Бар (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бар)
Перейти до: навігація, пошук
Бар
Bar s.png Прапор-Бар.jpg
Герб Бара Прапор Бара
Вид на місто Бар
Вид на місто Бар
Бар
Бар на карті району
Бар на карті району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область Вінницька область
Район/міськрада Барський район
Рада Барська міська рада
Код КОАТУУ 0520210100
Засноване 14 століття
Перша згадка 1401
Магдебурзьке право 1540
Статус міста з 1938 року
Населення 16500
Площа 5,95 км²
Густота населення 2 890 осіб/км²
Поштові індекси 23000-23005
Телефонний код +380-4341
Координати 49°04′41″ пн. ш. 27°40′59″ сх. д. / 49.07806° пн. ш. 27.68306° сх. д. / 49.07806; 27.68306Координати: 49°04′41″ пн. ш. 27°40′59″ сх. д. / 49.07806° пн. ш. 27.68306° сх. д. / 49.07806; 27.68306
Висота над рівнем моря 300 м
Водойма р. Рів
Назва мешканців барський, барчани, барчанин, барчанка
Міста-побратими Flag of Poland.svg Квідзин Рибнік (Польща)
День міста остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Бар Жмеринська дирекція (ДН-3) Південно-Західна залізниця
До станції 7 км
До обл./респ. центру
 - фізична 61 км
 - залізницею 77 км
 - автошляхами 65 км
До Києва
 - фізична 255 км
 - залізницею 298 км
 - автошляхами 317 км
Міська влада
Адреса 23000, Вінницька область, Барський р-н, м. Бар, вул. Пролетарська, 6, 2-25-88
Веб-сторінка Офіційний сайт Бара

Бар — місто районного підпорядкування (з 1938 року) в Барському районі Вінницької області, райцентр Барського району. Наявне населення 16500 мешканців [1].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Поділля

Древній період[ред.ред. код]

Територія міста Бару була заселена з прадавніх часів. З археології відомо, що в цьому регіоні існувала Буго-Дністровська культура 6500—4750 рр. до н.е. На східній околиці міста археологи виявили трипільське поселення пізнього періоду (3100—2500 рр. до н. е.), а на західній — скіфське (з 7 ст. до н. е.) і черняхівське (бл. 4 ст. н. е.), також комарівське (15 ст. до н.е.).

З 9 ст. до н.е. край населяли носії чорноліської культури, потім скіфи-орачі. Геродот (бл. 484—425 рр. до н. е.) писав про те, що Поділля населяють сармати. З 4 ст. землі вже входили до держави Антів - Антський союз. Руські літописці наводять назву племені - уличі (6-10 ст.).

З 12 ст. край фігурує під назвою Болохівщина, яка в 1241 р. потрапила в залежність від Золотої Орди. За 20 км на північ від Бару в урочищі Город Богів поблизу с.Городище (Деражнянський район) знайдено залишки міста, знищеного військом Данила Галицького під час одного з походів 1241 р. або 1257 р. [2]. Іпатіївський літопис дозволяє ідентифікувати його як Божський - одне з найбільших міст Болохівського князівства, назва якого походить від ріки Бог (сучасний Південний Буг) чи від імені князя Божа. Також, можливо, поблизу містився культовий центр словян. Божський (Божеськ, Бузький) — вперше згадується у 1146 р. Знайдені археологами персні з гербами говорять про те, що тут правили нащадки князів Всеволода II Олеговича або Олега-Михайла Святославича.[5].

Барська земля входила до Подільського князівства. Активний розвиток краю, будівництво укріплених градів-замків почалися після завоювання Ольгердом (Битва на Синіх Водах), в результаті якого земля увійшла до складу Великого князівства Литовського (ВКЛ) у 1363-1402, 1411-1430 рр.

Перша документальна згадка про місто (під назвою "Ров") відноситься до 1401 р. Відомий український історик Михайло Сергійович Грушевський в праці «Барське староство» пише:

« … вже в 1405 р. Ров був населеним містом, так що заселення його слід віднести до попереднього часу…  »

Історики-краєзнавці вважають, що місто виникло і будувалось в середині XIV ст., а можливо раніше. Воно було розташоване на правому березі річки Рів, там, де тепер знаходиться село Чемериси-Барські.

