Битва під Устечком (1694)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Устечком 1694
Польсько-татарські війни
Польсько-турецькі війни
Дата: 6 жовтня 1694 року
Місце: село Устечко, зараз у Тернопільській області
Результат: перемога Речі Посполитої
Сторони
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита Osmanli-nisani.svg Османська імперія
Gerae-tamga.png Кримське ханство
Командувачі
Herb Prus III.svgСтаніслав Яблоновський
Herb Lis.jpg Казимир Ян Сапєга
Селім I Ґерай
Шебас-Гірей
Військові сили
2 000 — 3 000,
12 гармат
8 000 — 10 000 татарів,
2 000 турків
Втрати
кілька десятків убитих кілька тисяч убитих, захоплено 1 500 возів з постачанням

Битва під Устечком сталася 6 жовтня 1694 року під Устечком на Поділлі, під час польсько-турецької війни 1683–1699 років.

Перед битвою[ред.ред. код]

На звістку про просування турецько-татарських військ в Молдові король Ян ІІІ Собєський скликав у Варшаві 2 вересня 1694 року раду сенату. У кампанії на цей рік було заплановано вести дії, направлені до відбиття у турків фортеці в Кам'янця. Термін концентрації коронної армії в таборі під Монастириськами було встановлено як 3 липня, але війська збиралися незвично повільно. Лише після прибуття з Львова великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського почалася реальна концентрація. В цей час військовий табір було перенесено до Доброводів недалеко від Вишнівчика, Язловця і Коропця над Дністром.

Марш військ проходив без пригод. Розвідники повідомляли про знаходження татарської орди під Цецорою, де ворог налагоджував конвой із продовольством для блокованої фортеці в Кам'янці, так званої захари. Великий гетьман після отримання цих звісток, вирішив виступити у напрямі Смотрича з метою перехоплення конвою. 2 жовтня коронні війська дійшли до Устечка. Не дочекавшись ворога, гетьман наказав повернутися до Окопів Святої Трійці. В цей час прибули загони литовських військ під проводом гетьмана великого литовського Казимира Яна Сапєги. Тим часом татарський хан Селім I Ґерай, маючи під своєю командою 8-10 тисяч татар і 2 тисячі турків, отримав звістку про відступ поляків і вирушив із конвоєм у півтори тисячі возів у напрямі переправи через Дністер під Устечком. Про це стало відомо Яблоновському. Гетьман залишив свій табір під Звинячем і на чолі 2-3 тисяч кінноти й піхоти і з 12 гарматами повернув назад, діставшись Устечка вранці 6 жовтня, а скоро туди ж підійшла і решта війська.

Битва[ред.ред. код]

Опівдні гетьман сформував кінну групу (2-3 тис. коронної і литовської кінноти разом з кількома гарматами), що мала завдання переправитися на другий бік ріки до позицій ворога. Корогви перепливли річку та вишикувалися в дві лінії, з рейтарами та гарматами в центрі, тоді як ударна кіннота стала на флангах. На правому крилі стали коронні корогви, на лівому литовські.

Перша слабка атака польсько-литовських сил на лави ворога була легко відбита, після чого настала черга атаки татарської кінноти на праве крило гетьманських військ. Ординці зламали опір першої лінії і атакували другу, чим поставили поляків у скрутне становище. Яблоновський прийняв тоді швидке і вірне рішення використати для допомоги своєму правому крилу литовські корогви з лівого крила. Тричі кіннота обох сторін сходилася в рукопашну, аж поки татари почали відступати назад до берега Дністра.

Побачивши це, калга-султан Шебас-Гірей повів татарський резерв на ліве крило Яблоновського. Проте ця атака виявилася малорезультативною, бо через брак широкого простору Орда не могла своїм старим охопити супротивника з флангів. Тим часом, зрозумівши, що кінний бій дійшов до патової фази, польський командувач вирішив ввести до бою табір із гарматами й піхотою.

Біля 16.00 ці польські частини переправилися через Дністер і з'єднався з рештою бойового порядку Яблоновського. Піхота із гарматами негайно підсилила польський центр. Вже десь через півгодини було відкрито сильний вогонь з гармат і мушкетів по ворожій кінноті, а після цієї вогневої підготовки, о 17.00, коронний гетьман кинув у бій панцерні корогви, що зігнали з поля бою розстроєні лави татар. Супротивник почав відступати назад до вузького проходу між закрутами річки, і опинився в оточенні. Польсько-литовські війська нанесли страшенні втрати татарам, що не могли вирватися з оточення. Жовніри аж до ночі були зайняті вирізуванням залишків татарського війська.

Після битви[ред.ред. код]

Було узято до неволі лише кількох значніших мурз. З польсько-литовського боку полягло трохи більше десяти людей. Ніч війська провели над переправою, а вранці 7 жовтня було захоплено конвой із припасами, який згідно з перебільшеною реляцією гетьмана налічував 5 тисяч возів. Насправді їх було біля 1,5 тисяч, навантажених запасами продовольства для турецького гарнізону кам'янецької фортеці, зброєю, та дорогоцінностями на загальну вартість близько двох мільйонів злотих.

Література[ред.ред. код]

  • Mała Encyklopedia Wojskowa.— 1967, Wydanie I