Бар

Бар
Герб Бара Прапор Бара
Вид на місто Бар
Бар на карті району
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Вінницька область
Район/міськрада	Барський район
Код КОАТУУ	520210100
Засноване	14 століття
Перша згадка	1401
Магдебурзьке право	1540
Статус міста	з 1938 року
Населення	▼ 17776 (на 1.10.2011)
Площа	5,95 км²
Густота населення	2 890 осіб/км²
Поштові індекси	23000-23005
Телефонний код	+380-4341
Координати	049.078 0027.68349°04′41″ пн. ш. 27°40′59″ сх. д.49.078056° пн. ш. 27.683056° сх. д. 49.078056, 27.683056
Висота над рівнем моря	300 м
Водойма	р. Рів
Назва мешканців	барський, барчани, барчанин, барчанка
Міста-побратими	Квідзин Рибнік (Польща)
День міста	остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Бар
До обл./респ. центру
- фізична	61 км
- залізницею	77 км
- автошляхами	65 км
До Києва
- фізична	255 км
- залізницею	298 км
- автошляхами	317 км
Міська влада
Адреса	23000, Вінницька область, Барський р-н, м. Бар, вул. Пролетарська, 6, 2-25-88
Веб-сторінка	Офіційний сайт Бара

Бар — місто районного підпорядкування (з 1938 року) в Барському районі Вінницької області, райцентр Барського району. Наявне населення 17776 мешканців (1 листопада 2011 р.). Місто розташоване на річці Рів, за 68 км від обласного центру та за 7 км від залізничної станції Бар (селище). [1][2] , за 10 км від залізничної станції Васютинці[3] , автовокзал безпосередньо в місті. [4], через місто пролягає дорога Т0610, найближчі євроавтошляхи E50 і E583.

Історія

Територія міста Бара була заселена ще з прадавніх часів. З археології відомо, що в цьому регіоні існувала Буго-Дністровська культура 6500—4750 рр. до н.е. На східній околиці міста археологи виявили трипільське поселення пізнього періоду (3100—2500 рр. до н. е.), а на західній — скіфське (з 7 ст. до н. е.) і черняхівське (бл. 4 ст. н. е.), також комарівське (15 ст. до н.е.) Справжній демографічний вибух у нашому краї почався з появою аріїв[5] , творців трипільської культури (див. статтю Поділля). З 9 ст. до н.е. край населяли носії чорноліської культури. Геродот (бл. 484—425 рр. до н. е.) писав про те, що Поділля населяють сармати. Греки називали народ скіфи-орачі, хоча в історичних документах того часу він фігурує вже під назвою анти. (див.Прабатьківщина слов'ян) З 6 ст. тут знаходилось князівство уличів, потім Болохівська земля, яка в 1252 р. потрапила в залежність від Золотої Орди (Батий). За 20 км на північ від Бара в урочищі Город Богів поблизу с.Городище (Деражнянський район) знайдено залишки міста, знищеного військом Данила Галицького біля 1257 р. або, можливо, Бурундая в 1259 р. Іпатіївський літопис дозволяє ідентифікувати його як Божський - одне з найбільших міст Болохівського князівства, назва якого повязана з культовим центром словян або найбільш ймовірно, з іменем князя Божа. Знайдені персні з гербами говорять про те, що тут правили нащадки князів Всеволода II Олеговича або Олега-Михайла Святославича.[6]. Барська земля входила до Подільського князівства, активний розвиток краю, будівництво укріплених градів-замків почалися після завоювання Ольгердом найпізніше 1362 р.( Битва на Синіх Водах), в результаті якого земля увійшла до складу Великого князівства Литовського (ВКЛ). Документальна згадка про місто Бар (під назвою Ров) відноситься до 1401 р. Відомий український історик Михайло Сергійович Грушевський в праці «Барське староство» пише:

«

… що вже в 1405 р. м. Ров було населеним містом, так що заселення його слід віднести до попереднього часу…

»

Історики-краєзнавці вважають, що місто виникло і будувалось в середині XIV ст., а можливо раніше. Воно було розташоване на правому березі річки Рів, там, де тепер знаходиться село Чемериси-Барські. Ровщина входила до складу Великого князівства Руського.