В складі Польського королівства[ред.ред. код]

Корогва подолян на Грюнвальді 1410 р.

14 липня 1410 р. під Грюнвальдом союзницька армія слов'янських народів ущент розгромила хрестоносців. Збройній експансії Тевтонського ордену на слов'янські землі було покладено край. Однак визначна перемога не зняла напруги між Польщею та Литвою.

Після Грюнвальдської битви посилилося прагнення литовських князів до державної незалежності від Польщі. Щоб остаточно не втратити Литву, Ягайло мусив піти на суттєві поступки Вітовту. У 1411 р. він передав великому князеві литовському відібране у Свидригайла в 1402 р. Західне Поділля й домігся відмови угорського короля від претензій на Галичину й Поділля.

Після поразки Свидриґайла 1431 р. Ров попадає під владу Польщі. Крім національного та релігійного гніту населення зазнавало величезних збитків від вторгнення татар і волохів.

Каменець і Ровщина, Подільське воєводство на мапі ВКЛ

1435 Ров належав Івану Кмиті.

1443 замок Ров перейшов «в державу» Стогніву Рею (г. Окша) з Шумська.

Війська Кримського хана захопили місто в 1452 р., літописець Марцін Бельський описав ці події-

« Татарська орда, яка вторглась на Поділля, взяла приступом і розграбувала фортецю в Рові, що належала шляхтичу Стогніву Рею. Старосту Рея разом з родиною було забрано в полон, замок зруйновано. Деякі мешканці знайшли притулок в Зінькові, але потім повернулися назад в вже засноване місто Бар (1540)  »

.

1456 року Анджей Одровонж - воєвода руський, львівський староста - викупив з рук шляхтичів королівське місто Ров з селами Іванівці, Куманів, отримавши на них та Ялтушкові дальші застави на квоту 300 гривень та 80 угорських флоринів.[3]

Через півстоліття замок був відбудований, переданий в управління воєводі Станіславу Одровонжу. В нього придбала землі дружина Сигізмунда І, королева Бона Сфорца. У 1533 р. прибула до Ровського замку королева Бона Сфорца із сином Сиґізмундом Авґустом. За її наказом було зведено нову фортецю; у 1537 р. королева дала нову назву місту - Бар на честь Барі — свого княжого володіння в Італії, в якому вона народилася. Пільговою грамотою від 24 листопада 1537 року вона звільняє всіх, хто поселився в Барі, від старостинських і королівських податків, створює Барське староство. Бар разом з 5 містечками і 38 селами належав до числа так званих "столових маєтків" королеви Бони.

Завдяки цьому Бар стає значним торговельним і культурним містом, Барський замок, який було зведено під керівництвом старости Альберта Старжеховського, — потужньою фортецею, яка боронила місто від татарських нападів. У 1540 р. місто отримує магдебурзьке право та герб з ініціалами королеви.[6]

Барська конфедерація

Королева Бона найняла за свій рахунок кілька сотень піших та кінних жовнірів, робітників. Було збудовано спочатку замок (1538), після замку місто Бар (польський) (1540). Після того дрогобицькому старості Войцеху Стажеховському було доручено обнести місто та замок оборонним ровом, оборонними баштами, вежами, валом та озброїти замок. Мешканцям міста дозволив король побудувати міст та брати з нього податок, Стажеховському було дозволено викопати став, на дохід зі ставу підтримувати оборонність міста. В тому ж році коштом королеви була побудована друга частина міста Бар (руський), куди повернулися жителі з роззореного Рову, що сховались до Зінькова. Пізніше була Невідом закладена третя частина міста - Горний Бар, де Невід був призначений війтом, йому було дозволено побудувати власний будинок.

