А-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
А-1
Тип Навчальний планер
Країна походження  РРФСР/СРСР СРСР
Головний конструктор Антонов Олег Костянтинович
Перший політ 1930
Виготовлено 5700
Базова модель Стандарт-2
CMNS: А-1 у Вікісховищі

А-1 (У-с4, Ус-4 — «учбовий, серії 4») — навчальний одномісний планер конструкції Олега Антонова.

Конструкція[ред. | ред. код]

Планер А-1 призначався для початкового навчання. Був створений на базі попередньої розробки Олега Антонова - планера «Стандарт-2».

Являє собою чотирьохпідкосний моноплан з високорозташованим крилом. Як фюзеляж використовується плоска центральна ферма з хвостовою балкою, на якій розташоване хвостове оперення. Балка з'єднується шарніром з центральної фермою. Завдяки цьому хвостову частину планера можна скласти уздовж розмаху крила. При цьому не відбувається порушення регулювання тросів керування рулями. Ця особливість полегшує транспортування планера, зменшує необхідне для його зберігання місце.

Носовий обтічник може зніматися.

Для зльоту і посадки використовуються лижа або дерев'яне колісне шасі.

Вдала конструкція, яка цілком відповідає призначенню планера, призвела до того, що планер був виготовлений великою серією. Більш того, планер став родоначальником цілого ряду літальних апаратів різного призначення.

Модифікації[ред. | ред. код]

Літера "с" у назві означає "серії".

Назва Тип Рік Екіпаж Кількість Примітки
Стандарт-1 прототип 1929 У 1933 році було створено модифікаці серії ИП[ru] («испытание профиля») — еспериментальні планери ИП-1 та ИП-2
Стандарт-2 (ОКА-5) прототип 1929 1
У-с1 (Ус-1, ОКА-8) навчальний 1930
У-с2 (Ус-2, ОКА-9) навчальний 1931
У-с3 (Ус-3) навчальний 1932 1 1600 Перша серійна модифікація.
П-с1 (Пс-1, «Упар») навчальний ширяч 1932 1 800 Паритель або Упар («учебный паритель»).
ОКА-12 начальний експериментальний 1932
П-с2 (Пс-2) навчальний ширяч 1933
У-с4 (Ус-4) навчальний 1934 1 Отримав офіційну назву А-1 у 1938 році.
Б-с3 (Бс-3) буксирувальний 1 650 (до 1937 року)
Б-с4 (Бс-4) буксирувальний 1934
Б-с5 (Бс-5, ОКА-31) буксирувальний 1935 1
У-с5 (Ус-5, ОКА-32) начальний 1936 2
У-с6 (Ус-6) навчальний 1936-1937 2 Прототип А-2.
А-1 (Ус-4) навчальний 1938 1 Модифікація У-с4 для масового виробнитва. Найбільш поширена версія. Інколи ще називають Антонов А-1, але офіційно такої назви не існувало. У 1949 році було видано друком опис та альбом креслень планера.
А-2 навчальний 1942 2
А-3 («Молодь») навчальний 1953 2

Копії та модифікації виготовлялися в різних країнах:

Країна Назва Рік Базова версія Кількість Виробник Примітки
Туреччина THK-4 1945 У-с4 (Ус-4) 40 THK[en] Ліцензійна копія У-с4.[1][2][3] Використовувався для навчання турецьких військових льотчиків. У Музеї Турецької авіаційної асоціації[en] в Анкарі встановлено монументальну скульптуру у вигляді долоні яка запускає планер THK-4.[4][5]
THK-7 1946 П-с2 (Пс-2) 40 Ліцензійна копія П-с2.[1][2][3]
MKEK-6[en] У-с4 (Ус-4) MKE[en] Двомісна модифікація THK-4.[1][2]
Фінляндія Harakka I[en] 1945 У-с3 (Ус-3) 28 Не ліцензійна копія створена на основі захоплених планерів та креслень під час фінського визволення міста Äänislina (нині Петрозаводськ).[6] Планер відкритого типу (без обтікача) з шасі типу лижа.[7]
Harakka II[en] (PIK-7) PIK[en] Модифікація Harakka I з посиленою конструкцією, розроблена студентським аероклубом Університету Аалто. Планер Harakka II «Muna» мав обтічник еліпсоподібної форми з відкритою кабіною.
Harakka III[en] 1948 1 Версія з покращеним хвостовою балкою замість ферменної конструкції. У 2002 році відреставрований до стану льотної придатності.
Motorized Harakka 1 Експериментальний літак зі штовхаючим гвинтом, оснащений двигуном від автомобіля Citroën 2CV.

