Битва під Батогом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Батогом
Хмельниччина
Massacre of Polish captives after the battle of Batoh 1652.jpg
Страта полонених поляків
Дата: 1 — 2 червня, 1652 року.
Місце: Четвертинівка, Вінницька область, Україна
Результат: перемога Козацько-Татарського війська
Сторони
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Військо Запорозьке
Gerae-tamga.png Кримське ханство
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита
Командувачі
Alex K Chmelnitskyi.svgБогдан Хмельницький
Alex K Chmelnitskyi.svgТиміш Хмельницький
Іван Богун
Іван Золотаренко
Нуреддин-султан
POL COA Kalinowa.svgМарцін Калиновський
Військові сили
12 000-16 000 (козаки)
8 000-12 000 (татарська кіннота)[1]
6 000 (кіннота)
4 500 (піхота)
разом із табірною челяддю
до 20 тисяч[2]
Втрати
Невідомо Марцін Калиновський
8 000-10 000 вбитими,
до 15 000 разом з челяддю
з них 3 000-5 000 замордованих полонених

Би́тва під Батого́м (22-23 травня (1-2 червня) 1652 року) — бій союзної армії Війська Запорозького і Кримського Ханства під проводом Богдана Хмельницького проти війська Речі Посполитої під командуванням Марціна Калиновського. Битва була однією з важливих подій в ході Хмельниччини, завершилася перемогою союзників.

Відбулася під горою Батіг біля сучасного села Четвертинівки Тростянецького району на Вінниччині.

Передумови[ред.ред. код]

Невдала загалом для Української держави воєнна кампанія 1651 року призвела до тяжкої Білоцерківської угоди. Досягнені у попередні роки здобутки під час війни за незалежність України опинилися під загрозою. На Україну почали повертатися магнати і шляхтичі, які відновлювали феодально-кріпосницькі порядки. У відповідь наприкінці 1651 року на Подніпров'ї, Чернігівщині і Полтавщині спалахнули великі селянські повстання. Не без згоди Богдана Хмельницького керував цими виступами наказний гетьман Степан Пободайло. У травні 1652 року спалахнули повстання на Київщині і Брацлавщині. Польсько-шляхетський гарнізон на чолі з воєводою Адамом Кисілем змушений був покинути Київ. Протестували незадоволені складанням зменшеного реєстру козаки, більша частина з яких мала повернутися в підданство до панів. Річ Посполита прагнула ліквідувати Гетьманщину, реставрувати на її землях старий колоніальний режим.

Наприкінці квітня 1652 року у Чигирині відбулася таємна нарада гетьмана із старшинами, де було вирішено готуватися до воєнних дій із Польщею. За попередньою домовленістю кримський хан прислав до кордонів України татарські загони. Приводом до початку воєнних дій стало порушення молдавським господарем Василем Лупулом союзного договору.

Навесні 1652 року загін Тимоша Хмельницького вирушив до Молдови, щоб укласти династичний шлюб між Тимошем Хмельницьким і Розандою — дочкою Василя Лупула,- добитися виконання умов українсько-молдовського договору.

Підготовка[ред.ред. код]

Польський уряд, дізнавшись про плани Т.Хмельницького зробити похід у Молдавію, наказав Марціну Калиновському розбити козаків. Поблизу Батога на березі Південного Бугу в долині недалеко від міста Ладижина Марцін Калиновський влаштував на шляху Тимоша Хмельницького табір із 50-тисячним військом (12 тисяч кінноти, 8 тисяч жовнірів та близько 30 тисяч озброєних слуг), в якому було багато іноземних найманців. Перед табором була річка, на флангах ліси й болота, за табором — гора Батіг.

Богдан Хмельницький дізнався про польські наміри. Приспавши увагу польського командування повідомленням про похід у Молдавію начебто невеликого загону козаків, зібрав військо, щоб завдати удару по поляках. У військо входили Чигиринський, Черкаський, Корсунський і Переяславський полки та татарська кіннота (біля 15 тисяч) під проводом Нурадіна.

