Велика Албанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Великої Албанії

Велика Албанія (алб. Shqipëria Etnike — «етнічна Албанія») — паналбанська ідея возз'єднання всіх територій, в яких албанський етнос переважає над державотворчим.

Як випливає з ідей Великої Албанії, до сучасної Албанії повинні бути приєднані північно-західні райони Республіки Македонія, південні рубежі Сербії, що включають Косово та Прешевську долину, і населені албанцями південні райони Чорногорії. Неофіційно своєю землею ідеологи албанського націоналізму вважають північні райони Греції, де майже не залишилося албанського населення.

У роки Другої світової війни паналбанська ідея була реалізована за допомогою німецьких та італійських фашистів. З початком розпаду Югославії ідея Великої Албанії підтримується країнами НАТО. Особливо активно ідею Великої Албанії підтримує колишній конгресмен США від штату Нью-Йорк і лідер албанського лобі в США Джозеф Діогарді.

Фашистська Велика Албанія[ред.ред. код]

Фашистська Велика Албанія

Після окупації Югославії в квітні 1941 року територія країни була поділена між країнами осі. 12 серпня 1941 указом італійського короля Віктора-Емануїла III на окупованих албанських територіях засновувано велике герцогство Албанію, що включає також у себе території Метохії, центрального Косово, західної частини Республіки Македонія та східної Чорногорії.

У перші ж місяці окупації десятки тисяч будинків сербських поселенців спалили албанці, а самих сербів депортовано. За час війни близько 100 тисяч сербів покинули Косово й утекли до Сербії та Чорногорії. Близько 10 тисяч сербів загинуло від рук албанців. Будинки та садиби біженців займали албанці, що прибували з Албанії відповідно до плану уряду Мусоліні. Всього в Косово за період війни розселилося від 80 до 100 тисяч албанців. Етнічну чистку в Косово очолювала шовіністична великоалбанська організація Балі Комбетар. [1] [2] Після капітуляції і виходу Італії з війни в 1943 році Косово було окуповано німцями. У квітні 1944 року з албанців була сформована 21-а гірська дивізія СС «Скандербег» (1-а албанська). Албанські есесівці також проводили політику геноциду щодо слов'янського населення. [3]

Мілошевич про Велику Албанію[ред.ред. код]

З початком Другої світової війни і трохи пізніше, з нападом фашистських сил на Югославію під керівництвом Німеччини та Італії, почалося криваве здійснення проекту Великої Албанії. Велика частина Косово (крім Подуєвського, Вучитрнського та Косовсько-Митровацького районів) та вся Метохія були приєднані до фашистської Великої Албанії. Області Західної Македонії з Тетово, Гостіварі, Дебра, Кичево, струг і світлом Наумом також дісталися Великій Албанії. Голова маріонеткового уряду Албанії 30 травня 1941 прочитав у королівській італійській академії лекцію, в червні 1942 відвідав Косово й Метохію і на зустрічі з албанськими лідерами публічно говорив, що треба наполягти на тому, щоб сербське населення Косово як можна швидше було замінено. Усіх старожилів сербів оголосити колоністами і як таких, за сприяння албанської та італійської влади, відправити у концентраційні табори в Албанію. Переселенців сербів треба вбивати. Це історичні матеріали, які я цитую. Проявилося ще раз, що в великоалбанській національній програмі немає місця для жодного іншого народу, крім албанського. Втім, ви це могли бачити з тієї реальності, яку я вам описав і яка має місце зараз у Косово й Метохії. За чотири роки окупації влада зробила дуже багато для реалізації великого албанського проекту в Косово і Метохії. Місцеві албанці з допомогою своїх одноплеменців з Албанії під захистом окупаційних сил здійснили масові злочини проти сербів. Європейській громадськості невідомі масштаби цих злочинів, але за даними американської спецслужби «Ofisof Strategic Servis», албанці з квітня 1941 року до серпня 1942 вбили близько 10000 сербів. Після окупації цих областей Італією почалися не лише етнічні чистки, але і систематичне здійснення великоалбанської політичної і культурної програми у всіх сферах життя. Сталося масове вигнання сербів з Косова та Метохії і заселення цієї території десятками тисяч албанців з Албанії. Деякі історики вважають, що їх кількість становить близько ста тисяч осіб. Німці після капітуляції фашистської Італії працювали над створенням у кінці 1943 року в Прізрені так званої Другої Призренської ліги. Ліга була організована під заступництвом абверу — німецької військової служби. Ми бачимо, що БНД в наші роки взяв на себе ту ж роль. Терор над сербами з безліччю окремих та масових злочинів тривав аж до березня 1944 року, коли почав потроху скорочуватися. Про розміри етнічних чисток сербів з цих областей, окрім безлічі інших свідчень, говорить Герман Нойбахер, спеціальний політичний уповноважений третього рейху на південному сході Європи з осені 1943 року. Є його цитата, в якій говориться: "Албанці поспішили вигнати з країни якомога більше сербів. При цьому місцева влада часто виганяла заможних, бо за дозвіл на переселення вони брали хабарі золотом. Коли генерал Недич (це голова квіслінгського сербського уряду в тій малій окупованій Сербії під німцями) з гіркими звинуваченнями звернувся до мене, я терміново наказав албанському уряду покласти край виселенням. Коли я побачив, що моє втручання виявилося безуспішним, я подав заяву про відставку з мого посту в Албанії ". Це говорить Нойбахер, повноважний представник третього рейху. Після капітуляції фашистської Італії за німецької окупації була сформована відома своїми лиходійствами дивізія СС «Скандербег», що складалася з албанців. Вона до повного звільнення цих областей від нацистських і фашистських військ та їх Квіслінга упиратися в реалізації проекту Великої Албанії. Зараз ті частини, які знаходяться в Косово, а також та дивізія СС, яку назвали «Косівський захисний корпус», сформована з терористичної організації АОК, роблять все те саме. Все це істотно змінило етнічну структуру цієї частини Сербії і відповідно Югославії і, по суті, є однією з найважливіших передумов успішної реалізації великоалбанської програми.