Новий замок, після замку Рова, було зведено на новому місці. Старжеховський вважав, що попереднє місце, не враховуючи його високе розташування, недобре, бо нічим не було закрите. Нове місце було на протилежному боці річки, відділене від Кучманського шляху низиною, заслону було збільшено греблею на річці, що утворило став, який облягав місто з трьох боків. Спочатку замок був здебільшого дерев'яний. Стіни й будинки були збудовані з дубових зрубів - дерева як матеріалу як раз в цій місцевості було вдосталь. Стіни були подвійні — між ними засипалася земля. Замок мав 5 дерев'яних двоповерхових башт, головна башта містила браму, над нею каплиця, на самому верху дзвін. На башті була мідна табличка з надписом на латині про те, як дбає та піклується Бона Сфорца про Бар та його замок. Інша башта теж містила браму - тільки меншу, вона пов'язувала замок з містом. Перед в'здом був бастіон з дубових брусів з двома баштами.

У 1538 році м. Бар стає центром староства, яким залишається до кінця XVIII ст. В 1540 р. Бона призначає старостою легендарного полководця Бернгарда Претвича, якого величали "стіна подільського краю"[4]. Провідну роль у торгівлі Бара відігравали євреї, перша згадка про яких датована 1542 р.

Герб 1540 р.
Бона Сфорца

Бар був зв'язяний шляхами з іншими фортецями, зокрема до Сорок пролягала Барська дорога[5]

Інвентризація замку 1550 відмітила в замку : 56 гаковниць, 1120 напівгаковниць, 11 мечів, 3 секири , 23 бочки пороху, 4743 куль, 6 замшових кафтанів.

Люстрація 1556 подає в Барі польському 120 будинків, в Барі руському - 150 будинків, в Барі черемиському було 51 будинків черемиських, а ляських та руських - 68. В 1576 королем Стефаном Баторієм всі три міста були обєднані в одне місто. За люстрацією 1615 місто витримало татарський напад.

Бар було друге за величиною місто після Кам'янця в Подільському воєводстві та дорівнювало на той час Луцьку та Володимиру Волинському.

Період Речі Посполитої[ред.ред. код]

1 липня 1569 року посли Великого князівства Литовського та окремо депутати польського сейму підписали акт про унію. Вона завершила процес об'єднання двох держав, що розпочався з укладення Кревської унії 1385 року. Після Люблінської унії територія Східного Поділля (Брацлавське воєводство), так як і більшість руських земель, відійшла до Польщі. В цей період у Барі знаходилася резиденція коронних гетьманів Речі Посполитої. В 1594 р. вибухнуло велике повстання проти гніту польських феодалів під проводом Северина Наливайка і Григорія Лободи, в якому взяло участь населення Бара. У часи Визвольної війни українського народу 1648—1657 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького Бар був одним з важливих об'єктів, за який точилися запеклі бої. У 1648 році місто і Барський замок були взяті полковником Максимом Кривоносом. Деякий час Бар був резиден­цією Богдана Хмельницького. Але згідно з Андрусівським перемир'ям місто, як і вся Правобережна Україна, залишалося під владою Польщі.

В 1607 в місті був фундований Домініканський костел.

Між 1610-14 староста Станіслав Жолкевський заклав в Барі єзуїтський колегіум, де пізніше розмістилися базиліани. В 1773 в колегіумі навчалось 553 учні.

У 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику

« Кам'яний Бар- справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати  »

.

23.08 1671 Ульріх фон Вердум писав в нотатках:

« На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста."  »

, a також :

"Місто оточене товстим палісадом,поділене на дві частини: східна частина більша і стоїть пусткою майже незаселена, менша частина сильно зруйнована. Над дверима ратуші на латині був напис: Deliberare mora tutissima est ("навмисна затримка найбезпечніша"). Близько ратуші була мурована синагога. Залишилися незруйновані 3 деревяні церкви, костел перед замковою брамою, Єзуїтський колегіум та кармелітський монастир. Русини мають також ще дві церкви і євреї мають невелику синагогу. Навпроти замку знаходиться єврейське кладовище. На південому - заході місто оточене ставом , утвореним річкою Ров. На північному сході місто було оточене земляними валами і ровами,на даний час залишився тільки палісад."

