Азавад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Незалежна держава Азавад
араб. دولة أزواد المستقلة
бербер. ⴰⵣⴰⵓⴰⴷ
фр. État indépendant de l'Azawad''

Прапор азавардці Герб азавардці
Прапор Герб
Розташування азавардці
Столиця Гао
Офіційні мови томашек, арабська, сонгаї, фульфульде, бамбара, французька
Державний устрій Тимчасовий уряд
Генеральний секретар Білял аг Ашеріф
від Малі 6 квітня 2012 
Площа
 - Загалом ≈ 822 000 км²
 - Води (%) ≈ 1 295 000 мешканців
Населення
 - Густота ≈ 1,58 особи/км²
Часовий пояс GMT (UTC+0)
Домен інтернету
Телефонний код +223 (код Малі)
Невизнана держава

Азавад, Незалежна держава Азавад (бербер. ⴰⵣⴰⵓⴰⴷ, араб. دولة أزواد المستقلة‎, фр. État indépendant de l'Azawad) — самопроголошена, невизнана держава в західній Африці, постала як держава туарегів. Незалежність було проголошено 6 квітня 2012 «Національним рухом за звільнення Азаваду». Заявлений суверенітет над північно-східною частиною Малі: областями Кідаль, Томбукту, Гао, які є частиною регіону Азавад — історичної батьківщини туарегів[1][2] Населення — до 2 млн осіб, площа — близько 822 тис. км².

Район основного проживання туарегів

Історичний регіон Азавад окрім північно-східної частини Малі охоплює також півдненно-східну частину Алжиру, західну частину Нігеру, північну частину Буркіна-Фасо і західну частину Лівії, проте керівники повстанців оголосили, що будуть дотримуватися наявних кордонів. Таким чином Азавад межує на південному заході з Малі, на заході з Мавританією, на півночі з Алжиром, на сході з Нігером та на півдні з Буркіна-Фасо[1]

Етимологія[ред.ред. код]

«Азавад» абеткою тіфінаг.

Згідно з дослідженнями шотландського дослідника XIX сторіччя Роберта Брауна (англ. Robert Brown), слово «Азавад» є арабським перекрученням берберського слова «Азавах». Азавах — це сухий річковий басейн, що вкриває західний Нігер, північносхідне Малі та південний Алжир[3] Саме слово можна перекласти як «земля перегінного скотарства». [4]

Історія[ред.ред. код]

Національно-визвольні рухи[ред.ред. код]

Ситуація станом на 21 січня 2013 року

Після невдалих повстань 1990–1995 і 2007–2009 років в північних районах Нігера і Малі багато туарезьких повстанців емігрували до Лівії, де увійшли до складу лівійської армії. В результаті репресій проти туарегів після повалення режиму Муаммара Каддафі частина туарегів з лівійської армії повернулася в Північний Малі і сприяли створенню єдиної організації туарегів. Національний рух за звільнення Азавада (НРЗА) був створений в жовтні 2011 року в результаті злиття декількох груп туарезьких вояків.

У січні 2012 Національний рух за звільнення підняв повстання у малійському Азаваді і оголосив про намір добиватися незалежності.[5] У північних областях Малі почалися бойові дії між постанцями-туарегами і збройними силами Малі. До зброї, що залишився від колишніх повстань туарегів, озброєнню сприяв приплив зброї з Лівії. Протягом січня-березня повстанці зайняли більшу частину територій трьох областей північного Малі і вивели їх з-під контролю центрального уряду, включаючи ключові міста Менака, Кідаль, Гао і дві військові бази армії Малі зі складами зброї на них.

Нестабільність посилив військовий переворот, що стався в столиці Малі Бамако 22 березня 2012. Нова влада стала рішуче боротися за відновлення єдності країни. Але після військового перевороту і НРЗА ще більше активізував свої дії, взяв історичну столицю Азавада Тімбукту і всю територію малійській Азавада, оголосив про одностороннє припинення вогню в зв'язку з досягненням мети звільнення Азавада. В результаті в статусі біженців опинилися понад 500 тисяч малійців.

6 квітня 2012 НРЗА проголосив Незалежну Державу Азавад. Виконавчий комітет НРЗА звернувся до міжнародного співтовариства з проханням визнати незалежність Азавада.

На контрольованій території, яка складає майже дві третини Мали, туареги ввели закони шаріату.

Влітку 2012 відбулася нарада країн Африканського союзу щодо ситуації в Малі, де африканські країни заявили про свою готовність направити в неспокійну державу війська, проте необхідною умовою для цього була названа санкція з боку ООН.

Резолюція щодо Малі, ініційована Францією, була прийнята 12 жовтня 2012 одноголосно всіма 15 членів Ради безпеки ООН.[6] Наступного дня ООН звернулася із закликом до Африканському союзу, об'єднання західноафриканських держав ЕКОВАС і країнам-учасницям протягом 45 днів розробити план військової інтервенції в Малі. У документі сказано, що ООН має намір піти назустріч проханням малійської влади, котра звернулася в організацію за допомогою в придушенні повстання туарегів. У резолюції висловлюється заклопотаність тим, що на півночі країни з'явилися терористи «Аль-Каїди ісламського Магріба» та інших екстремістських груп.

Європейський Союз протягом 2012 року неодноразово виступав з критикою численних порушень прав людини на півночі Малі, і висловив готовність в рамках міжнародних стабілізаційних заходів у Малі сприяти формуванню дієздатної армії під командуванням легітимного уряду країни. Європейська спільнота планує доправити до Бамако 150 офіцерів, які займатимуться вишколом малійських вояків.[6]

Географія[ред.ред. код]

Північна частина регіону знаходиться у пустелі Сахара, південь — в саванах Сахелю.

Територія[ред.ред. код]

Територія в Малі: Тімбукту, Кідаль та Гао.

До Азаваду майже повністю належать три колишні області Малі: Гао, Кідаль, Тімбукту. Також проголошено суверенітет на північною частиною області Мопті, яка проте не контролюється повстанцями.

Населення областей за переписом 2009 року.
Регіон Населення Площа (км²)
Гао 544 120 170 572
Кідаль 67 638 151 430
Томбукту 681 691 497 926
Мопті* 2 037 330 79 017
* Область Мопті не підконтрольна повстанцям.

Демографія[ред.ред. код]

Територія поширення носіїв туарезьких мов у Західній та Північній Африці

Колишні північні території Малі є слабо заселеними з середньою щільністю 1.5 людини на км². Сукупне населення трьох областей згідно з переписом в Малі від 2009 року становили 1 293 449.

Етно-релігійний розподіл[ред.ред. код]

Ці території традиційно заселяють Туареги, Маври, Сонгаї та Фульбе. Згідно з переписом 1950 року Туареги, Маври та Сонгаї сукупно становили 95 % населення краю. Після здобуття Малі незалежності зросла частка народу Бамбара.

Основні мови в Азаваді томашек, арабська, сонгаї, фульфульде та бамбара частка якої зростала, проте досі не стала головною в регіоні.

Більшість мешканців краю є мусульманами, головно суніти або суфісти.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

MNLA flag.svg Це незавершена стаття про Азавад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.