[4][Немає у джерелі]

Неофашистська Велика Албанія[ред.ред. код]

Албанський неофашизм[ред.ред. код]

Кріс Хеджес, який довгий час працював кореспондентом газети «Нью-Йорк Таймс» на Балканах провів ретельний аналіз внутрішнього складу та ідеології Армії визволення Косова і умовно виділив у ній три «фракції»: [5]

  1. Албанська мафія , що спеціалізується на торгівлі героїном за маршрутом Афганістан-Туреччина-Косово-Боснія-Західна Європа.
  2. Сталіністи, коріння яких у невеликих воєнізованих загонах маоїського штибу. Їх створення було інспіровано албанськими спеслужбами за життя Енвера Ходжі. Ця «фракція» довгий час служила каменем спотикання між албанським президентом-антикомуністом Салі Беріша і бойовиками УЧК. Відносини між Берішею і УЧК нормалізувалися тільки після того, як більша частина сталіністів і прихильників колишнього члена Союзу комуністів Ібрагіма Ругову було вбито за наказом Хашима Тачі. Частина вбивств була здійснена бойовиками УЧК, одягненими у форму сербських поліцейських.
  3. Неофашисти. «Фракцію» очолюють діти і онуки тих, хто у Другу світову війну були учасниками фашистських воєнізованих формувань «Бали Комбетар» і 1-а албанської дивізії СС «Скандербег». Це почасти пояснює рішення лідерів УЧК одягнути бойовиків у чорну форму і як вітання викидати вперед руку. На Заході були сильно здивовані такою атрибутикою, що нагадує про фашистські коріння. Під тиском Заходу лідери УЧК змінили привітання: тепер воно схоже на те, що прийнято в армії США, — відкрита долоня біля скроні.

Мілітаризація албанців[ред.ред. код]

На початку 1997 в Албанії стався крах фінансових пірамід і на півдні країни почалося повстання. В результаті цих безладів по всій країні були розграбовані армійські склади і викрадено від шестисот тисяч до одного мільйона одиниць вогнепальної зброї. Частина цієї зброї опинилася в руках албанських сепаратистів у Косово і Метохії.

За твердженням колишнього глави албанської спецслужби SHIK Башкіма Газідеде, до організації цих безладів причетний Джордж Тенет, директор ЦРУ албансько-грецького походження.

Окупація Косова і Метохії[ред.ред. код]

Встановлення контролю над Прешево[ред.ред. код]

Встановлення контролю над північно-заходом Македонії[ред.ред. код]

Позиція грецького міністра[ред.ред. код]

Міністр культури Греції Андоніс Самарас в інтерв'ю грецькій телекомпанії заявив, що «Скоп'є [тобто Колишня Югославська Республіка Македонія] скоро розвалиться і перестане існувати як єдиний суб'єкт міжнародних відносин».[6]. При цьому Самарас вважає, що Греції не потрібно побоюватися створення Великої Албанії та Великої Болгарії. Фактично міністр культури Греції, вважає, що наявність країни, що узурпує грецьке ім'я Македонія, представляє для Греції більшу загрозу, ніж зароджувана «Велика Албанія».[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Николай Чуксін: Друга світова війна і комуністична Югославія». army.lv. 2008. Архів оригіналу за 2012-03-17. Процитовано 2009-03-16. 
  2. «Андрій Шестаков: Геноцид сербського населення Косово і Метохія Під час Другої світової війни». Православ'я. 16 січня 2003. Архів оригіналу за 2012-03-17. Процитовано 2009-03-16. 
  3. «Война світів. «Незалежність» Косово в дзеркалі тіньової політики». В. Овчінскій. 2008. Архів оригіналу за 2012-02-12. Процитовано 2009-03-16. 
  4. / sv_horugv/4/42.shtml «З виступу Слободана Мілошевича в Гаазькому трибуналі». Союз православних корогвоносців. 15 лютого 2002. Процитовано 18 березня 2009. 
  5. Хашим Тачі пішов ва-банк / / Ехо планети. № 28 (587) 9-15 липня 1999.
  6. «Грецький міністр передбачив розвал Югославської Македонії». Російська газети. 14 січня 2009. Процитовано 27 лютого 2009. 
  7. «США и Албания готовят расчленение Македонии». СМИ2. 2009. Архів оригіналу за 2012-03-23. Процитовано 2009-02-27.