Вележева Лідія Леонідівна

Вележева Лідія Леонідівна
рос. Ли́дия Леони́довна Ве́лежева
Ім'я при народженні	рос. Лидия Леонидовна Вележева
Народилася	2 жовтня 1966(1966-10-02) (57 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Росія  СРСР
Діяльність	акторка, ведуча, політична діячка, громадська діячка, телеведуча
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	1981 — тепер. час
У шлюбі з	Гуськов Олексій Геннадійович
IMDb	nm0892484
Нагороди та премії
Вележева Лідія Леонідівна у Вікісховищі

Лідія Леонідівна Вележева (нар.. 2 жовтня 1966, Київ, УРСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру та кіно, телеведуча, громадська і політична діячка. Заслужена артистка Російської Федерації (2010). Заслужена артистка Республіки Північна Осетія — Аланія. Член Генеральної ради російської політичної партії «Єдина Росія» (з 26 травня 2012 року). Член Громадської палати Російської Федерації 5-го скликання (з 18 лютого 2014 року)(рос.).

Внесена до чистилища бази «Миротворець» за свідоме порушення державного кордону України. У червні 2017 року брала участь у зйомках фільму «Вічне життя Олександра Христофорова» (режисер Євген Шелякін) на території анексованого РФ Криму . Учасниця т.зв. ІІІ Міжнародного кінофестивалю «Євразійський міст» 20-24.09.2019 на території окупованої Ялти.

Життєпис

Народилася 2 жовтня 1966 року в місті Києві, через п'ять хвилин після появи на світ її старшої сестри-близнючки Ірини.

Незабаром після народження дівчаток їх батьки розлучилися. Мати, Любов Леонідівна Вележева, працювала на тютюновій фабриці, де був тризмінний графік. Їй було важко однією справлятися з вихованням доньок, тому вони навчались у загальноосвітній школі-інтернаті з поглибленим вивченням китайської мови, де, крім основного навчання, у них була можливість відвідувати різноманітні спортивні секції і тематичні гуртки. У різний час Ліда займалася гандболом, фігурним катанням, народними танцями, навчалася грі на фортепіано і гітарі, брала участь у всіх шкільних концертах, виразно читала вірші і мріяла стати актрисою. Найбільш постійними виявилися її заняття в драматичному гуртку, де ставились українські п'єси. Після того, як дівчатка закінчили шостий клас, мати вийшла заміж за полковника у відставці. Вітчим Володимир замінив дівчаткам батька, пропонував забрати їх з інтернату, але вони відмовилися, бо їм дуже подобалося там жити і вчитися.

У віці тринадцяти років Лідія самостійно з'явилася на Кіностудію імені Олександра Довженка в Києві і принесла свою фотографію для картотеки дітей-акторів. Незабаром її затвердили на одну з головних ролей (Варька-«Скорпена») в радянському дитячому телевізійному художньому фільмі режисера Радомира Василевського «Очікування», знятому в 1981 році на «Одеській кіностудії». Актор Юрій Васильович Катін-Ярцев, що грав у цьому фільмі, оцінивши роботу Лідії в картині, порадив їй після закінчення середньої школи їхати до Москви і вступати до театрального училища. Однак у рік випуску зі школи-інтернату починаюча актриса не наважилася відправитися до столиці. Вона спробувала вступити до Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого, але зазнала невдачі. Наступного 1984 року, все-таки послухавшись поради Катіна-Ярцева, вирішила поїхати до Москви, де з першої спроби вступила до Щукінського училища.

1988 році закінчила Вище театральне училище імені Бориса Щукіна (акторський курс Народної артистки РРФСР Алли Олександрівни Казанської). У цьому ж році була прийнята до складу трупи Державного академічного театру імені Є. Вахтангова, де служить і нині.

15 лютого 2010 року «за заслуги в галузі мистецтва» присвоєно почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації».

З 26 листопада 2012 року по 28 червня 2013 року вона ведуча містичного ток-шоу «Справа Х. Слідство триває» на телеканалі «Росія-1».

Громадська діяльність, погляди

У лютому 2003 року вступила до складу російської політичної партії «Єдина Росія».

28 червня 2005 року підписала "Лист на підтримку вироку колишнім керівникам нафтової компанії «ЮКОС», опублікований в газеті «Известия».