В Барі пройшло дитинство і юнацькі роки Мирона Костіна (1633-1691 рр.) - визначного політичного діяча, літописця, мислителя і самобутнього поета Молдови. Його батько Янко Костін, будучи господарем Молдови, виступив проти сваволі турецького султана і змушений був рятуватися від переслідувань на Поділлі біля Бару він мав маєток, тут і був похований. Мирон Костін, одержав освіту в відомому в той час Барському колегіумі на початку 1652 року повернувся в Молдову, де одружився з племінницею Петра Могили Оленою, внучкою Симона Могили. М. Костін став одним з найбільших землевласників князівства, зайнявши третє місце в майновій ієрархії молдавських феодалів.

В Барі та його околицях боротьба українського населення проти національно-релігійного і соціального гніту сягнула кульмінації влітку 1648 року. Враховуючи стратегічне значення міста король направив сюди 200 німецьких драгунів 1 200 піхотинців з 4 гарматами, які поповнили польську залогу, що становила близько 3000 осіб і мала 50 гармат, 5 тис. мушкетів, 100 бочок пороху. Після кількаденної підготовки до штурму козацько-селянські загони при сприянні міщан, ранком 31 липня оволодіти замком. Жорстокі бої за Бар тривали з перемінним успіхом на протязі кількох років. Сюди в вересні 1653 року прибув з 30-тисячним військом Б.Хмельницький. Відомо декілька універсалів з поміткою "табір під Баром". Звідси Хмельницький повідомляв російських послів, що в польському таборі під Жванцем великі труднощі і голод, а козаки готові взяти осаджених штурмом.

Після обрання Івана Виговського гетьманом, Бар стає його резиденцією. 1659 гетьманові війська запорозького Івану Виговському та його потомкам було надано «дідичним правом» Барське староство. Король Ян Казимір перебуваючи в Барському замку в 1663 р. подарував Виговському село Шершне. Його син Євстафій в 1698 продав Барське староство Юрію Домініку Любомирському. Юрій Любомирський 1715 поселив в зруйнованому після турецького перебування Барі - орден Василіянів, та надав їм для побудови монастиря місце Семенки, лісок Гунін, та два ставки.


З 1672 по 1699 р. наш край перебував під владою Османської імперії. В 1699 р. за Карловицьким договором Правобережна Україна з Поділлям (і в тому числі Бар) переходять до Польщі. Під час турецького перебування в місті, урядником Бару був литовський татарин - Кричинський. Тут був адмін. центр санджака - одного із 4 районів Подільського еялету.

"Барський монастир"

Після турецької влади на Поділлі на Семенках біля Бару був відновлений монастир на старому місці, чину св. Василія. Монастир був з дерева та обнесений дубовим частоколом. За монастирем на схід був сад з різноманітних дерев і за садом ставок. В 1781 монастиреві були надані приміщеня скасованого в 1773 р. Барського ієзуїтського кляштору та колегії (з 1615 р.). Барська василіянська школа була найбільшою на Поділлі та налічувала 700 учнів. Після Подільського повстання 1830 р. базиліянська школа була закрита, а в 1837 монастир був приєднаний до православ'я. В Покровській церкві ( будувалася 1701-1789) монастиря була чудотворна ікона, до якої на Миколая та на Покрови сходились прочани. Живопис ікони був старим візантійським.

Бар. Комплекс кармелітського монастиря з вбудованою Покровською церквою і келіями.

У 30-х роках XVIII ст. на території краю поширюється гайдамацький рух під керівництвом Неживого, Журби, Швачки, Бондаренка, Верлана. Вершиною гайдамацького руху була Коліївщина. Царський уряд допоміг полякам придушити повстання.

Бар. Вигляд фортеці з боку річки Рів. автор Наполеон Орда.

1.03.1768 в Барі була проголошена Барська конфедерація. В місцевому костьолі під керівництвом кам'янецького біскупа Адама Красінського, магната Юзефа Пулавського, старости варецького, і його сина Казимира Пулавського 29 лютого 1768 року відбулась заключне зібрання цієї військово-політичної організації, яка поставила собі за мету домогтися певних прав і привілеїв для магнатів і католицької церкви. Проти конфедератів було послано російські війська при підтримці гетьмана Ксаверія Браницького з польським військом. 9 червня 1768 під Баром відбулася битва з Кречетніковим, а 30 червня 1768 місто було взяте штурмом під командуванням Апраксіна. Після цього місто було значно поруйноване і з тих пір замок став занепадати. Прихильник барської конфедерації кс. Марк заклав в Барі монастир кармелітів босих, який зостався наполовину закінчений.