У другій половині XIV ст. місто переходить у власність литовських феодалів, а згодом з 1449 р. Рів попадає під владу Польщі. Крім національного та релігійного гніту населення зазнавало величезних збитків від вторгнення татар і волохів.

Татари захопили місто в 1452 р., літописець Марцін Бельський описав ці події-

«

Татарська орда, яка вторглась на Поділля, взяла приступом і розграбувала фортецю в Рові, що належала шляхтичу Стогніву Рею. Старосту Рея разом з родиною було забрано в полон, замок зруйновано. Деякі мешканці знайшли притулок в Зінькові, але потім повернулися назад в вже засноване місто Бар

»

.

Через півстоліття замок був відбудований і переданий в управління воєводі Станіславу Одровонжу. В нього і придбала землі дружина Сигизмунда І, королева Бона Сфорца.У 1533 р. прибула до Ровського замку королева Бона Сфорца із сином Сигізмундом Августом. Звела нову фортецю і назвала місто Баром, на честь Барі — свого княжого володіння в Італії, в якому вона народилася. Пільговою грамотою від 24 листопада 1537 року вона звільняє всіх, хто поселився в Барі, від старостинських і королівських податків та створює Барське староство. Завдяки цьому Бар стає значним торговельним і культурним містом, а Барський замок, який було зведено під керівництвом Альберта Старжеховського, — потужньою фортецею, яка боронила місто від татарських нападів. Тоді ж місто отримує магдебурзьке право та герб з ініціалами королеви.[7]

Ров(Row) на мапі Себастьяна Мюнстера 1554 р.

Новий замок, після замку Рова, було зведено на новому місці. Старжеховський вважав, що попереднє місце, не враховуючи його високе розташування, недобре, бо нічим не було закрите. Нове місце було на протилежному боці річки, відділене від Кучманського шляху низиною, заслону було збільшено греблею на річці, що утворило став, який облягав місто з трьох боків. Спочатку замок був здебільшого дерев'яний. Стіни й будинки були збудовані з дубових зрубів - дерева як матеріалу як раз в цій місцевості було вдосталь. Стіни були подвійні — між ними засипалася земля. Замок мав 5 дерев'яних двоповерхових башт, головна башта містила браму, над нею каплиця, на самому верху дзвін. На башті була мідна табличка з надписом на латині про те, як дбає та піклується Бона Сфорца про Бар та його замок. Інша башта теж містила браму - тільки меншу, вона пов'язувала замок з містом. Перед в'здом був бастіон з дубових брусів з двома баштами.

У 1538 році м. Бар стає центром староства, яким залишається до кінця XVIII ст. В 1540 р. Бона призначає старостою легендарного полководця Претвича, якого величали "стіна подільського краю"[8]. В 1594 р. вибухнуло велике повстання проти гніту польських феодалів під проводом Северина Наливайка і Григорія Лободи, в якому взяло участь населення Бара.

Герб 1540 р.

Провідну роль у торгівлі Бара відігравали євреї, перша згадка про яких датована 1542 р. У часи Визвольної війни українського народу 1648—1657 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького Бар був одним з важливих об'єктів, за який точилися запеклі бої. У 1648 році місто і Барський замок були взяті полковником Максимом Кривоносом. Деякий час Бар був резиден­цією Богдана Хмельницького. Але згідно з Андрусівським перемир'ям місто, як і вся Правобережна Україна, залишалося під владою Польщі. У 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику

«

Кам'яний Бар- справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати

»

.

23.08 1671 Ульріх фон Вердум писав в нотатках:

«

На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста."

