Арнольд Шенберґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арнольд Шенберґ
Arnold Schönberg
фотографія
Арнольд Шенберґ. Лос-Анджелес, 1948
Основна інформація
Повне ім'я Арнольд Франц Вальтер Шенберґ
Дата народження 13 вересня 1874(1874-09-13)
Місце народження Леопольдштадт, Відень, Австрія
Дата смерті 13 липня 1951(1951-07-13) (76 років)
Місце смерті Лос-Анджелес, Каліфорнія
Роки активності 1897—1951
Країна Австрія Австрія
Професія композитор, педагог, диригент, музикознавець
Жанр експресіонізм, атональна музика, додекафонія

Арнольд Ше́нберґ (нім. Arnold Schönberg; *13 вересня 1874, Відень — †13 липня 1951) — австрійський композитор, художник, педагог, музичний теоретик і диригент. Найбільший представник музичного експресіонізму, засновник Нововіденської композиторської школи, автор таких технік, як додекафонія і серійна техніка.

Вважається одним з найвпливовіших композиторів початку 20-го століття.

Біографія[ред.ред. код]

Шенберґ народився 13 вересня 1874 року у Відні в сім'ї небагатого купця єврейського походження. З 8 років починає вчитись гри на скрипці, згодом — на віолончелі; приблизно у той самий час робить перші спроби компонування[1][2]. У 15 років втратив батька. Композицію, музичну теорію та історію опановує здебільшого самостійно. Значний вплив на розвиток композитора мали уроки А. Цемлінського, хоч і тривали всього декілька місяців.

У 1895—1899 роках керував хором металургів у Штоккерау біля Відня, що давало доволі скромний заробіток. У 1901 одружується із Матильдою Цемлінською, і вони переїжджають до Берліна, де Шенберґ працює диригентом у кабаре Ернеста Вольцогена. В цей період також певний час викладає в консерваторії Штерна. З 1903 викладає у школі Шварвальд у Відні. Серед його учнів — А.фон Веберн, А. Берг, Э. Кшенек, Е. Веллес і Г. Ейслер. У 1904 входить до щойно заснованого Товариства творчих артистів-музикантів, яке, щоправда, майже одразу розпалося. 1907 року Шенберґ також починає малювати картини, які в певний момент були відомішими публіці, ніж його музика. В 1911 випускає підручник гармонії (Harmonielehre), в якому узагальнив свої міркування про музику та педагогічний досвід.

З 1925 — професор композиції в Прусській академії мистецтв у Берліні де працював до 1933. 1933 з приходом до влади нацистів був звільнений з посади професора й невдовзі змушений був покинути Німеччину й переїхати до Франції, а потім до США, де викладав спочатку в Консерваторії Малкина в Бостоні, з 1935 — в університеті Південної Каліфорнії, з 1936 — в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, у 1940 отримав громадянство США. Помер Шенберґ у Лос-Анджелесі 13 липня 1951.

Творчість[ред.ред. код]

Прийнято виділяти три творчих періоди Шенберґа. Твори першого періоду (ор. 1-10, 12-14) продовжують традиції пізньоромантичного мистецтва Р. Вагнера, А. Брукнера, Р. Штрауса і Г. Малера. В той же час вже ранній творчості Шенберґа притамані лаконічність викладу ідеї і прозора фактура. Критики відзначають також логічність розвитку і структурну чіткість у його творах, а також майстерну поліфонічну техніку, що зближує його з Й. Брамсом. Серед найзначніших творів — секстет «Просвітлена ніч» (1899) та симфонічна поема «Пелеас і Мелізанда» (1902).

У творах 1905—1910 років («Камерна симфонія» (1906) та ін.) спостерігається схильність композитора до експресіонізму. Напружений емоціний стрій творів цього періоду зближує композитора з поетами та художниками експресіоністами, творам цього періоду характерна напруженість, підвищена експресивність та деформованість образів, ускладнення тональної системи, загостреність засобів музичної виразності.