В 1776 в Барі було 405 будинків і в селі Чемериси (раніше належало до міста) було 75 будинків.

Старости барські -

Войцех з Білобок Стажеховський (перший), Бернард Претвич (?-1553), Гербурт (1524—1593), Миколай Бучацький-Творовський, Ґольський Станіслав (1553 — †1612), Станіслав Жолкевський, Микола Потоцький, Станіслав Ревера Потоцький, Богуслав Радзивілл (останій).

В складі Російської імперії[ред.ред. код]

З приєднанням Правобережної України до Росії Бар в 1793 р. увійшов до її складу, як повітове місто, а з 1797 р. — став заштатним містом Могилівського повіту Подільської губернії. Бар був центром одного із 4 поліційних округів (стани) повіту.

Костел св. Анни. (побудований домініканцями в 1811р., в стилі неоготики перебудований 1906р.

У 1861 р. населення Бара становило 7965 мешканців (4248 — чоловічої, 3717 — жіночої статі), у місті було 824 будівель, у тому числі 135 кам'яних. З п'яти заштатних міст Подільської губернії лише Бар визнавався промислово розвинутим. На 1861 р. тут діяло 4 шкіряних та 2 цегельних та 6 черепичних заводи. До виробничої сфери можна віднести діяльність 4 міських водяних млинів, а також розвинуту в Барі “фабрикацію угорських вин”. В 1865 р. в Барі збудовано гуральню (майбутній спиртзавод). Але, переважна більшість міських мешканців займались різними ремеслами, торгівлею та сільським господарством. Так, у ремісничому виробництві Бара нараховувалося 467 ремісників (348 майстрів, 76 робітників та 43 учня), найбільше з яких було шевців — 130 майстрів, кравців — 38, ткачів — 35 та гончарів — 25. [6] Серед культурно-освітніх закладів у першій половині XIX століття у місті було два училища — повітове, створене у 1803 р. і духовне, відкрите у 1837 р.

В другій половині XIX століття в соціально-економічному розвитку міста відбулися кардинальні зміни. У 1880 р. населення становило 8277 мешканці. З 1880 р. почав працювати пароводяний млин, відбулась реконструкція гуральні. Бар поступово перетворювався в промислове місто з розвинутою соціальною інфраструктурою. Подальшому піднесенню економіки міста сприяло введення в експлуатацію в серпні 1892 р. залізниці Жмеринка — Могилів-Подільський, на якій була побудована станція Бар (3а 5,5 верст від міста). У місті з'явилось велике індустріальне підприємство – цукрозавод, який дав першу продукцію у 1900 році. [7] Розвиток сільського господарства вимагав нової, досконалішої техніки, отож поблизу міста, у с.Лука-Барська наприкінці XIX століття почав діяти потужний чавуноливарний завод. У місті Бар продовжувався розвиток ремесел: шевської справи, ковальства та столярного ремесло.

Населення Бара 1905 року склало 19438 мешканця, для порівняння - у Вінниці було 37801 мешканців.

Помітні кроки відбулись у розвитку освіти та культури. Ще з 1888 р. діяло міське двокласне училище (нині будинок греко-католицької церкви). У 1906 р. було відкрите реальне училище (тепер СШ № 4), у 1911 р. — приватну гімназію для дівчат (тепер СШ № 2). 7 квітня 1899 року відбулось відкриття міської публічної бібліотеки, яка утримувалася за рахунок міста. [8]

У 1905 р. Поділля охопили революційні виступи. Навесні і влітку 1905 р. було найбільше піднесення в Барі страйкової боротьби. В травні 1905 р. відбувся страйк Барської цукроварні. Робітники вимагали покращити умови праці і збільшити зарплату.

