Конституція

Конституція	Рік
Конституція Пилипа Орлика	1710
Конституція США	1787
Конституція 3 травня (Польща)	1791
Конституція Канади	1867

Конституція гетьмана Пилипа Орлика, 1710

Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

Етимологія

Термін «конституція» у різні часи використовувався в різних значеннях. Вважається, що слово «constitutio» як нормативно-правовий тер­мін уперше вживався у актах Стародавнього Риму, що почина­лися зі словосполучення лат. Rem Publicum Constituere… — «Римський народ установлює…».

З історії стародавнього світу залишилося багато прикладів уживання терміна «конституція» (давньогрецький аналог — «політія») для позначення нормативно-правових актів важливого дер­жавного значення. Зокрема, відома «Афінська політія». У Стародавньому Римі конституці­ями називали окремі розпорядчі акти римських імператорів, на­приклад, акти, що їх видав візантійський імператор Юстиніан (VI ст.) з метою проведення кодифікації римського права.

У середньовічній Європі конституціями називали акти, в яких закріплювалися привілеї та вольності феодалів (наприклад, Велика хартія вольностей 1215 р. в Англії; акти Фрідріха II — «Конституція про права князів духовних» (1220 p.), «Конституція про права князів світських» (1232 p.); Великий березневий ордонанс 1358 р. у Фран­ції тощо).

У сучасному значенні нормативно-правовий термін «конституція» вперше вжитий Шарлем-Луї де Секонд Монтеск'є (1689–1755), який, серед іншого, використовував його для характеристики дер­жавного ладу тогочасної Великої Британії.

Перші конституції

Конституція Сан-Марино, 1600

Прообразами сучасних конституцій можна вважати установчі закони, що встановлювалися в давньогрецьких полісах, як правило, особливими законодавцями, з яких найбільш відомі закони Солона і Клісфена в Афінах. У Римі в ролі такого законодавця виступив цар Сервій Туллій. У Стародавньому Римі конституціями називали окремі закони, які видавали імператори. Спартанська неписана конституція приписувалася легендарному Лікургу (її справжній автор невідомий). Конституційний характер у Спарті носила усно передаватися «Велика ретра» (постанова), що свідчила: Нехай народ буде розділений на Філи і Оби, нехай у герусію входить разом з царями 30 чоловік, а народ час від часу збирається біля річки Еврото на збори. Там хай народу пропонують рішення, які він може прийняти або відхилити. У народу нехай буде вища влада і сила.

Найстарішою з нині чинних конституцій світу є основний закон Сан-Марино, що був ухвалений іще 1600 року, при тому що базувався цей закон на міському статуті, прийнятому ще 1300 року.

Першою все ще чинною номінальною конституцією (тобто документом, що називається конституцією) вважається Конституція США, ратифікована штатом Делавер 7 грудня 1787. Вона ж — перша конституція в сучасному розумінні цього поняття, тобто документ, що описує та встановлює поділ влади і компетенцію кожної влади. Перша писана конституція на Європейському континенті — Конституція 3 травня 1791 в Речі Посполитій, 3 вересня того ж року була прийнята конституція Франції. Обидві конституції проіснували недовго, у Польщі — через російську інтервенцію, у Франції — через розвиток революційних подій.

У державах Середньовіччя, а також до останнього часу на Сході, в землях ісламу, роль конституції грали священні релігійні тексти — Біблія і Коран, які були правовою основою для релігійних судів.

З появою світських держав сучасного типу з розподілом влади і складним законодавством виникла потреба у Основному Законі — конституції сучасного типу.

Сучасна західноєвропейська історична наука першими документами такого типу називає англійські Велику хартію вольностей 1215 року, і Білль про права 1689 року, які залишаються чинними досі.

Першою офіційною конституцією вважається Конституція США, прийнята 1787 року. З незначними поправками вона чинна і сьогодні.

У Європі першою офіційною конституцією вважається Конституція Польщі 1791 року, в Азії — конституція Ірану 1906 року. Перша конституція Росії була прийнята 1918 році. Сучасна українська історична наука першою українською конституцією називає конституцію гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика від 5 квітня 1710 року, коли в Бендерах (теперішня територія республіки Молдова) було затверджено «Правовий Уклад Та Конституцію відносно Прав I Вольностей Війська Запорозького».

Конституція України ухвалена 28 червня 1996.

Види конституцій

Конституція в матеріальному сенсі — сукупність правових норм, що визначають вищі органи держави, порядок їх формування та функціонування, їх взаємні відносини та компетенцію, а також принципове положення індивіда по відношенню до державної влади. Конституції в матеріальному сенсі прийнято класифікувати, зокрема, на писані й неписані.

• За формою (структурою):

1. писані (єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений)
2. неписані (складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.

• За терміном дії конституції:

1. постійні
2. тимчасові.

• За порядком зміни, внесення поправок і доповнень:

1. жорсткі (змінюються і доповнюються в особливому порядку, з дотриманням ускладненої (порівняно зі звичайною законодавчою) процедури)
2. гнучкі (змінюються в такому ж порядку, як і звичайні закони).

• За способом прийняття:

1. окрайовані (даровані «згори»)
2. народні (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).

• За формою правління, яка закріплюється в конституції

1. монархічні (наприклад, Конституція Японії 1947 р.)
2. республіканські (наприклад, конституції Франції, 1958 p.; України, 1996 p.).

• Залежно від державно-політичного режиму:

1. демократичні
2. авторитарні (такі, що обмежують певні права людини, насамперед громадянські й політичні)
3. тоталітарні (затверджують одну ідеологію як загальнообов'язкову і державну та однопартійну систему)

• За формою державного устрою, що встановлюється конституціями:

1. федеративні (Конституція ФРН 1949 р.)
2. унітарні (конституції України, 1996 p.; Греції, 1975 p.).

Відмінність Конституції від інших законів

Конституція:

• Закріплює державний устрій, основні права і свободи, визначає форму держави і систему вищих органів державної влади.
• Має найвищу юридичну силу.
• Відрізняється відносною стабільністю.
• Є базою для поточного законодавства.
• Відрізняється особливим порядком прийняття та зміни.

Концепція сучасних конституцій полягає втому що її норми закладають основи державного устрою. Тому вони не є надто деталізовані та конкретизовані. На виконання впровадження конституційних норм в життя приймається велика кількість законів підзаконих нормативно правових актів. Тому конституція є таким собі стрижнем правової системи держави.

Див. також

• Закон
• Нормативно-правовий акт
• День Конституції
• Конституційний суд
• Конституція України
• Конституція РФ
• Конституція США
• Конституція 3 травня

Література

• Шаповал В. М. Конституційні системи зарубіжних країн.
• Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія Української Конституції.
• Кравченко В. В.: Конституційне право України: Навчальний посібник. — Вид. 3-тє, виправл. та доповн. — К.: Атіка, 2004.