Віденська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оборона Відня
Війна Священної ліги
Bitwa pod Wiedniem Brandt.jpg
«Битва під Віднем», (1863) Юзеф Брандт,
музей Війська польського у Варшаві
Дата: 12 вересня 1683
Місце: Відень
Результат: перемога військ Священної ліги
Сторони
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg

Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg

Flagge Königreich Sachsen (1815-1918).svg

Flag of Bavaria (lozengy).svg

Flag of the Cossack Hetmanat.svg
Ottoman flag.svg
Османська імперія
Командувачі
Ян Собеський
Карл Лотаринзький
Кара-Мустафа
Військові сили
74 тисячі 100 тисяч
Втрати
близько 1500 вбитими
2500 пораненими
10 тисяч забитими
5 тисяч пораненими

Віденська битва — розгром під Віднем османського війська візиря Кари-Мустафи об'єднаними польсько-австрійсько-німецькими військами під проводом Яна III Собєського 12 вересня 1683 року, внаслідок якого було знято турецьку облогу габсбурзької столиці. Перша велика битва Війни «Священної ліги».

Передумови[ред.ред. код]

1 квітня 1683 року цісар Священної Римської імперії Леопольд I уклав з польським королем Яном III Собєським військовий союз проти Османської імперії. Згідно з ним, у разі небезпеки для якої-небудь із столиць союзників (Відня або Кракова) друга сторона мала прийти з допомогою.

15 липня того ж року величезна (за різними оцінками, 90-140-тисячна) турецька армія облягла Відень.

Оборона Відня, очолювана графом Штарембергом, тривала протягом липня і серпня 1683 року. Сили оборонців танули (з початкових 18 тисяч до неповних 5 тисяч), у місті панував голод і хвороби.

29 липня, не дочекавшись підходу литовських полків, Собєський поспішно вирушив із Кракова на допомогу союзникам з 27 тисячами коронних військ.

Розгром турецької армії[ред.ред. код]

3 вересня польські війська з'єдналися на березі Дунаю з австро-німецькими загонами, і Собєський прийняв на себе команду над об'єднаним 67-тисячним військом.

Мапа битви під Віднем 1683 р.

6-8 вересня союзники форсували Дунай, після чого австро-німецькі війська, очолювані князем Лотарінгським, почали бойові дії проти турків на лівому флангу (з наміром відтягнути на себе значні сили ворога), а тим часом поляки на чолі з Яном Собєським здійснили дводенний прихований марш на правий фланг через важкопрохідні пагорби Віденського лісу.

Головна битва відбулася 12 вересня. Впевнені у своїй значній перевазі, турки не зміцнили, як належить, свого табору і, коли з гущавини Віденського лісу їм у тил несподівано вдарила польська кіннота, османські війська не довго чинили опір і панічно побігли. Облогу Відня було знято, турецький табір з величезною кількістю зброї та військових припасів опинився в руках союзників.

Турки втратили 10 тисяч забитими і 5 тисяч пораненими, союзники — близько 1500 вбитими та 2500 пораненими. Ян Собєський відправив у подарунок Папі Римському Іннокентію XI зелений прапор пророка, захоплений в османському таборі, а до Кракова відіслав 400 возів з трофеями, частину яких можна досі побачити у королівському замку Вавель.

Участь козаків у поході Собеського[ред.ред. код]

Похід Собеського проти турків у 1683 році

Багато дослідників старшого покоління стверджували, що в поході Яна Собєського під Відень 1683 року брало участь близько 5000 українських козаків[1] (в інших подаються 15-20 тисяч). Польські студії радянського часу цього історичного епізоду афішують, що в авангарді польського війська у битві за Відень брали участь 150 українських козаків під командуванням полковника П.Апостола-Щуровського.[2][3]. Сучасні ж дослідження мають всі підстави твердити що то є вибіркові та невірні данні — по-перше у листі йдеться про наявні сили за три дні до баталії, по-друге на той час на Правобережжі було два полковники з прізвищем Апостол — згаданий підрозділ очолював найвірогідніше не Щуровський а Апостол-Ясеновський[4].

Безпосереднім учасником оборони Відня був єпископ Йосип Шумлянський, який згодом написав «Думу про битву з турками під Віднем». В цьому творі він дорікає лівобережному гетьману Самойловичу, що той не дозволив лівобережним козакам взяти участь у поході і тим самим позбавив козаків великої військової слави.[5] Вважається, що гетьман І. Самойлович заборонив лівобережним козакам йти на оборону Відня.

Після перемоги під Віднем військо Яна Собєського і князя Лотарингського вирушило визволяти від турків територію Угорщини. На цьому етапі до нього (разом з литовським військом, яке нарешті долучилося до коронного війська під Братіславою (Пресбургом) й Сечанами) приєдналися українські козацькі полки Я.Ворони, М.Булиги, та В.Іскрицького. Всього козаків було 3700 чоловік.[6] На те, щоб їх найняти, було витрачено 277 402 злотих, із якої суми 182 тисячі субсидував Папа Римський, 95 з половиною тисячі сам король. Крім цього, було видано козакам сукно. Поляками командували — Степан Куницький, Василь Іскрицький (Іскра?), Семен Корсунець, Яків Ворона, Адам Зеленецький, Заленський, Булукбаша, Олександр Барабаш, Максим Булига, Криштоф Лячинський, Казимир Санецький, Трофим Кохан і Ян Кобилян. У цьому переліку також називається Семен Палій. Козаки взяли участь у важкій та кровопролитній битві під Парканами.