У 1911 році населення Бару становило 22620 мешканців, конфесійний склад — іудеїв - 10 450 (46,2%), православних і старообрядців - 9052 (40%), римо-католиків - 3106 (13,7%).[9]

Новітня історія 20 ст.[ред.ред. код]

Перша світова війна 1914 р. та громадянська війна 1917—1920 років завдали нових бід. У лютому 1918 р. Бар окупували війська кайзерівської Німеччини. У боях з австро-німецькими окупантами брав участь Барський червоногвардійський загін.

23 березня 1919 р. Богунський полк захопив Бар, а в червні цього ж року місто перейшло до рук УГА. В січні 1920 року містом знову оволоділи загони Червоної Армії, а в квітні — поляки і петлюрівці. Під час погрому загинуло 20 євреїв. Радянську владу в місті остаточно було встановлено 24 червня 1920 року і територія відійшла до УСРР, яка вже 30.12.1922 обєдналась із трьома радянськими республіками у СРСР.

Зразу ж після закінчення громадянської війни розпочалося відродження промисловості й сільського господарства. Реконструюються спиртовий та цукровий заводи, споруджується машинобудівний завод, відкриваються нові підприємства: цегельні заводи, хлібозавод, швейна фабрика, електростанція, машинно-тракторна станція. В 1925 р. був відкритий механічний технікум. Єврейське населення міста у 1926 році — 5720 людей (55%).

З квітня 1931 р. почала виходити районна газета «Більшовицькими темпами» (тепер «Подільський край»). Місто було електрифіковано у 1936 р. У Барі будують районну лікарню, школи.

Під час другого голодомору у 19321933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 15 осіб[10].

16 липня 1941 р. гітлерівці окупували Бар. В період окупації було створено округ із 4 районів - Барський ґебіт. Окупанти розстріляли близько 7,5 тис. мирних громадян єврейського походження, близько 2 тис. українців вивезли на примусові роботи до Німеччини.

19 березня 1944 р. війська 18-ї та 38-ї армій Першого Українського фронту розпочали бої за визволення міста і 25 березня частини 305-ї стрілецької дивізії (командир — полковник О. Ф. Васильєв) 74-го стрілецького корпусу 38-ї армії оволоділи Баром.

Економіка[ред.ред. код]

У післявоєнні роки зведено п'ять житлових багатоповерхових будинків, два дитсадки, педагогічне училище, приміщення районної поліклініки, будинок урочистих подій, водозабірний комплекс, котельна теплова мережа.

У 1974-78 рр . поблизу міста було споруджено ЛЕП 750 кв - Лінія електропередачі Альбертірша–Вінниця (див. ru:Мир (энергосистема)). Будівництво останньої ділянки транзиту 750 кВ Донбас - Дніпро-Вінниця-Західноукраїнська-Альбертірша (Угорщина) було завершено в кінці 1978 р. З 1979 р. розпочалася паралельна робота ЄЕС СРСР і ОЕС країн - членів РЕВ.[7]

Найбільш динамічний період розвитку міста припав на 1970-80 рр. і був повязаний із стратегічним проектом РЕВ - будівництвом газогонів Прогрес, Союз, Уренгой, який було завершено у 1983 р. В розбудові міста взяли участь спеціалісти із НДР, ЧССР та ін. країн, які мали стати споживачами газу. В цей період місто розвивалось темпами не баченими, мабуть, від часів Бони Сфорца. Споруджено газокомпресорну станцію та газовідвід від основної магістралі до м. Бар (всього на українській ділянці 9 станцій). Створено Барське ЛВУМГ "Черкаситрансгаз" 24.03.1978р.

Але вже починаючи від 1993 р. проводиться активна деіндустріалізація, ліквідація великих підприємств харчопрому, якими було насичене місто. Такий керований економічний колапс помітно поліпшив екологію району.

В кінці 2010 року "Укренерго" підписала контракт з Dalekovod про будівництво одноланцюгових ЛЕП 330 кВ "Дністровська ГАЕС – підстанція "Бар".[8]

Діють завод соків "Пфаннер"("Pfanner")[9], підприємства з розливу мінвод[10],[11], Барський машинобудівний завод[12], Барський птахокомбінат (м'ясокомбінат), швейна фабрика. На жаль, зупинили виробництво цукровий завод, хлібзавод (влітку 2012) і спиртзавод.

