Битва під Львовом 1675

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Львовом
Польсько-турецька війна 1672-1676
Walka o sztandar turecki.jpg
Юзеф Брандт, Бій за турецький прапор
Дата: 24 серпня 1675 року
Місце: Лисиничі, 7 км на схід від Львова
Результат: перемога польсько-литовських військ
Сторони
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита Gerae-tamga.png Кримське ханство
Командувачі
POL COA Janina.svg Ян III Собеський Сафа Ґерай
Військові сили
біля 6 000 біля 10 000
Втрати
невідомі невідомі

Битва під Львовом (також відома як Битва під Лисиничами, або Битва на глинянському шляху) — відбулася 24 серпня 1675 року під час польсько-турецької війни 1672 – 1676 років між військами Речі Посполитої під командуванням короля Яна ІІІ Собеського і татарами.

Вступ[ред.ред. код]

Наприкінці червня 1675 року турецька армія під проводом Ібрагіма Шишмана (20-30 тис. війська) переправилася через Дністер під Тягинею і зайняла Бар. У липні під Маначином до неї долучилася татарська армія (біля 30 тис. ординців).

Коли король Ян III Собеський дізнався про це, то наказав зайняти замки Поділля частиною своїх невеликих сил з метою затримати марш армії Ібрагіма Шишмана. Решту своїх сил він сконцентрував у околицях Львова. 27 липня турки штурмом взяли Збараж і розіслали на Поділля і Волинь татарські загони. На звістку про концентрацію під Львовом польських військ 22 серпня Ібрагім Шишман вислав біля 10 тис. татар на чолі з нуреддин-султаном Сафа-Ґераєм під Львів з метою розгрому армії Речі Посполитої.

Мапа битви під Львовом 1675 р.

Ян III Собеський мав під своєю командою 6 000 війська. Коли він довідався про те, що до Львова підходить об'єднана татарська армія, то розставив частину своїх сил (головним чином драгунів і легку кінноту) на чотирьох напрямах, звідки міг з'явитися ворог, тоді як гусарія (біля 1,2-1,5 тис.) залишилася в резерві. Піхота стала в укріпленому таборі під містом.

Битва[ред.ред. код]

24 серпня татари з'явилися на глинянському шляху, йдучи вздовж річки Полтви по долині між горбами і болотами, що звужувалася. Два виходи з цієї долини зайняли драгуни і легка кіннота. Крім того, Собеський за горбами вишикував слуг із списами, що мали вдавати, що там стоїть потужна кіннота. Татари, бажаючи вийти з долини, атакували охороняючі вихід з неї групи Бідзинського і Любомирського (400 вояків). Коли татар було відбито, на них ударив сам Собеський з двома тисячами кінноти (гусари, а також 300 литовських кіннотників, яких привів польний гетьман литовський Міхал Казимир Радзивіл).

Татари в замішанні не змогли використати своєї кількісної переваги, бо їх паралізувала думка про готову до атаки кавалерію за горбами. Бій був коротким і татари були розбиті.

Джерела[ред.ред. код]

  • Mała Encyklopedia Wojskowa, 1967, Wydanie I