»

, a також :

"Місто оточене товстим палісадом,поділене на дві частини: східна частина більша і стоїть пусткою майже незаселена, менша частина сильно зруйнована. Над дверима ратуші на латині був напис: Deliberare mora tutissima est. Близько ратуші була мурована синагога. Залишилися незруйновані 3 деревяні церкви, костел перед замковою брамою, Єзуїтський колегіум та кармелітський монастир. Русини мають також ще дві церкви і євреї мають невелику синагогу. Навпроти замку знаходиться єврейське кладовище. На південому - заході місто оточене ставом , утвореним річкою Ров. На північному сході місто було оточене земляними валами і ровами,на даний час залишився тільки палісад."

У 1672 році Бар був захоплений турецькою армією. З 1672 по 1699 р. наш край перебував під владою Османської імперії. В 1699 р. за Карловицьким договором Правобережна Україна з Поділлям (і в тому числі Бар) переходять до Польщі.

У другий половині 17 ст. в Бар переніс свою резиденцію коронний гетьман Станіслав Конєцпольський. Він наказав звести мурований замок на дерев'яному. будівництвом замку зайнявся французький інженер Ґійом Левассер де Боплан.

У 30-х роках XVIII ст. на території краю поширюється гайдамацький рух під керівництвом Неживого, Журби, Швачки, Бондаренка, Верлана. Вершиною гайдамацького руху була Коліївщина. Царський уряд допоміг полякам придушити повстання. Російські війська захопили Бар, розгромивши і конфедератів.

Бар. Вигляд фортеці з боку річки Рів. автор Наполеон Орда.

У 1768 р. тут створена так звана Барська конфедерація. Під командуванням Кречетнікова російська армія взяла в червні того ж року форпост конфедератів. З тих пір замок став занепадати.

З приєднанням Правобережної України до Росії Бар в 1793 р. увійшов до її складу, як повітове місто, а з 1797 р. — став заштатним містом Могилівського повіту Подільської губернії.

Костел св. Анни. (побудований домініканцями в 1811р., в стилі неоготики перебудований 1906р.

На середину ХІХ століття (1861 р.) населення Бара складало 7965 мешканців (4248 — чоловічої, 3717 — жіночої статі), у місті було 824 будівель, у тому числі 135 кам'яних. З п'яти заштатних міст Подільської губернії лише Бар визнавався промислово розвинутим. На 1861 р. тут діяло 4 шкіряних та 2 цегельних та 6 черепичних заводи. До виробничої сфери можна віднести діяльність 4 міських водяних млинів, а також розвинуту в Барі “фабрикацію угорських вин”. В 1865 р. в Барі збудовано гуральню (майбутній спиртзавод). Але, переважна більшість міських мешканців займались різними ремеслами, торгівлею та сільським господарством. Так, у ремісничому виробництві Бара нараховувалося 467 ремісників (348 майстрів, 76 робітників та 43 учня), найбільше з яких було шевців — 130 майстрів, кравців — 38, ткачів — 35 та гончарів — 25. Серед культурно-освітніх закладів у першій половині ХІХ століття у місті було два училища — повітове, створене у 1803 р. і духовне, відкрите у 1837 р.

В другій половині XIX століття в соціально-економічному розвитку міста відбулися кардинальні зміни. З 1880 р. почав працювати пароводяний млин, відбулась реконструкція гуральні. Бар поступово перетворювався в промислове місто з розвинутою соціальною інфраструктурою. Подальшому піднесенню економіки міста сприяло введення в експлуатацію в серпні 1892 р. залізниці Жмеринка — Могилів-Подільський, на якій була побудована станція Бар (3а 5,5 верст від міста). У місті з'явилось велике індустріальне підприємство – цукрозавод, який дав першу продукцію у 1900 році. Розвиток сільського господарства вимагав нової, досконалішої техніки, отож поблизу міста, у с.Лука-Барська наприкінці ХІХ століття почав діяти потужний чавуноливарний завод. У місті Бар продовжувався розвиток ремесел: шевської справи, ковальства та столярного ремесло.