Специфікації[ред. | ред. код]

Джерело Красільщиков 1991, 230

Основні характеристики

  • Екіпаж: Один пілот
  • Довжина: 5,60 м (18 фт 5 дм)
  • Розмах крила: 10,56 м (34 фт 8 дм)
  • Висота: 1,70 м (5 фт 7 дм)
  • Площа крила: 15,6 м² (168 кв. фт)
  • Маса порожнього: 92 кг (200 lb)
  • Злітна маса: 164 кг (361 lb)

Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість: 70 км/год (40 миль/год)
  • Швидкість зниження: 1,2 м/с (240 фт/хв)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Антонов, О. К. (1933). Техническое описание планеров У-с3 и П-с1 [Технічний опис планерів У-с3 і П-с1] (рос.). Москва — Ленинград: ГосМашМетИздат.
  • Антонов, О. К. (1934). Техническое описание планеров [Технічний опис планерів] (рос.). Москва — Ленинград: ОНТИ ГосМашМетИздат.
  • Антонов, О.; Шашабрин, А. (1936). Техническое описание и эксплоатация планеров Ус-4 и Пс-2 [Технічний опис і експлуатація планерів Ус-4 і Пс-2] (рос.). Москва — Ленинград: ОНТИ.
  • Шушурин, В. В. (1938). Антонов, О. К. (ред.). Атлас конструкций планеров [Атлас конструкцій планерів] (рос.). Москва — Ленинград: ОборонГИз.
  • Пьецух, А. (1938). Весовые характеристики некоторых планеров. Планеризм. Самолет (12).
  • Описание и чертежи одноместного учебно-массового планера А-1 (Ус-4) [Опис і креслення одномісного учбово-масового планера А-1 (Ус-4)] (рос.). Москва: ДОСАВ СССР. 1949. Альбом чертежей (см. прилож.)
  • Учебный планер А-1 (Ус-4) [Учбовий планер А-1 (Ус-4)] (Альбом креслень) (рос.). Москва: Всесоюзное Добровольное Общество Содействия Авиации. 1949.
  • Пьецух, А. И. (1954). Крылья молодежи [Крила молоді] (Посібник) (рос.). Москва: ОборонГИз.
  • Шереметьев, Б. Н. (1959). Планеры [Планери] (рос.). Москва: ДОСААФ. с. 20—65.
  • Антонов, О. К. (1990). Патон, Б. Е. (ред.). Планеры. Самолеты [Планери. Літаки] (рос.). Киев: Наукова Думка. ISBN 5-12-000872-0.
  • Моисеев, В. А. (25 травня 2005). Олег Константинович Антонов (к 100-летию со дня рождения) [Олег Костянтинович Антонов (до 100-ліття з дня народжения)]. Ювілеї. Пам'ятні дати. Наука та наукознавство (рос.). 2006 (1): 101—123.
  • Анисеенко, В. Г.; Калашников, И. Л. (2010). Планеры О. К. Антонова [Планери О. К. Антонова] (рос.). Киев: АэроХобби. ISBN 978-966-2942-05-7.
  • Türk Hava Kurumu Uçak Tasarımları / Güleren, K. M., Sülümbaz, M. // Mühendis ve Makina. — 2013. — Т. 54, вип. 638. — С. 54-61.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Osman Gazi Baykal - TÜRKİYE’DE ÜRETİLEN PLANÖRLER ve İLK UÇUŞLARININ TARİHÇESİ-SON. www.airkule.com. Процитовано 23 вересня 2023.
  2. ↑ а б в Gazi Baykal, Osman. TÜRKİYE'DE UÇAK ÜRETİM FAALİYETLERİNİN TARİHÇESİ-4. airkule.com (тур.). Архів оригіналу за 20 листопада 2010.
  3. ↑ а б THK. www.tuncay-deniz.com. Процитовано 23 вересня 2023.
  4. ↑ Türk Hava Kurumu - Ankara Paraşüt Kulesi ve THK Müzesi. thk.org.tr (тур.).
  5. ↑ Haber Ajansi, İha (1 жовтня 2018). THK 80 yıl sonra efsane planörü yeniden üretti. CNN TÜRK (тур.). Процитовано 23 вересня 2023.
  6. ↑ Iwaru Oy, Scale gliders of classic PIK-planes - PIK-7 Harakka II. iwaru.fi. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 23 вересня 2023. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=|deadurl=no (довідка)
  7. ↑ Harakka I H-5 -alkeisliitokone ja purjelentoharrastajia (фін.).

Посилання[ред. | ред. код]

Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=А-1&oldid=41180216