Розташування, транспорт і шляхи[ред.ред. код]

Місто розташоване на південному заході України, на Подільській височині на Українському кристалічному щиті (Дністровсько-Бузький мегаблок) в лісостепу на р. Рів в його середній течії. Тут знаходиться Волино-Подільський тектонічний блок. Довжина вздовж берега — понад 5 км. Через місто пролягає дорога Т0610, найближчі євроавтошляхи E50 і E583.

Відстань до обласного центру Вінниці 68 км. Залізнична станція Бар (станція, Україна) міститься у селищі Бар за 7 км від автовокзалу[13], залізнична станція у с. Васютинці (Барський район) - за 10 км. Обидві належать до Південно-Західної залізниці[14], до ст. Київ-Пасажирський однакова відстань - по 298 км.

Перевезення по ст. Бар здійснюють приміські дизель-поїзди Жмеринка - Могилів-Подільський та пасажирські поїзди 177К "Київ- Могилів-Подільський".

По ст. Васютинці : Гречани - Жмеринка[15] , Гречани - Київ [16].

Найближчий залізничний вузол - Жмеринка (станція) (44 км від Бара автошляхом через с. Лука Барська), де можна здійснити пересадку в напрямках :

  • Козятин, Київ.
  • Одеса
  • Хмельницький, Львів
  • Кишинів
«Відстань від Бара до міст світу (автошляхами)[11]». 
Flag of Latvia.svg Рига ~ 1276 км
Flag of Lithuania.svg Вільнюс ~ 992 км Flag of Sweden.svg Стокгольм ~ 1680 кмFlag of Norway.svgОсло ~ 2221 км
Flag of Russia.svg Мурманськ ~ 3044 кмFlag of Finland.svg Гельсінкі ~ 1668 км Flag of Russia.svgСт-Петербург ~ 1733 км
Flag of Belarus.svg Мінськ ~ 693 км
Flag of Russia.svgНовий Уренгой ~ 4804 км Flag of Russia.svgМосква ~ 1172 км
Flag of Ukraine.svg Чернігів ~ 443 км Flag of Ukraine.svg Київ ~ 312 км
Flag of Poland.svg Варшава ~ 741 км
Flag of Ukraine.svg Львів ~ 367 км Flag of the Czech Republic.svgПрага ~ 1194 км Flag of France.svgБар-ле-Дюк ~ 1997 км Flag of the United Kingdom.svgЛондон ~ 2378 км
Роза ветров
Flag of Ukraine.svg Харків ~ 762 км
Flag of Kazakhstan.svg Астана ~ 3779 км Flag of Russia.svg Єкатеринбург ~ 2825 км Flag of Russia.svg Владивосток ~ 10020 км
Flag of Montenegro.svg Бар (Чорногорія) ~ 1696 км
Flag of Greece.svg Афіни ~ 1849 км
Flag of Italy.svgБарі ~ 1692 км Flag of Gibraltar.svgГібралтар ~ 4022 км
Flag of Ukraine.svg Одеса ~ 492 км
Flag of Moldova.svg Кишинів ~ 287 км
Flag of Bulgaria.svg Варна ~ 936 км Flag of Ukraine.svg Севастополь ~ 909 км Flag of Turkey.svgСтамбул ~ 1344 км
Flag of Ukraine.svg Донецьк ~ 883 км
Flag of the United Arab Emirates.svg Дубай ~ 5102 км Flag of Russia.svg Сочі ~ 1473 км India flag.pngМумбаї ~ 7056 кмFlag of Singapore.svgСінгапур ~ 12521 км

Освіта, культура, спорт[ред.ред. код]

  • Навчальні заклади: Барський автомобільно–дорожній технікум Національного транспортного університету[17], Барський гуманітарно-педагогічний коледж ім. Михайла Грушевського,[18] Барський професійний будівельний ліцей[19], Обласний гуманітарний ліцей для обдарованої молоді з сільської місцевості [20],чотири середні школи, музична школа. В місті періодично проводяться історичні конференції.[21]
  • В 1964 р. засновано Барську дитячо-юнацьку спортивну школу, яка підготувала багато талановитих спортсменів з волейболу, футболу, легкої атлетики, баскетболу (команда "Регіна-Баскет-Бар"[22]). В технікумі ведеться підготовка лижників, у клубі "Денс-стиль" - майстрів спортивного танцю, у клубі "Дао" - майстрів з карате, ушу, кікбоксингу. Добровільне спорттовариство "Колос" відоме футболістами (команда "Штурм").

