської стихії.

На Арабатській стрілці відкриті мінеральні води, насичені корисними біологічно активними речовинами, такими як йод, бром, кремнієва кислота. Важливим є і той факт, що ці води термальні, подаються зі свердловини з температурою 55°-65°С. Вони вже використовуються для лікування захворювань опорно-рухового апарату, периферійної нервової системи і ін.

Окрім цілющих термальних вод, Арабатська стрілка славиться невичерпними запасами лікувальної грязі. Величезна кількість їх виявлена в озерах Сальково, Генічеське і в протоці Кручене гирло, розташованому поряд з турбазою «Генічеськ». Ще одним потужним лікувальним чинником є ропа (сольовий розчин) озер і заток, розташованих по всій стрілці.

У другій половині ХІХ ст. у Генічеську неодноразово виступав композитор Семен Степанович Гулак-Артемовський (його родичі мешкали на Арабатськиі стрілці)

Письменник А. П. Чехов (за фахом — лікар) у справах служби медичного інженера робочих місць промислових робітників соляних промислів побував у Сальково та на Арабатській Стрілці. У м. Генічеськ відвідав театр «Гігант»

Відомий широкому загалу «Костя-рибак», який «шаланды полные кефали в Одессу привозил», — онук генічеського рибалки на прізвище Ніколаєнко

Знамениті уродженці[ред.ред. код]

У місті народився український графік, професор Харківського художнього інституту Йосип Дайц (18971954).

  • Деркачов Ілля Петрович (Деркач) (* 1834, Усть-Азовськ — † 1916) — український та російський методист початкової школи, педагог, дитячий письменник.

Логотип Московської Олімпіади-80 був розроблений уродженцем Генічеського району, жителем смт. Партизани Нікітченко Віктором Олексійовичем.

Храми[ред.ред. код]

  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ МП
  • Свято-Успенський храм УПЦ МП
  • Мусульманська громада «Іслам» (ДУМК)
  • Єврейська община «Хабад»

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Беличко Ю. Н. Геническ и окрестные земли (приложение к ч.1). Катакомбы. Геническ, 2007. — С. 35.
  • Енциклопедія історії України — 2-й том. Г-Д. Київ: Наукова думка, 2004. — 51 с.
  • Енциклопедія сучасної України — 5-й том (2006) — гасла на літери «В» — «Г», частина «Вод» — «Гн». — 327 с.
  • Енциклопедія українознавства — Київ, 1993. — С. 456.
  • Географічна енциклопедія України. В 3 т. — Т. 1: A-Ж. — К.: УРЕ,1989. — С. 240.
  • Памятники градостроительства и архитектуры УССР. В 4 книгах. — Кн. 4. — К., 1986. — 244 с.
  • Руденко В. П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. — Л.: Каменяр, 2003. — 250 с.
  • Пирогов И. А., Азовское море, 2007.- С.60.
  • Україна. Путівник / під ред. О. Зінкевича, В. Гули. — К.: Либідь, 1999. — 450 с.
  • Херсонес Таврический : Путиводитель по музею и раскопкам/ В. С. Щербакова и др. — Симферополь: Таврия, 1979. — С. 128.
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“». Українська діаспора: видатні постаті", К.: КИТ, 2007, — 436c.
  • Херсон : Страницы истории, 1778–1978/ Авт. Емельянов Михаил Андреевич и др.; Под ред. В. П. Сурина. — Симферополь: Таврия, 1978.- С. 78.
  • офіційний інформаційний сайт Генічеської районної державної адміністрації
  • Облікова картка на сайті Верховної ради

Див. також[ред.ред. код]

Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.