Після програшу цієї битви та здачі Естергома візира Кара-Мустафу за наказом султана на знак покари задушили шовковим шнурком, за кожен кінець якого тягнули кілька людей - у той час в Османській імперії це був найпоширенишій вид страти, що застосовувався по відношенню до високопоставлених осіб.

«Віденська відсіч» назавжди поклала край турецькій експансії вглиб Європи.

Склад союзної армії Священної Римської імперії та Польщі[ред.ред. код]

7-8 вересня 1683 поблизу Тульна (нині Австрія) складалась з:

Стяг Священної Римської імперії
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svgBanner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Загони Піхота Кавалерія Стрільці Разом
Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svgЦісарські 8.100 12.900 70 21.000
Flagge Königreich Sachsen (1815-1918).svg Саксонські 7.000 2.000 16 9.000
Flag of Bavaria (lozengy).svg Баварські 7.500 3.000 26 10.500
Flag of Baden-Württemberg.svg Південних німецьких князівств 7.000 2.500 12 9.500
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Польські 10.000 14.000 28 24.000
Battle of Vienna01.jpgРазом 30.600 34.400 152 74.000

Цікаві факти[ред.ред. код]

Цю битву називають ще й «кавовою битвою». Історія склалася таким чином: задля того, щоб передати листа-прохання про допомогу австрійському імператору Леопольду І та князю Лотаринзькому Карлу, було відправлено та замасковано під турка віденця Юрія-Франца Кульчицького, який володів турецькою мовою і знав їхні звичаї. Необхідність такої операції була зумовлена катастрофічним положенням Відня, який штурмувала турецька артилерія. Отож Кульчицький разом із товаришем Михайловичем подався прямо в лігво ворога — турецький табір. Загалом, операція вдалася: Кульчицький дійшов до свого місця призначення, допомогу було надано, втім не в цьому суть історії. «В нагороду» віденський уряд вирішив віддати Кульчицькому 300 мішків кави, що привезли з собою турки. Кульчицький вирішив заробити бодай якусь копійчину, продаючи каву, проте віденці цього, ще нового, для себе напою не сприймали. Втім, пройшов час. Кульчицький відкрив кав'ярню, яка згодом стала центром віденської еліти: пройшов час і Відень виправдав своє сьогоднішнє звання Столиці Кави. Таким чином він заробив величезні гроші і зробив вагомий внесок в світовий розвиток — розповсюдив каву. До речі, сам Кульчицький за походженням є українцем — вихідцем із села Кульчиці-Шляхетські на Львівщині.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ятник козакам у Тюркеншанцпарку

У Відні встановлені наступні пам'ятки на честь українських козаків що брали участь у Віденській баталії :

1) Пам'ятна дошка українським козакам, що брали участь у визволенні Відня від турецької облоги (Відень 19, Леопольдсберг) на стіні церкви Св. Леопольда. Відкрита у 1983 р.

2) Пам'ятник українським козакам, що брали участь у визволенні Відня від турецької облоги (Відень 18, Тюркеншанцпарк). Відкритий 15 вересня 2003 р. на відзначення 320-ї річниці визволення Відня від турецької облоги, а також у зв'язку зі святкуванням 12-річчя Незалежності України. Створений колективом у складі скульпторів Національної Спілки художників України, професора В. А. Чепелика та архітектора В. П. Скульського. Пам'ятник було виготовлено у Києві.

3) 2013-го у парку, поряд української католицької церкви, встановлено монумент за особистої підтримки мера Відня Міхаеля Хойпля. Авторами пам'ятника також стали скульптори Володимир та Олексій Чепелики.

27 лютого 2013 року до ВРУ за ініціативи Ірини Фаріон та Олега Панькевича було подано проект постанови про увічнення 330-ої річниці участі українців у Віденській битві[7], але у результаті голосування він так і не був затверджений[8].

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дмитро Дорошенко. Нарис історії України
  2. J. Wimmer Wojsko Polskie w drugiej polowie XVII wieku, Warszawa 1965, Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, s.208, посилання на листи Собеського з-під Відня.
  3. Тарас Чухліб «Брати по крові»
  4. Т.Чухліб «Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500–1700 рр.», ст.274 Київ, в/д «Києво-Могилянська академія», 2010
  5. Йосип Шумлянський. ДУМА З 1686 РОКУ
  6. J. Wimmer Odsiecz Wiedenska 1683 roku, Warszawa 1983, Interpress, s. 107
  7. Проект Постанови про увічнення 330-ої річниці участі українців у Віденській битві
  8. Поіменне голосування про проект Постанови про увічнення 330-ої річниці участі українців у Віденській битві

Посилання[ред.ред. код]