Белградська мирна угода (1739)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Белградська мирна угода 1739 року — договір, що завершив російсько-турецьку війну 1735-1739 років. Угоду було підписано 18 (29) вересня 1739 року в Белграді.

Передумови[ред.ред. код]

У 1737 році перемовини у Немирові завершились безрезультатно. Упродовж 1738 року було відносне затишшя, а 1739 року воєнні дії відновились. В результаті кампанії в серпні—вересні 1739 року російські війська під командуванням Мініха завдали османській армії поразки під Ставучанами та зайняли Хотин і Ясси. Однак союзниця Росії Австрія зазнала низки поразок й 1 вересня 1739 року була змушена укласти сепаратний мир, за яким поступалась Туреччині областями в Сербії й Волощині, включаючи Белград. Це, а також погіршення стосунків зі Швецією (за два роки між двома країнами почалась війна) ускладнило становище Росії та змусило її розпочати перемови про мир.

Основні відомості[ред.ред. код]

Перемови проходили за посередництва французького представника маркіза де Вільньова.

За умовами миру Росія отримала фортецю Азов у гирлі Дона (за умови руйнування укріплень), невеличкі території на Правобережній Україні вздовж середньої течії Дніпра та право збудувати фортецю на донському острові Черкасі (натомість Туреччина — в гирлі Кубані).

Велика та Мала Кабарда були проголошені незалежними й мали відігравати роль бар’єру між державами. Росії було заборонено тримати військовий флот на Азовському та Чорному морях, торгівля з Туреччиною вона могла вести лише за посередництвом турецьких суден. Російським прочанам було надано ґарантії вільного відвідування Святої Землі.

Белградський мир був невигідним для Росії, бо вона втрачала здобутий російськими військами Очаків й інші зайняті території.

Наслідки[ред.ред. код]

Бєлградський мирний договір був анульований 1774 року Кючук-Кайнарджійським договором.

Джерела[ред.ред. код]