Населення Бара 1905 року склало 19438 мешканця, для порівняння - у Вінниці було 37801 мешканців.

Помітні кроки відбулись у розвитку освіти та культури. Ще з 1888 р. діяло міське двокласне училище (нині будинок греко-католицької церкви). У 1906 р. було відкрите реальне училище (тепер СШ № 4), у 1911 р. — приватну гімназію для дівчат (тепер СШ № 2). 7 квітня 1899 року відбулось відкриття міської публічної бібліотеки, яка утримувалася за рахунок міста.

У 1905 р. Поділля охопили революційні виступи. Навесні і влітку 1905 р. було найбільше піднесення в Барі страйкової боротьби. В травні 1905 р. відбувся страйк Барської цукроварні. Робітники вимагали покращити умови праці і збільшити зарплату.

У 1911 році населення Бара складало 22620 мешканців, конфесійний склад — іудеїв - 10 450 (46,2%), православних і старообрядців - 9052 (40%), римо-католиків - 3106 (13,7%).

Перша світова війна 1914 р. та громадянська війна 1917—1920 років завдали нових бід. У лютому 1918 р. Бар окупували війська кайзерівської Німеччини. У боях з австро-німецькими окупантами брав участь Барський червоногвардійський загін.

23 березня 1919 р. Богунський полк захопив Бар, а в червні цього ж року місто перейшло до рук УГА. В січні 1920 року містом знову оволоділи загони Червоної Армії, а в квітні — поляки і петлюрівці. Під час погрому загинуло 20 євреїв. Радянську владу в місті остаточно було встановлено 24 червня 1920 року.

Зразу ж після закінчення громадянської війни розпочалося відродження промисловості й сільського господарства. Реконструюються спиртовий та цукровий заводи, споруджується машинобудівний завод, відкриваються нові підприємства: цегельні заводи, хлібозавод, швейна фабрика, електростанція, машинно-тракторна станція. В 1925 р. був відкритий механічний технікум. Єврейське населення міста у 1926 році — 5720 людей (55%).

З квітня 1931 р. почала виходити районна газета «Більшовицькими темпами» (тепер «Подільський край»). Місто було електрифіковано у 1936 р. У Барі будують районну лікарню, школи.

16 липня 1941 р. гітлерівці окупували Бар. Окупанти розстріляли близько 7,5 тис. мирних громадян єврейського походження, близько 2 тис. українців вивезли на примусові роботи до Німеччини.

19 березня 1944 р. війська 18-ї та 38-ї армій Першого Українського фронту розпочали бої за визволення міста і 25 березня частини 305-ї стрілецької дивізії (командир — полковник О. Ф. Васильєв) 74-го стрілецького корпусу 38-ї армії оволоділи Баром.

Розташування

Місто розташоване на південному заході України, на Подільській височині на Українському кристалічному щиті в лісостепу на р. Рів в його середній течії. Тут знаходиться Волино-Подільський тектонічний блок. Довжина вздовж берега — понад 5 км.

«Відстань від Бара до міст світу (автошляхами)».
			Рига ~ 1276 км Вільнюс ~ 992 км Осло ~ 2221 км	Стокгольм ~ 1680 км Гельсінкі ~ 1668 км Ст-Петербург ~ 1733 км Мінськ ~ 858 км	Новий Уренгой ~ 4804 км Москва ~ 1172 км Чернігів ~ 443 км Київ ~ 303 км
			Варшава ~ 741 км Львів ~ 367 км Прага ~ 1194 км Відень ~ 1134 км Лондон ~ 2378 км		Харків ~ 762 км Астана ~ 3779 км Владивосток ~ 10052 км
			Афіни ~ 1849 км Порту ~ 3851 км Барі ~ 1692 км Гібралтар ~ 4022 км	Одеса ~ 508 км Кишинів ~ 339 км Бухарест ~ 715 км Севастополь ~ 915 км Стамбул ~ 1344 км	Донецьк ~ 883 км Дніпропетровськ ~ 633 км Сочі ~ 1473 км Єреван ~ 1984 км

