Галльська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Галльська мова
Поширена в: Франція, Північна Італія, Швейцарія, Бельгія, Люксембург, Західна Німеччина
Писемність: Етруська, латинська, грецька
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Кельтська група
Континентальні кельтські мови
Офіційний статус
Коди мови

Галльська мова (іноді також гальська мова) — мертва континентальна кельтська мова, поширена в Галлії до VI століття по Р.Х., коли зазнала значного занепаду, та на її території була поширена народна латина.

Галльська є P-кельтською мовою, хоча деякі написи (наприклад, календар з Колін'ї) має Q-кельтські характеристики (втім, це питання дискусій серед кельтологів). Галльська має дуже тісний зв'язок з острівними кельтськими (Гойдельські і бритськими). Письмові пам'ятки були виявлені на всьому терені колишньої Римської Галлії, яка охоплює сучасну Франці., а також як частини Швейцарії, Італії, Німеччини та Бельгії.[1]

Історія розвитку[ред.ред. код]

Носії мови, кельтські племена, незадовго до н.е. населяли територію від Піренейського півострова до Малої Азії. Галльська мова була комплексом різних, але досить близьких племінних діалектів. Вона виділяється в особливу гілку кельтських мов. До нас дійшли епіграфічні пам'ятки Галльською мовою. Більшість коротких написів містять лише присвятні формули. Важлива пам'ятка — календар на бронзовій дошці з Коліньї. Багато Галльських слів та власних імен збереглося в латинських написах і в творах античних авторів. Галльська мова дуже архаїчна. Фонетична подоба слів не зазнала значних змін. Мутації приголосних, мабуть, не розвинулися. У більшості областей свого поширення Галльська мова була витіснена латиною до 5—6 ст. н.е. Багато Галльських слів збереглося в сучасній французькій мові і північноіталійських діалектах.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Штучна реконструйована Галльська мова використовується в більшості пісень швейцарської групи Eluveitie, яка грає фолк-метал.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Delamarre, X. (2003). Dictionnaire de la langue gauloise (2nd ed.). Paris: Editions Errance. ISBN 2-87772-237-6 фр.
  • Lambert, Pierre-Yves (2003) La langue gauloise (2nd ed.) Paris: Editions Errance. ISBN 2-87772-224-4
  • Lejeune, Michel (1971). Lepontica (Monographies linguistiques, 1). Paris: Société d’edition «les Belles Lettres»
  • Meid, Wolfgang (1994) Gaulish Inscriptions. Budapest: Archaeolingua. ISBN 963-8046-06-6
  • Recueil des inscriptions gauloises (XLVe supplément à «GALLIA»), ed. Paul-Marie Duval et al. 4 vols. Paris: CNRS, 1985—2002. ISBN 2-271-05844-9
  • Solinas, Patrizia (1995). ‘Il celtico in Italia’. Studi Etruschi 60:311-408
  • Jean-Paul Savignac, Merde à César, Edition de la Différence, 2000 (ISBN 2-7291-1323-1)фр.
  • Jean-Paul Savignac, Dictionnaire français-gaulois , Edition de la Différence, 2004 (ISBN 2-7291-1529-3)}фр.

Посилання[ред.ред. код]