Белградська мирна угода (1739)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Белградська мирна угода 1739 року — договір, що завершив російсько-турецьку війну 1735-1739 років. Угоду було підписано 18 (29) вересня 1739 року в Белграді.

Основні відомості[ред.ред. код]

У 1737 році перемовини у Немирові завершились безрезультатно. Упродовж 1738 року було відносне затишшя, а 1739 року воєнні дії відновились. В результаті кампанії в серпні—вересні 1739 року російські війська під командуванням Мініха завдали османській армії поразки під Ставучанами та зайняли Хотин і Ясси. Однак союзниця Росії Австрія зазнала низки поразок й 1 вересня 1739 року була змушена укласти сепаратний мир, за яким поступалась Туреччині областями в Сербії й Валахії, включаючи Белград. Це, а також погіршення стосунків зі Швецією (за два роки між двома країнами почалась війна) ускладнило становище Росії та змусило її розпочати перемовини про мир.

Перемовини проходили за посередництва французького представника маркіза де Вильнева. За умовами миру Росія придбала Азов (за умови руйнування укріплень), невеличкі території на Правобережній Україні вздовж середньої течії Дніпра й право збудувати фортецю на донському острові Черкасі (а Туреччина — в гирлі Кубані). Велика й Мала Кабарда були проголошені незалежними й мали відігравати роль бар’єру між державами. Росії заборонялось тримати військовий флот на Азовському та Чорному морях, торгівля з Туреччиною могла вестись тільки з використанням турецьких кораблів. Російським паломникам було надано гарантії вільного відвідування святих місць в Єрусалимі.

Белградський мир був невигідним для Росії, оскільки остання втрачала багато територіальних завоювань й вихід до Чорного моря. Умови миру було переглянуто Кючук-Кайнарджийським мирним договором 1774 року.

Джерела[ред.ред. код]