Освіта, культура, спорт

• Навчальні заклади — Барський автомобільно–дорожній технікум Національного транспортного університету[9], гуманітарно-педагогічний коледж ім. Михайла Грушевського,[10] будівельний ліцей[11], чотири середні школи, музична школа. В місті періодично проводяться історичні конференції.[12]
• В 1964 р. засновано Барську дитячо-юнацьку спортивну школу, яка підготувала багато талановитих спортсменів з волейболу, футболу, легкої атлетики, баскетболу (команда Регіна-Баскет-Бар[13]). В технікумі ведеться підготовка лижників, у клубі "Денс-стиль"[14] - майстрів спортивного танцю, у клубі "Дао" - майстрів з карате, ушу, кікбоксингу. Добровільне спорттовариство "Колос" відоме футболістами (команда "Штурм").

В місті будується новий спорткомплекс із бассейном, діє оздоровчо-спортивний клуб "Криголам".

• У приміщенні Будинку Культури з 2007 р. почав проводитись музичний фестиваль «БарРокКо».[15] Працює районна радіостанція на частоті 67,91 МГц.[16], студія кабельного телебачення [17], виходять газети "Подільський край"[18] , "Барчани" і "Башта"[19].
• Готелі. "Барселона"[20], "Перлина"[21]
• Памятники.

Скульптура воїна-визволителя на братських могилах у фортеці[22], меморіал барчанам полеглим в роки ВВВ, памятник Грушевського М.С., бюст Врублевського М.Є., стелла Делімарського Ю.К., памятник Шевченка Т.Г.

• Екскурсійні обєкти.

Костел св. Анни (добудовано 1906 р.)(з 1811 - костел св. Миколая), Покровський монастир (XVIII-ХХ) (тепер монастир сестер-бенедиктинок), Святоуспенська церква (1757), скит Браїловського монастиря ікони Барської Божої Матері, Греко-католицька церква 17 ст. та монастир св. Івана Хрестителя отців Василіян, руїни фортеці, етнографічний музей в Барському автомобільно–дорожньому технікумі.

Економіка

У післявоєнні роки зведено п'ять житлових багатоповерхових будинків, два дитсадки, педагогічне училище, приміщення районної поліклініки, будинок урочистих подій, водозабірний комплекс, котельна теплова мережа. Споруджено газокомпресорну станцію та газовідвід від основної магістралі до м. Бар.[23]. Поблизу міста прокладено ЛЕП-750 Донецьк-Вінниця-Альбертірша, в кінці 2010 року "Укренерго" підписала контракт з Dalekovod про будівництво одноланцюгових ЛЕП 330 кВ "Дністровська ГАЕС – підстанція "Бар".[24] Діють завод соків "Пфаннер"[25], підприємства з розливу мінвод[26],[27], Барський машинобудівний завод[28], Барський птахокомбінат (м'ясокомбінат), хлібзавод, швейна фабрика.

