Язловець
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Країна |  Україна |
| Область |  Тернопільська область |
| Район/міськрада | Бучацький |
| Рада | Язловецька сільська рада |
| Картка на сайті ВР | Цвітова |
| Основні дані | |
|---|---|
| Засноване | перша половина 14 століття |
| Населення | 617 (на 2007 рік) |
| Територія | 2,29 км² |
| Густота населення | 255,9 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48467 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°57′32″ пн. ш. 25°27′17″ сх. д. |
| Водойма (и) | Вільховець |
| Відстань до районного центру | 14 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції | 14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | село Язловець |
Я́зловець (в 1947—1991 — Яблунівка) — село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області, центр сільської ради, якій підпорядковано села Броварі, Новосілка та Пожежа. У зв'язку з переселенням мешканців село Кодуби виведене з облікових даних. Населення — 617 чоловік (2007).
Поблизу села є ботанічні пам'ятки — Язловецькі діброви.
Зміст |
[ред.] Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури.
Виникло в XIV столітті на торговому шляху зі Львова на Молдавію у володіннях магнатів Бучацьких-Язловецьких, які побудували там замок. У XVI столітті містечко з правом ярмарку, який став одним з найбільших на Поділлі. Язловець мав численну вірменську колонію, а в XVII столітті підпав сильній полонізації.
1441 року в Язловці вже була фортеця (див. «Язловецький замок»). У середині 15 століття Язловець був значним торгівельним центром. 1519 року містечко отримало маґдебурзьке право.
1648 року в околицях Язлівця діяв опришківський загін під проводом І. Проскурничина.
За турецького володіння (1672—1683) сильно фортифікований як крайній пункт на польсько-турецькому кордоні. Після відходу до Польщі (1683) занепав. За австрійських і польських часів — містечко. 1939 — 2520 мешканців (57 % українців, 24 % євреїв, 19 % поляків). Руїни замка 1646 року, вірменська катедра XVII ст., перетворена на греко-католицьку церкву святого Миколая, знищена за другої світової війни, костьол св. Анни.
1673 Язловець відвідав У. фон Вердум. Наприкінці 18 століття Язловець втратив роль торгівельного містечка. 1863 М. Даровська заснувала монастир Згромадження сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії.
Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Союз українок» та інші товариства, кооператива.
У січні 1940 Язловець переведений до категорії сіл. 7 липня 1941-21 липня 1944 — під німецько-нацист. окупацією.
[ред.] Пам'ятки
Збереглися залишки замку, палац (у приміщенні — обласна фтизіопульмонол. лікарня реабілітації та монастир), міська ратуша, єврейський і польський цвинтарі.
Є церква св. Миколая Чудотворця (1551, мур.; збудували вірменські поселенці, реставровано 1990), костьол (1678, мурований), каплиця-усипальниця (1860), пам'ятники Архістратигові Михаїлу (скульп. П. Цуркевич) і князеві Володимиру (1994, скульп. Р. Вільгушинський), «фігура» Матері Божої (2007).
Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975), воякам УПА (1990).
[ред.] Соціальна сфера
Працюють ЗОШ І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, муз. шк., торг. заклад.
[ред.] Персоналії
У Язлівці народилися:
- скульптор Р. Вільгушинський,
- релігійна діячка М. Даровська (зберігається гробівець)
Похований композитор М. Гомулка.
[ред.] Література
| У Вікіпедії є портал |
- Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», том ІІІ, 2008, П. Германович, Б. Мельничук.
[ред.] Посилання
- Мандри Україною. Язловець
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
- Історія села на сайті «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля.»
|
|
|
|---|---|
| Міста: | Бучач |
| Смт: | Золотий Потік |
| Села: | Бариш • Берем'яни • Білявинці • Бобулинці • Броварі • Верб'ятин • Возилів • Губин • Доброполе • Дуліби • Жизномир • Жнибороди • Заривинці • Звенигород • Зелена • Зубрець • Киданів • Космирин • Костільники • Курдибанівка • Ліщанці • Малі Заліщики • Мартинівка • Матеушівка • Медведівці • Миколаївка • Млинки • Набережне • Нові Петликівці • Новосілка • Новоставці • Озеряни • Осівці • Переволока • Передмістя • Пилява • Пишківці • Підзамочок • Підлісся • Пожежа • Помірці • Порохова • Пушкарі • Ріпинці • Рублин • Рукомиш • Русилів • Скоморохи • Сновидів • Сокілець • Соколів • Сороки • Старі Петликівці • Стінка • Трибухівці • Цвітова • Язловець |
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
