Братство тарасівців

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Братство тарасівців
Заснування 1892
Тип студентська організація
Члени В. Боржковський, М. Дмитрієв, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Самійленко, В. Совачів, В. Степаненко, Є. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет
Положення самостійницька державна спрямованість


Тарасівці, Братство (Братерство) Тарасівців — таємна студентська організація, створена в Харкові в 1892 (за іншими данними в Каневі)[1]. Її учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка «всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Великого Кобзаря»[1].

Положення та ідеологічні основи[ред.ред. код]

До засновників Тарасівців належали: Віталій Боровик, Борис Грінченко, Іван Липа, Микола Міхновський, Володимир Шемет. Крім культурної діяльності (поширення української мови в родині, установах, школах, навчання дітей української грамоти, доповідей, культивування ідей Шевченка), Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під російського панування, повної автономії для всіх народів Російської Імперії та соціальної справедливості.

У містечку Глинську поблизу Ромен, де працювали студенти, наприкінці літа 1891 року була закладена програма Братства тарасівців. Серед основних положень були такі:

  • самостійна суверенна Україна: соборна й неподільна, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказ, вільна між вільними, рівна між рівними, без пана і хама, в будучому без класової боротьби
  • федеративна всередині: цебто федерація Лівобережної, Правобережної, Степової України, Кубані й Галичини
  • на чолі держави гетьман (як президент) і сейм
  • мета держави — передусім і над усе удержавлення поверхні і надр землі, грубого промислу й гуртового гандлю, трудова повинність, загальна державна асекурація, загальна безплатна й обов'язкова школа
  • свобода віри, відокремлення церкви від держави, національна армія
  • боротьба з імперіалізмом, боротьба зі свавільними утисками
  • Україна для українців, себто, що визнають себе українцями
  • культура нації і своя наука, своя краса, свій розум, своя правда, своя воля, свій Бог
  • не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо

Ідеологічні основи Тарасівців виготував І. Липа (проголошені у Харкові на Шевченківських поминках у лютому 1893); дещо доповнені, вони були анонімно надруковані в журналі «Правда» (квітень 1893) під назвою «Profession de foi молодих українців». Ідеї Тарасівців були пропаґовані Вартовим (Б. Грінченком) у «Листах з Наддніпрянської України» та М. Коцюбинським у казці-алегорії «Хо».

Історія діяльності[ред.ред. код]

Борис Грінченко - один з фундаторів Братства тарасівців, відомий письменник і просвітній діяч

Засноване товариство у 1891 році під час зустрічі його фундаторів на могилі Т. Шевченка й ставило за мету реалізувати основні ідеї Кобзаря. Воно відноситься до молодих громад, що виникали в 80-90-тих роках XIX століття. Біля витоків стояли київські і харківські студенти - Іван Липа, Борис Грінченко, Микола Міхновський та ін.

У 1893 році частину членів Братства тарасівців було заарештовано, проте організація продовжувала діяти до кінця 90-х років XIX століття

Тарасівці розвинули працю серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. Спершу найуспішнішим осередком Тарасівців був Харків (до літа 1893, коли заарештовано членів Братства), згодом Київ; менші осередки: Одеса, Полтава, Лубни.

Головні діячі[ред.ред. код]

До діячів Братства Тарасовців належали, крім вищеназваних: В. Боржковський , М. Дмитрієв, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Самійленко, В. Совачів, В. Степаненко, Є. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет та інші.

Значення в розвиткові українського національного руху[ред.ред. код]

Тарасівці діяли до 1898. Під впливом ідей Тарасівців «Стара Громада» перетворилася 1897 на більш політичну Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію, а молодше покоління в 1900 створило РУП.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Українська держава в поглядах та діях засновників Української Народної Республіки Олександр Іванович Салтовський. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя). — Київ: Видавництво ПАРАПАН, 2002. — 396 с. ISBN 966-8210-00-Х]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
  • Липа І. Тарасівці. (Письмо з Просвіти, ч. 11 — 12. Л. 1922;
  • Самійленко В. З укр. життя в Києві в 80 pp. XIX ст. Нова Україна, ч. 1 — 2. Прага 1923;
  • Козуб С. Коцюбинський у Братерстві Тарасівців. Твори Коцюбинського, т. 7. X. — К. 1930 — 31;
  • В. В. 45-ліття Тарасівців. Літопис Червоної Калини, ч. 1 — 2. Л. 1936;
  • ЯК у к А. Братерство Тарасівців. Укр. Вісник, ч. 15. Берлін 1943.
  • Чмырь С.Г. Братство тарасовцев // Отечественная история: Энциклопедия в пяти томах. Т.1. – М.: БРЭ, 1994. - С.284-285.
  • Наумов С. О. Український політичний рух на Лівобережжі (90-і рр. XIX ст. - лютий 1917 р.): Монографія/ С. О. Наумов; ХНУ імені В.Н. Каразіна,- Харків: ХНУ, 2006. – 344 с.
Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.