Братство тарасівців

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Братство тарасівців
Девіз Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!
Заснування 1891
Тип політична організація
Члени ~100 (Тарасова сотня)
Положення український націоналізм, федералізм
Адреса гол. центри: Харків, Київ


Тарасівці, Братство (Братерство) тарасівців — таємна політична організація, ініційована 1891 року харківськими студентами на могилі Кобзаря, де вони присяглися всіма засобами поширювати серед українців його безсмертні ідеї.

Невдовзі ідеологом і провідником цього першого українського націоналістичного об’єднання став Микола Міхновський (студент-правник Київського університету), який від самого початку своєї діяльності відкидав «братання» і «дружбу» поневолювачів із поневоленими; а серед його активних діячів були відомі письменники і науковці: В. Боржковський, М. Вороний, Б. Грінченко, M. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Самійленко, Є. Тимченко та інші.

Стала першою політичною організацією, що виступила за вільну соборну федеративну Україну. Під впливом її самостійницьких поглядів аполітична українофільська Стара громада перетворилася в 1897 на більш політизовану ЗУО, а молодше покоління в 1900 створило РУП.

1902 року Микола Міхновський продовжив справу Тарасівців у заснованій ним УНП, зокрема — у розробленому проєкті Конституції від 1905 року.[1][2][3][4][5]

Програма[ред.ред. код]

Крім культурно-просвітницької діяльності (поширення української мови в родині, установах, школах, навчання дітей української грамоти, доповідей, культивування ідей Шевченка), Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під московського ярма, повної автономії для всіх народів Російської імперії та соціальної справедливості.

Наприкінці літа 1891 у Глинську на Сумщині, де працювали студенти, було закладено Програму товариства. Серед основних положень були такі:

Колективними зусиллями ці програмові засади були розвинуті, у 1893 проголошені на Шевченкові роковини в Харкові та надруковані у квітневому номері львівського журналу «Правда» під назвою «Profession de foi молодих українців»[6]; пропаговані Б. Грінченком у «Листах з України Наддніпрянської» та М. Коцюбинським у казці-алегорії «Хо».[1][2][3][4][5]

Діяльність[ред.ред. код]

Задум щодо організації спротиву українців тогочасній колоніяльній політиці царату — виник у групи харківських студентів (М. Базькевич, М. Байздренко, В. Боровик, І. Липа) під час відвідин ними Тарасової могили у Каневі влітку 1891.

Тарасівці провадили свою діяльність серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. Спершу їхнім центром був Харків. У 1892 запрацювала філія в Києві (куди цю ідею привіз В. Боровик, і де згодом головував М. Міхновський, налічувала не менше 16 членів). Поступово з'являються осередки в Катеринославі, Лубнах, Одесі, Полтаві, Прилуках, Чернігові та ін., щонайменше 10-12. Загальна ж чисельність братчиків, за деякими оцінками, становила коло 100 чол.

1893 року невдовзі після публікації «Profession de foi…»[6] та стороннього доносу — жандармерія ліквідувала харківське ядро Братства. Опинився за ґратами й один із його фундаторів Іван Липа, засуджений за статтею «відторгнення Малоросії від Великої Росії», звідки вийшов через 13 місяців під постійний нагляд поліції. Київський гурток остаточно перебрав на себе лідерство.

Достеменно невідомо, коли організація перестала існувати. Називаються різні дати, аж до 1902.[1][2][3][4][5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Бондар-Терещенко І. У задзеркаллі 1910-30-их років. — К.: Темпора, 2009. — 519, [8] с.: іл. — ISBN 978-966-8201-54-7 / Братство тарасівців: ми єсьмо націоналами (fb2)
  2. а б в Коллард Ю. Спогади юнацьких днів (1897-1906).Торонто: Срібна сурма, 1972. — 222 с.
  3. а б в Салтовський О.І. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя). — К.: Парапан, 2002. — 396 с. — Бібліогр.: с. 377-392. — ISBN 966-8210-00-X / Українська держава в поглядах та діях засновників УНР
  4. а б в Турченко Ф.Г. Микола Міхновський: Життя і Слово (fb2)
  5. а б в Українські конспіратори-революціонери
  6. а б Символ віри молодих українців


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.