З 1909 починається другий етап творчості Шенберґа, що характеризується відмовою від тональної системи, та утвердженням атональності, що спирається на дисонантні інтервали без розв'язання у консонанс. Серед перших атональних творів — 3 фортепіанні п'єси ор.11 та монодрама «Очікування» (Erwartung) ор.17. У циклі мелодекламацій «Місячний П'єро» Шенберґ пропонує принципово новий прийом вокального виконавства — Шпрехґезанґ (нім. Sprechgesang — букв. мова-голос), це дещо середнє між вільним інтонуванням мови та співом.

Пошуки гармонічної організації звуків приводять композитора до винаходу додекафонії. Серед перших додекафонічних творів — Сюїта для фортепіано, ор.25 (19211923), варіації для оркестру (1928).

Твори[ред.ред. код]

Опери[ред.ред. код]

  • «Очікування»Erwartung») — Монодрама для сопрано і оркестру, op. 17 (1909)
  • «Щаслива рука»Die Glückliche Hand») — Драма з музикою для хору і оркестру, op. 18 (1910–1913)
  • «З сьогодні на завтра»Von heute auf morgen») — одноактна опера для 5 голосів і оркестру, op. 32 (1929)
  • «Мойсей і Арон»Moses und Aron») — Опера в трьох діях (1930—1950, незакінчена)

Для оркестру[ред.ред. код]

  • «Просвітлена ніч»Verklärte Nacht»), op. 4 (1899)
  • «Пісні Гурре» — для соліста, хору і оркестру (1900, оркеструва́ння 1911)
  • «Пеллеас і Мелісанда»Pelleas und Melisande») op. 5 (1902/03)
  • Камерна симфонія № 1 op. 9 (1906)
  • 5 п'єс для оркестру, op. 16 (1909)
  • Три маленькі п'єси для камерного оркестру (1910)
  • Варіації для оркестру, op. 31 (1926/28)
  • Музика до кіносцени (Begleitmusik zu einer Lichtspielszene) для оркестру, op. 34 (1930)
  • Камерна симфонія № 2, op. 38 (1906/39)
  • Тема і варіації для духового оркестру, op. 43a (1943)
  • Тема і варіації для симфонічного оркестру, op. 43b (1943)
  • «Уцілілий з Варшави», op. 46 (1947)

Інструментальні концерти[ред.ред. код]

  • Концерт для скрипки з оркестром, op. 36 (1934/36)
  • Концерт для фортепіано з оркестром, op. 42 (1942)

Для хору та оркестру[ред.ред. код]

  • «Всі обітниці»Kol nidre») для хору і оркестру, op. 39 (1938)
  • Прелюдія до «Genesis» для хору і оркестру, op. 44 (1945)
  • «Сучасний псалом» для читця, змішаного хору і оркестру op. 50c (1950, незакінчений)

Для голосу із супроводом[ред.ред. код]

  • 2 Пісні — для баритона і фортепіано, op. 1 (1897—1898)
  • 4 Пісні — для голосу і фортепіано, op. 2 (1899)
  • 6 Пісень — для голосу і фортепіано, op. 3 (1899/1903)
  • Пісні Гуре (Gurre-Lieder) (1901—1911)
  • 8 Пісень — для сопрано і фортепіано, op. 6 (1903/05)
  • 6 Пісень з оркестром, op. 8 (1903/05)
  • 2 Балади — для голосу і фортепіано, op. 12 (1906)
  • 2 Пісні — для голосу і фортепіано, op. 14 (1907/08)
  • 15 віршів з «Книги висячих садів»
(15 Gedichte aus Das Buch der hängenden Gärten) Штефана Георге op. 15 (1908/09)
  • «Herzgewächse» для високого сопрано, челести, фісгармонії та арфи, op. 20 (1911)
  • «Місячний П'єро»Pierrot lunaire») — мелодрама для голосу і ансамблю на вірші Альбера Жиро, ор. 21 (1912)
  • 4 Пісні для голосу і оркестру, op. 22 (1913/16)
  • Серенада для ансамблю і баритона, op. 24 (1920/23)
  • Ода Наполеонові для голосу і фортепіанного квінтету, op. 41 (1942)
  • 3 Пісні для низького голосу і фортепіано op. 48 (1933—1943)

