Стронцій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стронцій (Sr)
Атомний номер 38
Зовнішній вигляд
простої речовини
сріблястий,
ковкий метал
Strontium destilled crystals.jpg
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
87,62 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 215 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
549,0(5,69) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Kr] 5s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 191 пм
Радіус іона (+2e)112 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
0,95
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення 2
Термодинамічні властивості
Густина 2,54 г/см³
Питома теплоємність 0,301 Дж/(K моль)
Теплопровідність (35,4) Вт/(м К)
Температура плавлення 1042 K
Теплота плавлення 9,20 кДж/моль
Температура кипіння 1657 K
Теплота випаровування 144 кДж/моль
Молярний об'єм 33,7 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
гранецентрована
Період ґратки 6,080 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая n/a K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Стро́нцій (Sr) — хімічний елемент з атомним номером 38, а також відповідна проста речовина, лужноземельний метал.

Історія[ред.ред. код]

Новий елемент виявили в мінералі стронціаніті (SrCO3), знайденому у 1764 у свинцевому руднику поблизу шотландського села Строншіан, що дало згодом назву новому елементу. Присутність у цьому мінералі оксиду нового металу було встановлено майже через 30 років Адером Кроуфордом і Вільямом Крюйкшенком. Стронцій виділено в чистому вигляді сером Гемфрі Деві у 1808 за допомогою електролізу.

Походження назви[ред.ред. код]

Від села Строншіан (Шотландія), де був знайдений мінерал строціаніт (SrCO3).

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Хімічний елемент; символ Sr, ат.н. 38; ат. м. 87,62. Присутність в мінералі стронціаніті оксиду нового металу було встановлено у 1790 р. хіміками – шотл. А.Кроуфордом та англ. В.Крюйкшенком. У чистому вигляді виділений сером Гемфрі Деві у 1808 р. електролізом. У природі існує 4 стабільних ізотопи стронцію з мас. числами 84,86-88. Середній ізотопний склад звичайного С. такий: Sr84 – 0,56%; Sr86 – 9,86%; Sr87 – 7,02%; Sr88 – 82,56%.

Проста речовина – стронцій. Сріблясто-білий метал, ковкий і пластичний. Належить до лужноземельних металів. Конфігурація кристалічної ґратки залежить від температури: нижче 248 оС – кубічна гранецентрована (α-Sr), при 248-557 оС – гексагональна гранецентрована (β-Sr), вище 557 оС – кубічна об’ємноцентрована (γ-Sr). Густина α-Sr 2630 кг/м3 tплав 768 оС, tкип 1390 оС. Парамагнітний. Хімічно активний, швидко окиснюється на повітрі, при кімнатній т-рі взаємодіє з водою, при підвищеній – з воднем, азотом, фосфором, сіркою і галогенами.

Поширення[ред.ред. код]

Середній вміст стронцію в земній корі 3,4•10-2 % (мас). Відомо бл. 40 мінералів С., найважливішими з яких є целестин SrSO4 і стронціаніт SrCO3, які переважно зустрічаються в осадових та гідротермальних утвореннях. Крім цього практично завжди присутній в мінералах кальцію, калію і барію, входячи у вигляді ізоморфної домішки в їх кристалічні ґратки.

Отримання[ред.ред. код]

Елементарний Стронцій

Існують 3 способи отримання металевого стронцію:

  • термічне розщеплення деяких сполук
  • електроліз
  • відновлення оксиду або хлориду

Основним промисловим способом отримання металевого стронцію є термічне відновлення його оксиду алюмінієм. Далі отриманий стронцій очищається за допомогою процесу сублімації.

Застосування[ред.ред. код]

Стронцій застосовується в промисловості як легуюча добавка до сплавів на основі магнію, алюмінію, свинцю, нікелю та міді. Стронцій входить до складу гетерів. Сполуки стронцію застосовуються в піротехніці, входять до складу люмінесцентних матеріалів, як емісійне покриття радіоламп, при виготовленні скла. Титанат стронцію SrTiO3 використовують при виготовленні діелектричних антен, п'єзоелементів, малогабаритних нелінійних конденсаторів, в якості датчиків інфрачервоного випромінювання. Препарати з вмістом ізотопу 90Sr застосовуються при променевій терапії шкірних та при деяких очних хворобах.

Застосовують для виготовлення люмінофорів, окремі ізотопи – у променевій терапії тощо. Радіоактивний ізотоп 90Sr утворюється в атомних реакторах. Ізотоп Sr87 накопичується в природі за рахунок розпаду радіоактивного Rb. Накопичення Sr87 у рубідійвмісних гірських породах використовується для визначення їх віку за стронцієвим методом.

Біологічна роль[ред.ред. код]

Сполуки стронцію токсичні. При потраплянні в організм людини можливе ураження кісткової тканини і клітин печінки. ГДК стронцію у воді — 7 мг/л, в повітрі для гідроксиду, нітрату і оксиду стронцію — 1 мг/м³, для сульфату і фосфату — 6 мг/м³. При ядерних вибухах, або через викид радіоактивних відходів — в навколишнє середовище поступає короткоживучий радіоактивний ізотоп 90Sr. Він утворює добре розчинний у воді гідрокарбонат Sr(HCO3)2, активно мігрує в ґрунт, накопичується в рослинах і організмах тварин.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
  • Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968
  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.