В місті будується новий спорткомплекс із бассейном, діє оздоровчо-спортивний клуб "Криголам".

  • У приміщенні Будинку Культури з 2007 р. почав проводитись музичний фестиваль «БарРокКо».[23] Працює районна радіостанція на частоті 67,91 МГц.[24], студія кабельного телебачення , виходять газети "Подільський край"[25] , "Барчани"[26], "Незабаром" і "Башта".[27]
  • Готелі: "Барселона"[28], "Перлина"
  • Пам'ятники: скульптура воїна-визволителя на братських могилах у фортеці[29], меморіал барчанам полеглим в роки ВВВ, памятник Грушевському М.С., бюст Врублевського М.Є., стелла Делімарського Ю.К., памятник Шевченку Т.Г.
  • Екскурсійні об'єкти: костел св. Анни (добудовано 1906 р.)(з 1811 - костел св. Миколая), Покровський монастир (XVIII-ХХ) (тепер монастир сестер-бенедиктинок), Святоуспенська церква (1757), жіночий монастир Барської ікони Пресвятої Богородиці[30], греко-католицька церква XVII ст. та монастир св. Івана Хрестителя отців Василіян, руїни фортеці, етнографічний музей в Барському автомобільно–дорожньому технікумі.

Пам'ятки культурної спадщини[ред.ред. код]

Найменування пам'ятки Час створення Місце розташування Охоронний номер
Фортеця 1538-1636 роки м. Бар, вул. В. Буняковського, 7 960
Будинок реального училища 1904-1907 роки м. Бар, вул. Пролетарська, 5 33-М
Будинок житловий 1913 рік м. Бар, вул. 50-річчя Жовтня, 16 227-М
Особняк початок XX сторіччя м. Бар, вул. Революції, 8 228-М
Церква Успіння Пресвятої Богородиці 1757 рік м. Бар, вул. Святого Миколая, 10/22 63

Персоналії[ред.ред. код]

Від назви міста Бар походить прізвище Барський, предки носіїв якого часто походять із Бара. За винятком титулів графів та герцогів, які походять від герцогства Бар у Лотарингії.

Список відомих людей, які проживали у місті і околицях.


Фільми про місто[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення, щомісячник. Головне управління статистики у Вінницькій обл.[1]
  2. ЛІТОПИС РУСЬКИЙ. Роки 1224 — 1244.[2]
  3. F.Kiryk. Odrowąż Andrzej // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978.— t. ХХІІІ/3, zeszyt 98.— S. 543. (пол.)
  4. [3]
  5. Український степовий кордон в сер. 16 ст. Спогади Бернарда Претвича. Запоріжжя-Київ, 1997, с. 54,56,59
  6. Єсюнін С. Місто Бар Могилівського повіту у другій половині XIX — на початку XX ст.: соціально-економічні аспекти //Третя Могилів-Подільська краєзнавча конференція. – Могилів-Подільський, Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2009. – С. 116-117.
  7. Єсюнін С. Місто Бар Могилівського повіту у другій половині XIX – на початку XX ст.: соціально-економічні аспекти //Третя Могилів-Подільська краєзнавча конференція. – Могилів-Подільський, Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2009. – С. 118-120.
  8. Єсюнін С. Місто Бар Могилівського повіту у другій половині XIX — на початку XX ст.: соціально-економічні аспекти //Третя Могилів-Подільська краєзнавча конференція. – Могилів-Подільський, Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2009. – С. 122.
  9. Памятная книжка Подольской губернии на 1911 г., Каменец-Подольский рос.
  10. Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
  11. Della[4]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]