Для хору[ред.ред. код]

  • «Мир на землі»Friede auf Erden»), op. 13 (1907)
  • 4 П'єси для змішаного хору, op. 27 (1925)
  • 3 Сатири для змішаного хору, op. 28 (1925/26)
  • 6 п'єс для чоловічого хору, op. 35 (1930)
  • «Тричі тисяча років»Dreimal tausend Jahre») для змішаного хору, op. 50a (1949)
  • 3 німецькі народні пісні для хору, op. 49 (1948)
  • Псалм 130 «De profundis» («З глибини») для змішаного хору, op. 50b (1949—1950)

Камерно-інструментальні[ред.ред. код]

  • Струнний квартет № 1, ре мінор, op. 7 (1904/05)
  • Струнний квартет № 2, фа-дієз мінор (з сопрано), op. 10 (1907/08)
  • Духовий квінтет, op. 26 (1924)
  • Сюїта, op. 29 (1925)
  • Струнний квартет № 3, op. 30 (1927)
  • Струнний квартет № 4, op. 37 (1936)
  • Струнне тріо, op. 45 (1946)
  • Фантазія для скрипки з фортепіано, op. 47 (1949)

Для інструментів соло[ред.ред. код]

  • 3 П'єсидля фортепіано, op. 11 (1909)
  • 6 Маленьких п'єс для фортепіано, op. 19 (1911)
  • 5 П'єс для фортепіано, op. 23 (1920/23)
  • Сюїта для фортепіано, op. 25 (1921/23)
  • 2 П'єси для фортепіано, op. 33a (1928) & 33b (1931)
  • Варіації на «Речитатив» для органу, op. 40 (1941)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ганс Гайнц Штуккеншмідт. Арнольд Шенберг / пер. Л. Черкас. — Львів, 1998. — (на правах рукопису).
  2. Boguslaw Schaeffer. Klasycy Dodekafonii. — Kraków: Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1961.
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Соллертинский И. И. Арнольд Шёнберг. Л., 1934
  • Павлишин С. Арнольд Шёнберг: Монография. — М., 2001. — 477 с.
  • Auner, Joseph. A Schoenberg Reader. Yale University Press. 1993. ISBN 0-300-09540-6.
  • Brand, Julianne; Hailey, Christopher; and Harris, Donald, editors. The Berg-Schoenberg Correspondence: Selected Letters. New York, London: W. W. Norton and Company. 1987. ISBN 0-393-01919-5.
  • Schoenberg, Arnold. Structural Functions of Harmony. (Перевод Леонарда Штайна) New York, London: W. W. Norton and Company. 1954, 1969 (revised). ISBN 0-393-00478-3.
  • Schoenberg, Arnold (translated by Roy E. Carter). Harmonielehre (translated title Theory of Harmony). Berkeley, Los Angeles: University of California Press. Originally published 1911. Translation based on Third Ed. of 1922, published 1978. ISBN 0-520-04945-4.
  • Schoenberg, Arnold (edited by Leonard Stein). Style and Idea. London : London, Faber & Faber [1975]. ISBN 0-520-05294-3. Some translations by Leo Black; this is an expanded edition of the 1950 Philosophical Library (New York) publication edited by Dika Newlin. The volume carries the note Several of the essays…were originally written in German [and translated by Dika Newlin] in both editions.
  • Schoenberg, Arnold (edited by Gerald Strang and Leonard Stein). Fundamentals of Musical Composition. Belmont Music Publishers
  • Schoenberg, Arnold. Die Grundlagen der musikalischen Komposition. Universal Edition
  • Schoenberg, Arnold. Preliminary Exercises in Counterpoint. Los Angeles: Belmont Music Publishers 2003
  • Shawn, Allen. Arnold Schoenberg's Journey. New York: Farrar Straus and Giroux. 2002. ISBN 0-374-10590-1.
  • The Origin of Music — Bob Fink. Reviews; ISBN 0-912424-06-0. One or more chapters deal with modern music, atonality and Schoenberg.
  • Weiss, Adolph (March-April 1932). «The Lyceum of Schonberg», Modern Music 9/3, 99-107