*Література

• Гійом Левассер де Боплан Опис України. Руан, 1660. (переклад Я.І.Кравця, З.П.Борисюк).,
• Ульріх фон Вердум Щоденник.
• Евлія Челебі . Книга путешествия. Вып. 1 Земли Молдавии и Украины. М. Наука. 1961, (рос.)
• Марцін Бельський - Хроніка польська,
• Юліуш Словацький Беньовський (1841),
• Юзеф Ролле - Подільські замки на молдавських рубежах,
• Ролле Михайло - Округ Ровський староство Барське,
• Рігельман Микола Аркадійович - «Летопись событий в Юго-Западной России в 17 ст.»,
• Галина Аудерська - Королева Бона,
• Сенкевич Генрик - Вогнем і мечем (роман),
• Грушевський Михайло - Барське староство,
• Сіцінський Юхим Йосипович «Нариси з історії Поділля», ч. 1—2 (1927),
• Гульдман Віктор Карлович "Населені міста Подільської губернії" 1893 р.,
• Мазепа Ісаак Прохорович «Україна в огні й бурі революції» (1950—1952),
• Винокур Іон Срульович "Історія лісостепового Подністров"я та Південного Побужжя" К. 1985,
• Маняк Володимир Антонович «Плоть твоя і кров» роман (1981),
• Мазур Олександр Григорович "Жизнь борца" М. 1972 р.,
• Баженов Лев Васильович Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Бібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — 480 с.,
• Норман Дейвіс "Боже грище" ("англ. God's Playground", 1981).,
• Подолинний Анатолій Мусійович "Місто Бар" путівник 1990 р.,
• Горак Роман Дмитрович Літературна газета 14.06.2001 с.7,
• Зінченко Арсен Леонідович «Благовістя національного духу: Українська церква на Поділлі в 20-і роки XX ст.» (1993),
• Йолтуховський Микола Павлович, Барладин І.Д. Історія рідного краю ч.1,ч.2 Бар, 1991-1992,
• Коваль Роман Миколайович “Багряні жнива Української революції” (два видання: 2005, 2006),
• Горпинич Володимир Олександрович Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
• Єсюнін Сергій Миколайович Місто Бар Могилівського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: соціально-економічні аспекти //Третя Могилів-Подільська краєзнавча конференція. – Могилів-Подільський, Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2009.

Фільми про місто

• Гофман Єжи - Вогнем і мечем (фільм)
• Червона Лоріда - Місто на Кучманському шляху
• Маєвський Януш - Королева Бона - серіал 12 с. [29]

Персоналії

• Бона Сфорца - королева
• Данило Нечай - полковник
• Кривоніс Максим - полковник Війська Запорізького
• Григорович-Барський Іван Григорович - архітектор
• Григорович-Барський Василь Григорович - письменник
• Ганицький Тадей Денисович - композитор
• Ганицький Гнат Денисович - композитор
• Дебогорій-Мокрієвич Володимир Карпович - революціонер
• Буняковський Віктор Якович - математик
• Смогоржевський Олександр Степанович - математик
• Яблонський Генрик - поет
• Коцюбинський Михайло - письменник
• Делімарський Юрій Костянтинович - хімік
• Врублевський Микола Євтихійович - революціонер
• Заленський Олексій Іванович — полковник Армії УНР
• Новоленик Євген Ларіонович - сотник 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
• Война Олексій Дорофійович — дипломат.
• Мазур Олександр Григорович — спортсмен.
• Єжель Михайло Броніславович —міністр оборони України
• Колосова Вікторія Петрівна — літературознавець.
• Ломацький Максим Іванович — сотник Армії УНР.
• Любарський Руслан Миколайович — футболіст.
• Френкель Марк Ісаакович — вчений
• Головко Віль Васильович —цирковий режисер

Див. також

• Почесні громадяни Бара
• Прапор Бара
• Герб Бара
• Барське староство
• Барський замок

Посилання

• Комерційний портал
• Фільми про м.Бар
• Історичний нарис про м. Бар
• Офіційний сайт міста Бар
• Форум міста Бара
• Топографічна карта
• Замки та храми України
• Геральдика
• Зелений туризм
• Барська районна бібліотека
• Економіка Барського району
• Український Бар - бібліотечний проект
• Фотографії м.Бар
• Фотографії міста
• Стаття Bar у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
• Стаття «Бар» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
• Погода - м. Бар
• аматорський сайт
• Памятки України
• Дворянство Поділля і Бара
• Наш край
• словник Брокгауза