6 лютого 2012 року стала довіреною особою Володимира Путіна на виборах президента Російської Федерації в березні 2012 року. 26 травня 2012 року увійшла до складу Генеральної ради російської політичної партії «Єдина Росія», що включає в себе сто сімдесят чоловік.

З 18 лютого 2014 року — член Громадської палати Російської Федерації 5 скликання.

У 2018 році була довіреною особою кандидата в мери Москви Сергія Собяніна.

Особисте життя

• Чоловік — Олексій Геннадійович Гуськов (нар. 20 травня 1958), актор театру і кіно, продюсер, народний артист Російської Федерації. Лідія і Олексій одружилися у 1988 році.
  • Син — Володимир Олексійович Гуськов (нар. 7 січня 1989), актор театру і кіно. У 2009 році закінчив Театральний інститут імені Бориса Щукіна в Москві за спеціальністю «актор драматичного театру і кіно» (курс професора Галини Петрівни Сазонової), після чого увійшов до трупи Московського академічного театру імені Володимира Маяковського, де служить і нині. 22 липня 2015 року став лауреатом театральної премії газети «Московський комсомолець» (сезон 2014/2015) у категорії «Початківці» в номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» за виконання ролі Олександра у виставі «Останні» режисера Микити Кобелєва на сцені Театру імені Маяковського.
    • Онука Стефанія (нар. 18 березня 2016).
  • Син — Дмитро Олексійович Гуськов (нар. 8 листопада 1994 року, в день святого Димитрія Солунського), навчався на факультеті продюсерства і економіки ВДІК.

Творчість

Ролі в театрі

• «Зойчина квартира» Михайла Булгакова, постановка Гарія Черняховського — Манюшка
• «Принцеса Турандот» Карло Гоцці, відновлення постановки Євгенія Вахтангова — Адельма
• «Без вини винуваті» Олександра Островського, постановка Петра Фоменка — Любов Іванівна Отрадіна
• «Алі-Баба і сорок розбійників» В'ячеслава Шалевича, М. Воронцова, постановка В'ячеслава Шалевича, Олександра Горбаня — Шахрезада
• «Циліндр» Едуардо де Філіппо, постановка Аркадія Каца — Рита
• «Отелло» Вільяма Шекспіра, постановка Євгена Марчеллі — Емілія
• «Мадемуазель Нітуш» Ерве, постановка Володимира Іванова — Корінн
• «Дядечків сон» Федора Дстоєвського, постановка Володимира Іванова — Ганна Миколаївна Антипова
• «Берег жінок» (хореографічна композиція за мотивами пісень Марлен Дітріх), хореограф-постановник Анжеліка Холіну — «Bitte geh nicht fort»
• «Маскарад» Юрія Лермонтова, постановка Рімаса Тумінаса — баронеса Штраль
• «Люди як люди» за п'єсою Максима Горького «Зыковы», постановка Володимира Іванова — Софія
• «Пристань» за мотивами творів Бертольта Брехта, Івана Буніна, Федора Дстоєвського,Фрідріха Дюрренматта, Артура Міллера,Олександра Пушкіна, Едуардо де Філіппо, Вільяма Шекспіра — Надія («Темні алеї» Івана Буніна)
• «Пастка для чоловіка» Жана Пуаре, постановка Володимира Іванова — Софі
• «Чоловік у розстрочку» за мотивами п'єси М. Задорнова — Любов Володимирівна