Хід битви[ред.ред. код]

Схема битви під Батогом

22 травня (1 червня) козацькі війська і кримсько-татарські загони переправилися через Буг, непомітно підійшли до польського табору в урочищі Батогу між річками Буг та Соб. На північний-захід від табору показався передовий невеликий татарський полк, польська кіннота першою вдарила татар. Поляки вибили татар із поля; потім підійшли більші татарські сили і змусили поляків відступити до своїх позицій. Кавалерійські дії тривали впродовж цілого дня. За ніч козаки зуміли щільно оточити ворожий табір з усіх боків. Із заходу підійшли головні сили української армії, розпочався генеральний штурм польського табору вранці 23 травня (2 червня).

З півдня атакувала татарська кіннота. Козацьке військо після кількагодинного запеклого бою розбило опір супротивника, увірвалося в його табір. Польська кіннота заметушилася, розпочала підготовку до втечі. Помітивши це, Марцін Калиновський наказав німецьким піхотинцям відкрити вогонь по утікачах. Козацька й татарська кіннота переслідувала втікачів, нищила або забирала їх у полон. Тиміш дав наказ підпалити копиці сіна — поле бою освітили.

Оволодівши серединою табору, козаки пішли на приступ редутів, де закріпилися німці — до заходу сонця захопили їх. Полякам вдалося ще трохи протриматися; після прориву їхньої оборони козаками Івана Богуна доля битви була вирішена. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам М.Калиновський разом з сином Самуелем Єжи загинули. Також загинули комендант німецької піхоти Сигізмунд Пшиємський, брат майбутнього короля Яна ІІІ Собеського Марек та інші шляхтичі. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків. Врятуватися від погрому вдалося не більш як 1500 польської кінноти.

Після закінчення битви Богдан Хмельницький викупив у Нуреддин-султана за 50 тисяч талярів всіх полонених поляків і наказав їх замордувати, пояснюючи такий вчинок помстою за Берестечко. 3 і 4 червня козаки замордували від 3 до 5 тисяч полонених (жовнірів і челяді), незважаючи на протест татар і частини козацької старшини.

Наслідки[ред.ред. код]

  • Після цієї перемоги шляхтичі почали спішно втікати в Польщу, за її межі — боялись помсти козаків. Однак як згадувалось пізніше, на західній Україні лютувала чума. Богдан Хмельницький не зміг піти на Варшаву.
  • Перемога козаків у цій битві і наступна облога фортеці у Кам'янці-Подільському змусили Василя Лупула виконати вимоги Богдана Хмельницького. Союз України з Молдавією був скріплений шлюбом Тимоша Хмельницького з Розандою Лупул, що відбувся в Яссах 21 (31) серпня 1652 року.
  • Події в Молдавії викликали занепокоєння у Польщі (втрачала свого союзника), в сусідніх країнах — Трансільванії та Австрії. В результаті перемоги козацького війська під Батогом зміцнилося міжнародне становище України.

Галерея[ред.ред. код]

Пам’ятник про битву під Батогом на вїзді до с. Четвертинівки 
Надпис на пам’ятнику про битву під Батогом на вїзді до с. Четвертинівки 
Пам’ятний знак біля козацької криниці на р. Батіг 
Козацька криниця на околиці Четвертинівки 
Меморіал на місці Битви під Батогом 
Меморіал на місці Битви під Батогом 

Література[ред.ред. код]

Ювілейна монета номіналом у 5 гривень «350-річчя битви під Батогом». Реверс
  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
  • Петровеький М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії. — К., 1940.
  • Історія Української РСР, т. 1. — К., 1955.
  • Грушевський М. С. Історія України-Русі. — Т. ІХ. — Кн. І. — К., 1996. — С. 430–440.
  • Смолій В. А.,Степанков В. С. Богдан Хмельницький. — К., 1993. — С. 309–311.
  • Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 274–282.
  • Рибалка І. К. Історія Української РСР. Дорадянський період. Київ: Вища школа, 1978. с. 149–150.
  • Історія Української РСР. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 51-52.
  • Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-260-7.
  • Радослав Сікора: Крилаті гусари Яна Собеського. Київ: Дух і літера, 2013. ISBN 978-966-378-311-6.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Tomasz Ciesielski. Od Batohu do Żwanca… s. 16-17
  2. Tomasz Ciesielski. Od Batohu do Żwanca… s. 22-23

Посилання[ред.ред. код]