Фільмографія

1. 1981 — Очікування —Варька- «Скорпена»
2. 1983 — Вечори на хуторі біля Диканьки — епізод
3. 1987 — Державний кордон. Фільм 6-й: За порогом перемоги — Христина
4. 1987 — Дівчата з «Согдіани» — епізод
5. 1989 — Під небом блакитним — епізод
6. 1990 — Зачарований мандрівник — Груша, циганка, кохана Івана
7. 1991 — Veniks. Підлогові щітки — Сяо-Мяо
8. 1991 — Московське кохання — Катя
9. 1991 — Помирати не страшно — Варвара (доросла), дочка Ксенії
10. 1991 — Яр — Олімпіада (Липа), дочка лісника
11. 1991 — Вовкодав — адміністратор у сочинському готелі
12. 1992 — Ризик без контракту — подруга Каріма
13. 1994 — Будулай, якого не чекають — Настя, молодша сестра дружини Будулая
14. 1996 — Полуничка — Катя
15. 1998 — Класик — Ліля, Співачка в ресторані, пасія Андрія Савицького
16. 1999 — 2000 — Прості істини — Тетяна Анатоліївна Тихомирова, мати Єгора, голова батьківського комітету
17. 2001 — Ідеальна пара (серія № 4 «Митниця дає добро») — співробітник митниці
18. 2001 — 2002 — Нероби — Ірина, колишня дружина Юриса
19. 2001 — Злодійка — Галина Костелак
20. 2002 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Справа № 23 «Третейський суддя» — Китаєва, експерт-криміналіст МУР а
21. 2002 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Справа № 24 «Пуд золота» — Китаєва, експерт-криміналіст МУРу
22. 2002 — Злодійка-2. Щастя напрокат — Галина Костелак
23. 2003 — Ідіот — Настасья Пилипівна
24. 2003 — Снігове кохання, або Сон у зимову ніч (Україна) — Ксенія Задорожна, журналістка, мати Лялі
25. 2004 — Вузький міст — Ліля, мистецтвознавець, дружина актора Анатолія Гладирєва
26. 2005 — Убивча сила 6 (фільм № 3 «Овертайм») — Марія Андріївна Родіонова, президент хокейного клубу
27. 2005 — Єралаш — (випуск № 185 «Подарунок феї») — вчителька
28. 2006 — Російські гроші — Глафіра Олексіївна, родичка поміщиці Меропії Мурзавецької
29. 2007 — Батько — Кіра
30. 2007 — Гріх — Віра Сергіївна Синцова, мати загиблого Сергія Синцова
31. 2008 — Вчитель музики — Аліса, власниця великої охоронної фірми
32. 2009 — Кохання-зітхання 2 — Єлизавета Федорівна Левицька
33. 2010 — Старша дружина — Оксана
34. 2011 — Пончик Люся — Марія Казимирівна Власова
35. 2011 — Одкровення (серія № 2 «Підвал») — директорка школи-інтернату
36. 2012 — Серпень. Восьмого — Аза, жінка у зруйнованому будинку
37. 2014 — Аромат шипшини — Людмила Василівна Новікова
38. 2015 — Місяць — Катерина Сергіївна Паніна, районний прокурор, мати Насті, дружина Миколи
39. 2016 — Тонкий лід — Валерія Петрівна, дитячий психолог
40. 2018 — Берізка — Надія Петрівна Свєтлова, народна артистка СРСР, художній керівник і головний балетмейстер Державного академічного хореографічного ансамблю «Берізка» (прототип — Надія Надєждіна)
41. 2018 — Вічне життя Олександра Христофорова — Ірина, колишня дружина Олександра Христофорова
42. 2018 — Доктор Ріхтер-2 — Олена Добровольська
43. 2021 — Сьома симфонія — Катерина Пруднікова, гобоїстка

Озвучування фільмів

• 1996 — Максимальний ризик (США) — Алекс Мінетті, подруга Михайла (роль Наташі Генстридж)
• 2002 — Нероби (Україна) — Ліза Арсеньєва / Ольга Сумська

Робота на телебаченні

• 2012—2013 — містичне ток-шоу «Справа Х. Слідство триває» на телеканалі «Росія-1» — провідна.

Визнання заслуг

• 2010 — почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації» — за заслуги в галузі мистецтва.
• 2017 — Орден Дружби — за заслуги у розвитку вітчизняної культури і мистецтва, засобів масової інформації, багаторічну плідну діяльність.
• Почесне звання «Заслужений артист Республіки Північна Осетія — Аланія».

Посилання

• Лідія Вележева на сайті IMDb (англ.)
• Лідія Вележева. — Коротка біографія, ролі в театрі, інші театральні роботи, фільмографія, літературно-поетичні запису, радіоспектаклі, преса. [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Державного академічного театру імені Є. Б. Вахтангова // vakhtangov.ru
• Лідія Вележева, актриса: біографія, ролі, фільми, фото, нагороди та відгуки. [Архівовано 4 серпня 2009 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
• Лідія Леонідівна Вележева. Огляд фільмів та вистав за участі актриси, світлини. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // afisha.ru
• Лідія Вележева. Біографія та фільмографія. [Архівовано 10 квітня 2018 у Wayback Machine.] Телеканал «Росія-1» // russia.tv